Вирок № 75184912, 05.07.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4648/18

провадження № 1-кп/753/1133/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Ткача А.Г.,

прокурора Бобіти А.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12017100000001285 від 09.12.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоград-Волинський, Житомирської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого прорабом в ТОВ «Тривіжен», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES- BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині пр-ту. П. Григоренка у лівій смузі руху, зі сторони вул. Здолбунівської в напрямку вул. А. Ахматової у м. Києві, зі швидкістю приблизно 60 км/год.

Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.2, розташованого неподалік будинку №18 у м. Києві.

В цей час, перед вказаним пішохідним переходом у правій та середній смугах руху зупинилися невстановлені досудовим слідством автомобілі, які надавали дорогу пішоходу ОСОБА_2, що рухався по нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно руху вищевказаних транспортних засобів.

Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 18.4 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

- п.18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, які рухаються по сусіднім смугах, повинні зменшить швидкість, а в разі необхідності зупинитися та можуть продовжить (відновити) рух тільки впевнившись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути здійснено перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху збоку водія ОСОБА_4 виявились в тім, що він, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині пр-ту. П. Григоренка, зі сторони вулиці Здолбунівської у напрямку вулиці Анни Ахматової у м. Києві, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в правій та середній смугах руху зупинилися невстановлені досудовим слідством транспортні засоби, які надавали дорогу пішоходу ОСОБА_2, не переконався у відсутності пішохода на пішохідному переході, не зменшив швидкість свого автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, внаслідок чого на нерегульованому пішохідному переході, який розташований неподалік будинку № 18 по пр-ту. П. Григоренка у м. Києві скоїв наїзд на останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден м'яких тканин обличчя, по бічній та медіальній поверхні середньої третини правої гомілки; гематоми по задній поверхні лівого ліктьового суглоба; закритої травми хребта і таза у вигляді переломів поперечного відростка 5-го поперекового хребця зліва, бокової маси крижі зліва, обох гомілок правої лонної кістки зі зміщенням уламків, які в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідків.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно 08.12.2017 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, він, рухаючись на автомобілі «MERCEDES- BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, по проїзній частині пр-ту. П. Григоренка у лівій смузі руху, зі сторони вул. Здолбунівської в напрямку вул. А. Ахматової у м. Києві, наблизився до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого неподалік будинку №18 у м. Києві, де в цей час переходив дорогу потерпілий ОСОБА_2, якому він в порушення вимог зазначених в обвинувальному акті пунктів ПДР України не надав дорогу, та вчинив на нього наїзд, завдавши потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. У скоєному щиро покаявся.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші участники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також дослідженням доказів на підтвердження цивільних позовів прокурора та потерпілого, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді штрафу.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.1 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілого та його представника, які просили суд не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами для надання можливості відшкодувати завдану шкоду, позицію обвинуваченого, який також просив не позбавляти його права керування транспортними засобами та запевнив суд, що оскільки його робота пов'язана з керуванням автомобілем, він матиме змогу заробити грошові кошти для відшкодування завданої потерпілому шкоди. На підставі аналізу зазначених обставин та позицій сторін, суд приходить до висновку про недоцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявлених цивільних позовів, суд враховує наступне.

Прокурором до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 7403 грн. 70 коп. - вартості лікування, яке отримав потерпілий, знаходячись в період з 08.12.2017 р. по 18.12.2017 р. на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у зв'язку із ДТП.

Потерпілим до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в розмірі 7 193 грн. 61 коп., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди потерпілий зазначив, що у зв'язку із отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями він поніс витрати на придбання лікарських препаратів та медичних послуг на загальну суму 7193 грн. 61 коп. В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди потерпілий зазначив, що у зв'язку із отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями він зазнав психологічних страждань, які порушили його звичайний спосіб життя, зумовлений знаходженням на лікуванні, довготривалим прийомом медикаментів, постійним відвідуванням лікаря. Крім того, потерпілий зазначив, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень він був позбавлений можливості працювати за фахом, що негативним чином відобразилось на його прибутках та завдало у зв'язку з цим душевних страждань.

Обвинувачений в повному обсязі визнав цивільні позови потерпілого та прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що потерпілому ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 7 193 грн., 61 коп., яка підтверджена належними доказами та яка підлягає стягненню в повному обсязі з обвинуваченого, який в судовому засіданні не заперечував її розміру.

Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілому внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден м'яких тканин обличчя, по бічній та медіальній поверхні середньої третини правої гомілки; гематоми по задній поверхні лівого ліктьового суглоба; закритої травми хребта і таза у вигляді переломів поперечного відростка 5-го поперекового хребця зліва, бокової маси крижі зліва, обох гомілок правої лонної кістки зі зміщенням уламків, які відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягло необхідність стаціонарного лікування в медичних закладах та порушення нормального життєвого ритму потерпілого, що свідчить про заподіяння потерпілому з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн., а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи позицію обвинуваченого, який не заперечував, що внаслідок його дій потерпілий зазнав моральної шкоди саме на суму 100 000 грн., суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі позов прокурора в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, стягнувши на користь останньої матеріальну шкоду в сумі 7403 грн. 70 коп.

Таким чином позовні вимоги прокурора та потерпілого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по оплаті: судових автотехнічних та судово-медичної експертизи в загальному розмірі 5228 грн. 90 коп. також підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 \ІПН: НОМЕР_2\ у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 5100 \п'ять тисяч сто\ гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_4 \ІПН: НОМЕР_2\ на користь потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 117193 грн. \сто сімнадцять тисяч сто дев'яносто три\ гривні 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 \ІПН: НОМЕР_2\ 7403 грн. \сім тисяч чотириста три\ гривні 70 коп. на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р 31558229154556 ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00184945).

Стягнути з ОСОБА_4 \ІПН: НОМЕР_2\ 5228 грн. \п'ять тисяч двісті двадцять вісім\ гривень 90 коп. на користь держави.

Речовий доказ: автомобіль марки «MERCEDES- BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1 - залишити у власності обвинуваченого ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв