Ухвала суду № 75186832, 06.07.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/6411/18

Провадження №1-кс/750/2578/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Самусь Л.В., вивчивши клопотання слідчого СВ Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018271010000019 від 07.02.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2018 року слідчий СВ Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_2, в якому просить накласти арешт на майно, а саме: на земельну ділянку площею 8,1068 га, розташовану на території Кархівської сільської ради Чернігівського району, яка на заході межує із земельними ділянками (паями) з номерами 245, 246, 247, 248 та на південному заході межує із земельною ділянкою (паєм) з номером 252, з вирощуваними на ній посівами сільськогосподарської культури озимої пшениці шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином зазначеною земельною ділянкою.

Вивчивши клопотання про арешт майна з доданими до нього документами, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

За змістом абзацу 2 частини 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, слідчий у поданому клопотанні, хоча й посилається на ч.3 ст. 170 КПК України, якою передбачено накладення арешту на майно, що відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України (речові докази), однак метою накладення арешту на вказане у клопотанні майно, всупереч діючим положенням статті 170 КПК України, зазначає таку як «всебічне та повне дослідження усіх обставин, котрі мають суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження».

ОСОБА_3 того, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідчий вказує, що розгляд такого необхідно провести без участі представників ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ», при цьому у мотивувальній частині клопотання слідчого мається посилання останнього на той факт, що земельна ділянка, на яку необхідно накласти арешт, не передавалась у власність або користування фізичним або юридичним особам, і така перебуває у державній власності, тобто з тексту клопотання є незрозумілим посилання на необхідність розгляду такого без участі представників саме ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ». До того ж, необхідно звернути увагу слідчого на ту обставину, що відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, тоді як пояснення старости сіл Кархівка, ОСОБА_3 – ОСОБА_4, на яке мається посилання слідчого у клопотанні, як на підтвердження обставин оброблення даної земельної ділянки саме ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ», не може бути розцінено судом як належний та допустимий доказ таких обставин.

Відповідно до п.5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Однак, слідчий в резолютивній частині клопотання просить накласти арешт на земельну ділянку, шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином зазначеною земельною ділянкою, позбавляючи при цьому суд виконати вимоги п.п.4,5 ч.5 ст. 173 КПК України щодо виду заборони та порядку інформування заінтересованих осіб, оскільки він таких взагалі не зазначає. Більш того, правомочність розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. У клопотанні слідчим зазначено про належність вказаної земельної ділянки державі, а оскільки тільки власник має право розпоряджатись нею (знищити, відчужити, передати таку у тимчасове володіння, тощо), така вимога слідчого щодо заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином зазначеною земельною ділянкою є такою, що не відповідає вимогам законодавства. Також, у клопотанні відсутні, як відомості стосовно застосування необхідних заходів щодо забезпечення збору врожаю, у разі накладення арешту на вказану земельну ділянку, так і належні докази на підтвердження такого.

Недодержання зазначених вимог щодо питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, що випливає зі змісту ч.3 ст. 172 КПК України.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 про накладення арешту на майно – повернути прокурору Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення недоліків – 72 години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.В. Самусь