Ухвала суду № 75188149, 09.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.07.2018

Справа № 910/8793/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про забезпечення позову до подання позовної заяви

Особа, яка отримає статус учасника справи:

відповідач: Акціонерне товариство «ВТБ Банк»

Представники: без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд до пред’явлення позову про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у сумі 5 636 172, 43 грн., вжити заходи щодо його забезпечення шляхом:

- накладення арешту в межах суми позову у розмірі 5 636 172, 43 грн. на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству «ВТБ Банк» та знаходяться на рахунках Акціонерного товариства «ВТБ Банк», які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні ухвали у фінансових установах, в тому числі у Національному банку України.

Заява обгрунтована тим, що 31.05.2013 між Акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» укладено кредитний договір № 54 від 31.05.2013 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 186 058 842, 44 грн. Як зазначає заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» виконало свої зобов’язання за кредитним договором достроково у повному обсязі, за весь період взаємовідносин із відповідачем за кредитним договором зайво сплачено Акціонерному товариству «ВТБ Банк» 35 540 416, 84 грн. Так, 25.06.2018 позивачеві стало відомо, що банком 07.06.2018 було списано з рахунку позивача 5 636 172, 43 грн., проте позивачем розпоряджень щодо списання та/або перерахування зазначеної суми банку не надавалось. Тож, позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать банку, виконання рішення у разі задоволення позову, буде неможливо, оскільки відповідач в умовах застосування до нього обмежувальних заходів з боку держави, буде намагатися вивести грошові кошти, що належать позивачеві.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

При цьому, суд зазначає, що роздруківки з інтернет-ресурсів в яких розміщена інформація про закриття відділень Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в Україні та виведення грошових коштів України, не можуть бути прийняти судом як належні та допустимі докази необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 09.07.2018.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.