Постанова № 75186656, 04.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року

справа 758/13266/17

провадження № 22-ц/796/2944/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Судді-доповідача - Музичко С.Г.,

Суддів - Кулікової С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року (суддя Супрун Г.Б.) в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 рок позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, уточнивши позовні вимоги просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову суму в розмірі 10 970,20 грн., як відшкодування шкоди, завданої злочином, та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача грошову суму у розмірі 180 000,00 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року відкрито провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, справу направити для розгляду до Галицького районного суду міста Львова.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 безпідставно отриманих коштів. Між ним та позивачем виникли договірні правовідносини на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу. На думку апелянта, судом першої інстанції відкрито провадження у даній справі з порушенням правил підсудності, оскільки позов необхідно було пред'явити за місцем проживання відповідача.

Вважає, що відповідач ОСОБА_3 не вчиняв злочину, тому судом першої інстанції при відкритті провадження у справі не вірно застосовано ч.3.ст.110 ЦПК України .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що матеріальна шкода буда понесена позивачем внаслідок вчинення відповідачем ОСОБА_2 злочину, тому і є шкодою, завданою внаслідок скоєння злочину, що є підставою для застосування територіальної підсудності за вибором позивача, передбаченої ч.3 ст.110 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qu- ;Про судоустрій і статус суддів&quan; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підсудна Подільському районному суду м.Києва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, а тому у відповідності до ч.3 ст.110 ЦПК України, позов було пред'явлено за місцем знаходження позивача.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що договір добровільного страхування автомобіля від 30.01.2013 року, укладений між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_3 отримав страхове відшкодування у розмірі 180 000,00 грн., не підписаний особисто відповідачем ОСОБА_3 та укладений незаконно. Таким чином, ОСОБА_3 не є страхувальником за даним договором, та отримав страхове відшкодування незаконно. ОСОБА_2 внаслідок укладення цього договору, до якого ним було внесено неправдиві відомості, отримав комісійну винагороду у розмірі 315,20 грн.

Також позивач посилався на те, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, позивачем було здійснено витрати на відрядження представників під час досудового слідства та судового провадження у м.Львові.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.11.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 є винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, оскільки вніс неправдиві відомості до протоколу огляду транспортного засобу від 30.01.2013 року про проведення ним огляду автотранспортного засобу ОСОБА_3, а також вніс неправдиві відомості стосовно даних страхувальника та незаконно уклав договір добровільного страхування (а.с.52-54).

З викладеного слідує, що ПАТ «СК «Країна» звернулося до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, передбаченим ст. 366 КК України та вчиненого ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, страхувальником якого він не є, та комісійної винагороди отриманої ОСОБА_2 після укладення цього договору, як такої, що отримана ним незаконно.

Положеннями ч.3 ст. 110 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду, передбачено, що позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки позивач при розгляді справи Галицьким районним судом м.Львова у кримінальному провадженні не заявив цивільного позову про стягнення завданої злочином шкоди, тому позивач правильно звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, що є підставою для застосування територіальної підсудності за вибором позивача, передбаченої ч.3 ст.110 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково відкрито провадження у справі, оскільки відповідач ОСОБА_3 не є винним у скоєнні злочину та не завдавав позивачу матеріальної шкоди, є необґрунтованими, оскільки відповідачами є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 останній з яких вчинив злочин.

Враховуючи, що при постановлені ухвали про відкриття провадження у справі суддею не були порушені норми процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді