Рішення № 7518719, 12.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.10 р.                     Справа № 40/371                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш”, м. Дубляни

до відповідача товариства з обмеженою діяльністю „ДАНКО-ІЗОЛ”, м. Докучаєвськ

про стягнення 17264 грн. 22 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Коритін Г.Л. – юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-ІЗОЛ” про стягнення з останнього боргу з орендної плати в сумі 16000 грн., пені в сумі 1009 грн. 97 коп. за прострочення внесення орендних платежів, трьох процентів річних в сумі 126 грн. 25 коп. та інфляційних в сумі 128 грн. згідно договору оренди обладнання №09/06-17-01 від 17.06.09р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заява представника відповідача про відкладення слухання справи не підлягає задоволенню, оскільки наданих представником позивача матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 17.06.09р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш”, далі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-ІЗОЛ”, далі Орендар, було укладено договір оренди обладнання №09/06-17-01 з метою використання цього обладнання для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт в господарській діяльності Орендаря.

Пунктом 1.1 укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування два газ-бензинових вилочних навантажувача Тойота, вантажопідйомністю 1500 кг (згідно додатку №1 до договору) та зобов’язався сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Сторонами визначено, що термін дії оренди складає один місяць з дати прийняття обладнання за актом приймання-передачі.

За умовами п. 2.1 договору розмір орендних платежів за базовий місяць за одну одиницю обладнання складає 8000 грн. з врахуванням ПДВ.

Оплата об’єкту оренди передбачена п. 2.4 договору і здійснюється банківськими переказами (платіжними дорученнями) в українських гривнях до 5 числа поточного місяця.

Однак, свої зобов’язання за договором Орендар не виконав, орендну плату за червень 2009р. – липень 2009р. не сплатив. Тому позивач намагається стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 16000 грн.

За приписами п. 10.3.4 договору у випадку несвоєчасної оплати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки Орендар своєчасно не сплатив орендну плату, відповідно до приписів пункту 10.3.4 договору, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1009 грн. 97 коп. з 23.07.09р. по 26.10.09р.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Орендодавець намагається стягнути з Орендаря три проценти річних за договором оренди за період з 23.07.09р. по 26.10.09р. в сумі 126 грн. 25 коп.

Крім того, згідно розрахунків, інфляційні за час прострочення виконання грошового зобов’язання за період з серпня 2009р. по вересень 2009р. складають 128 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом прийнято до уваги, що позивачем надано до матеріалів справи акт приймання-передачі спірного майна від 22.06.09р., що підтверджує факт наявності орендних правовідносин між сторонами, тобто ці докази свідчать про фактичне користування Орендарем спірним майном. Таким чином, договір оренди майна треба вважати таким, що вступив в законну силу.

За приписами статті 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Обов’язки щодо своєчасного внесення орендних платежів за користування майном відповідачем не виконані.

Сторонами не проведено звірку розрахунків відповідно до пункту 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22, оскільки мова йде про взаємні зобов’язання сторін.

Втім, судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили відповідно до вимог статті 43 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а належність і допустимість вирішується судом з урахуванням значення їх для справи відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди, на підставі первинних документів підтверджено факт несвоєчасного внесення відповідачем орендних платежів за користування майном, та правомірне застосування додаткових вимог до нього згідно закону та умов договору.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 16 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати статті 230 та частину шосту статті 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наданий до матеріалів справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів в сумі 1009 грн. 97 коп. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 126 грн. 25 коп. та інфляційних в сумі 128 грн. за прострочення виконання грошових зобов’язань також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та по забезпеченню судового процесу, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що за згодою позивача, присутнього у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 55, 58, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш” задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-ІЗОЛ”, 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3, ід. код 33176162, р/р 2600901518567 в філії „Укрексімбанку” в м. Донецьку, МФО 334817, на користь:

-          товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Укрзахідавтоспецмаш”, 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16, ід. код 33169349, р/р 2600931401 в філії АБ „Енергобанк” м. Львів, МФО 385554, борг з орендної плати в сумі 16000 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 1009 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 126 грн. 25 коп., інфляційні в сумі 128 грн., витрати по держмиту в сумі 172 грн. 65 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя