Постанова № 75186687, 26.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року

справа 760/15646/17

провадження № 22-ц/796/3090/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Судді-доповідача - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СербінаНаталія Петрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року (суддя Шереметьєва Л.А.) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_5

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не повно досліджено надані позивачем докази, чим порушено Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначає, що строки для прийняття спадщини після смерті його матері, пропущені з поважних причин. На час смерті ОСОБА_5, позивач проживав за межами України та не мав можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у визначені законом строки. Лише у 2012 році він звернувся до нотаріуса із заявою про надання інформації щодо спадкової справи після смерті його матері, але нотаріусом йому було відмовлено, оскільки ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Внаслідок скрутного матеріального становища, позивач не міг прибути в Україну у строк встановлений законом для прийняття спадщини, а також вчасно зібрати документи про смерть матері та про належне їй майно для звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також посилається на те, що його померла мати хворіла та не могла особисто скласти та підписати заповіт.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачем не доведено, що строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qu>V;Про судоустрій і статус суддів&quсу; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні поважні причини для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач та відповідач є дітьми померлої (а.с. 11, 51).

Відповідно до заповіту від 13.08.2009 року, ОСОБА_5 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 (а.с.134).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.06.1994 року, 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с.135).

23 лютого 2010 року за заявою відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.Г. була відкрита спадкова справа №48916799.

13 квітня 2010 року відповідачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.152).

Відповідно до довідки Форми №3 КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Структурного підрозділу ВСП «Чоколівський», у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.130).

23.08.2012 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Н.П. із заявою про надання інформації, довідок щодо спадкової справи після майна померлої ОСОБА_5 (а.с.10).

Зі зімісту відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Н.П. на заяву позивача слідує, що приватним нотаріусом відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки ОСОБА_2 пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.8).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Позивач у визначений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Звертаючись до суду з позовом у серпні 2017 року, тобто через вісім років після смерті ОСОБА_5, позивач посилався на те, що він не мав можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував за межами України. Проте, як пояснив позивач протягом п'яти місяців у 2012 році він перебував на території України, але він не зміг своєчасно отримати всі належні документи для прийняття спадщини. Окрім цього, з пояснень сторін судом встановлено, що позивачу було повідомлено про смерть його матері у вересні 2009 року.

Таким чином, довідавшись про смерть матері у 2009 році та перебуваючи за межами України, позивачем не вчинено заходів для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 та не надано доказів на підтвердження неможливості звернутися до відповідної консульської установи із заявою про прийняття спадщини.

Разом з тим, позивачем не надано доказів про те, що він вчасно звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що у нього відсутні документи для оформлення спадкових прав, та те, що позивач звертався вчасно до інших державних установ для отримання зазначених документів. Також позивачем не зазначено у позовній заяві про можливі перешкоди для подання такої заяви. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними, а в цьому випадку підстави для застосування вказаної норми права відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Позивач не має права на обов'язкову частку у спадщині.

Доводи апеляційної скарги про те, що заповіт є недійсним, оскільки його померла мати хворіла та не могла особисто скласти та підписати заповіт, є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Зі змісту заповіту від 13.08.2009 року вбачається, що його складено зі слів ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, зачитано вголос ОСОБА_5 та свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_5 В зв'язку з хворобою ОСОБА_5, на її особисте прохання та в її присутності заповіт підписано ОСОБА_11

Зазначений заповіт є дійсним, матеріали справи не містять відомостей про оспорення позивачем заповіту у визначеному законом порядку.

Разом з тим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач просив витребувати з Солом'янського районного суду м.Києва засоби технічної фіксації судового засідання, яке відбулося 30 січня 2018 року.

Пункт 15.5 Перехідних положень ЦПК України закріпив, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, апеляційні скарги підлягають поданню до відповідного апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Після отримання апеляційної скарги суд першої інстанції надсилає її разом зі справою до апеляційного суду.

Відповідно до супровідного листа Солом'янського районного суду м.Києва від 28.02.2018 року, Солом'янським районним судом м.Києва направлено до Апеляційного суду м.Києва цивільну справу №760/15646/17, копії апеляційної скарги з додатками, диск та додатки.

Таким чином, диск із технічною фіксацією судового засідання, яке відбулося 30 січня 2018 року у суді першої інстанції, було направлено до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою.

Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог закону.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді