Ухвала суду № 75187547, 03.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1108/18 Справа № 196/1421/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Зубій А. В. Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Кондакова Г.В., Коваленка В.Д.

секретаря судового засідання Соколова С.А.

за участю прокурора Букур М.Є.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Нестурчука С.В.

представника цивільного відповідача ОСОБА_4

представник потерпілого ОСОБА_5

розглянувши 03 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12015040000000447 за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_6, прокурора Дніпропетровської області Дорошенка А.В. на вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вільногірськ Верходніпровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В апеляції:

- представник цивільного відповідача просить вирок в частині вирішення цивільного позову, а саме що стосується стягнення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_7 100 000 грн. моральної шкоди скасувати, і в цій частині у задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі зазначив, що визначений розмір моральної шкоди є необґрунтований, оскільки судом не враховано, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок нехтування правилами дорожнього руху, а саме їхав на скутері без шолома. У вироку також не відображено який стан здоров'я мав потерпілий по сплину 2,5 років, оскільки сума моральної шкоди встановлювалась на момент ухвалення вироку, відсутні дані з приводу наявності роботи у потерпілого до моменту ДТП, чи є потерпілий на день проголошення вироку працездатною особою. Крім того, відсутній опису тривалості лікування потерпілого та незворотних наслідків.

Прокурор просить скасувати вирок, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування прокурор зазначає, що судом звільнено обвинуваченого від покарання без достатніх підстав, не враховано тяжкість злочину, особу обвинуваченого, його поведінку, не визнання вини, відсутності розкаяння.

Цим вироком дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 відповідні обов'язки.

Позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_7 27 609 грн. 05 коп. матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішено у відповідності до закону.

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

12.05.2015 року близько 12 години 30 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Transporter" реєстраційний номер НОМЕР_3, слідував по автомобільній дорозі "Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" зі сторони міста Дніпропетровськ у напрямку селища Царичанка, де в цей час, попереду нього, у попутному напрямку слідував моторолер "Yamaha Jog", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7

Під час руху, слідуючи по 75 км вказаної автомобільної дороги, водій автомобіля "Volkswagen Transporter" ОСОБА_2, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не обрав безпечного інтервалу між попутним та зустрічним транспортними засобами, які перебували у стані зустрічного роз'їзду, допустив зіткнення з моторолером "Yamaha Jog".

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій моторолера "Yamaha Jog" ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_2 Правил дорожнього руху під час керування автомобілем "Volkswagen Transporter" знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши прокурора та представника цивільного відповідача, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти вимог прокурора та підтримали вимоги скарги представника цивільного відповідача, представника потерпілого, який підтримав доводи прокурора та заперечував проти зменшення моральної шкоди, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляціях і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах прокурора та представника цивільного відповідача не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача з приводу того, що розмір моральної шкоди є необґрунтований, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Під час ухвалення вироку в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", який є цивільним відповідачем, суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов вказаного висновку та визначив, що статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Тобто, суд вмотивовано, проаналізувавши норми цивільного права України визначив, що шкода, в тому числі і моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом при визначенні розміру моральної шкоди враховано стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зокрема, він втратив можливість активного життя, відпочинку, час та зусилля, необхідні для підтримки здоров'я та неможливість відновлення у потерпілого попереднього стану у зв'язку з отриманими ним тілесних ушкоджень, необхідність постійного стороннього догляду і, як наслідок, порушення звичайного способу життя, у тому числі враховані і ті обставини на які посилається представник цивільного відповідача у своїй апеляційні скарзі.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером злочин вчинений у формі прямої дії, що виражається у завданні тілесних ушкоджень потерпілому. Також, судом взято до уваги глибину фізичних страждань позивача, оскільки завдання тяжкого тілесного ушкодження потерпілому суттєво вплинуло на його стан здоров'я та самопочуття, у зв'язку з чим фізичні здібності позивача суттєво погіршились.

Таким чином, суд в повній мірі врахував всі вище зазначені обставини, у тому числі і ті на які посилається в апеляції представник цивільного представника, а тому на переконання колегії суддів, задоволення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. є справедливим, необхідним та достатнім для компенсування завданих страждань потерпілому.

Доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з посиланням на м'якість призначеного судом покарання, колегія суддів, вважає також безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував всі обставини провадження, ступінь тяжкості скоєного злочину, пом'якшуючу покарання обставин - щире каяття у вчиненому злочині, обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Судом взято до уваги особу обвинуваченого, вчинення злочину з необережності, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності; відсутність на обліку у лікарів психіатра та нарколога, позитивну характеристику по місцю реєстрації та за місцем роботи, належну поведінку протягом судового провадження, думку представника потерпілого, який просив суд не позбавляти волі обвинуваченого та прав керування транспортними засобами, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому в розмірі 5 000 грн. Крім того, суд при обранні покарання врахував, що обвинувачений повністю відбув додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, призначене йому вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року, на що було звернуто увагу в апеляційній скарзі прокурора, а також те, що обвинувачений працює водієм-інкасатором-охоронцем в ПАТ КБ "Приватбанк", на його утриманні перебуває вагітна дружина і призначення йому додаткового покарання відповідно до санкції ст.286 ч.2 КК України, позбавить його засобів до існування, а також те, що згідно довідки сектору з питань пробації обвинувачений й досі перебуває на обліку сектора та виконує покладені на нього вироком суду обов'язки.

При таких обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбуття ним покарання, тобто без ізоляції від суспільства, що в повній мірі узгоджується з положеннями статті 75 КК України.

На переконання колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, при зазначеному є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Ствердження прокурора, що суд мав обрати більш тяжче покарання враховуючи ті обставини, що обвинувачений при попередніх розглядах справи в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної давав свідчення щодо своєї невинуватості, які суперечили обставинам кримінального провадження, колегія суддів, вважає їх безпідставними та надуманими, оскільки це право самого обвинуваченого давати такі покази, які він вважає необхідні для свого захисту, яке закріплене в ст. 42 КПК України, а тому вказані обставини не можуть ставитися обвинуваченому та враховуватися при обранні міри покарання.

Підстав для скасування вироку і призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання за апеляційною скаргою прокурора з наведених ним мотивів, колегія суддів не вбачає.

З огляду на вище наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для відмови в задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача та погіршення становища обвинуваченого з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, оскільки судом ухвалено вирок, який є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, вирок без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_6 та прокурора Дніпропетровської області Дорошенка А.В. - залишити без задоволення.

Вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Кононенко О.М. Коваленко В.Д. Кондаков Г.В.