Постанова № 75180231, 04.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м.Суми

Справа №591/5911/17

Номер провадження 22-ц/788/637/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумська місцева прокуратура,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Державної казначейської служби України, Сумської місцевої прокуратури

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року в складі судді Кривцової Г.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 16 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 37939,73 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що з 15 червня 2011 року по 26 червня 2017 року, тобто 72 повних місяці, він незаконно перебував під слідством і судом, внаслідок чого зазнав моральних страждань.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 37 939,73 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями і наслідками органів досудового слідства, прокуратури, суду та рядом захворювань за консультативним висновком лікаря від 01 квітня 1998 року в тому числі гіпертонічною хворобою, внаслідок якої отримано II групу інвалідності, адже лише в червні 2011 року було порушено кримінальну справу та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому вказує, що відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року), мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1700 гривень, однак суд першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди, не врахував зазначених норм права.

В апеляційній скарзі Сумська місцева прокуратура, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір шкоди, що підлягає стягненню за рахунок державного бюджету, з урахуванням положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та скасувати рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 8552,57 грн. матеріальної шкоди і ухвалити в цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі.

При цьому зазначає, що місцевим судом не встановлено, а позивачем не доведено, що наявні в позивача захворювання з'явилися як наслідок перебування його під слідством. Вказує, що оскільки встановлення розміру шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, віднесено до компетенції цих органів, а не суду, то позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подала відзив на апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Сумської місцевої прокуратури, в якому просила апеляційні скарги на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року залишити без задоволення, посилаючись на те, що судом дотримано норми матеріального та процесуального права при ухваленні вказаного рішення. Вказує, що в позові йдеться не про визначення посадового окладу, заробітної плати чи інших виплат, а йдеться про відшкодування шкоди, що не є виплатою, а є стягненням в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Сумська місцева прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року, посилаючись на те, що місцевим судом не враховано того факту, що ряд захворювань, в тому числі гіпертонічну хворобу, внаслідок якої отримав 2 групу інвалідності, позивач отримав до перебування його під слідством, що підтверджується консультативним висновком лікаря від 01 квітня 1998 року.

Управлінння Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області подало відзив на апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Сумської місцевої прокуратури, в якому просило рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зазначає, що значне погіршення стану здоров'я в період знаходження позивача під слідством сталося у зв'язку із діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду. Також не довелено, що дії вказаних органів призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, не доведено, що на позивача було здійснено психічний вплив та має місце погіршення відносин з оточуючими людьми та настання інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2, ст. 190 ч. 3, ст. 357 ч. 3 КК України та засуджено до трьох років шести місяців позбавлення волі. Грошові кошти в сумі 3887 грн., що були вилучені у засудженого ОСОБА_1 та зберігалися на депозитному рахунку, обернуто в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 7-20).

06 листопада 2012 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року було залишено в силі (а.с. 21-25).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 жовтня 2013 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 було задоволено, скасовано вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 26-27).

Постановою Копаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2014 року кримінальну справу відносно обвинувачуваного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 198, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України повернуто прокурору м. Суми на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства (а.с. 28-31).

Як вбачається з довідки про звільнення, серія ПОЛ № 10787, ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15 червня 2011 року по 04 вересня 2013 року, звільнений по хворобі на підставі ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 серпня 2013 року (а.с. 32).

01 листопада 2016 року Сумською місцевою прокуратурою було закрито кримінальне провадження № 12015240070000747 від 04 лютого 2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 189, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 190 КК України (а.с. 34-35).

06 червня 2017 року Сумською місцевою прокуратурою було закрито кримінальне провадження № 12016200440004256 від 29 вересня 2016 року, яке було виділено з матеріалів судової справи № 592/13037/13-к, кримінальної справи № 11290315 за ст. 189 ч. 2, ст. 357 ч. 3, ст. 190 ч. 2 КК України від 07 липня 2011 року, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення ч. 3 ст. 357 КК України.

Також судом першої інстанції встановлено, що Сумська місцева прокуратура 19 лютого 2017 року повідомила ОСОБА_1, що вони не вбачають підстав для вжиття заходів реагування з боку прокуратури та спрямовують заявника до органу, що здійснював досудове слідство - УМВС України в Сумській області (а.с. 39).

В той же час, ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області 11 вересня 2017 року повідомила ОСОБА_1, що оскільки провадження в кримінальних провадженнях були закриті Сумською місцевою прокуратурою, тож і питання вирішення виплати заявнику матеріальної шкоди віднесено саме до прокуратури, і це питання не віднесено до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області (а.с. 40-41).

Рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що оскільки позивач пробув під вартою 24 повних місяці, був позбавлений можливості на отримання заробітної плати, поніс збитки, які із врахуванням мінімального розміру заробітної плати становлять 37937,73 грн., які підлягають відшкодуванню в рахунок матеріальної шкоди та внаслідок незаконних дій органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали моральної втрати позивачу, які призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та з врахуванням страждання, заподіяні йому внаслідок психічного впливу, що призвело до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, чим завдано йому моральну шкоду, на відшкодування якої визначено суму у розмірі 500 000 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Як передбачено п. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 13 вказаного Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата з січня 2018 року становить 3723 грн.

З урахуванням викладеного, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував незаконно під слідством та судом 72 повних місяці (з липня 2011 року по червень 2017 року), тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 268056 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн., враховуючи при цьому глибину фізичних та моральних страждань позивача у цей період та виходячи з засад розумності і справедливості.

Посилання Сумської місцевої прокуратури на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся до органів, що здійснювали досудове розслідування в кримінальних провадженнях щодо нього, але отримав відмову, через що був змушений звернутися до суду за захистом порушених прав. Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Дана справа відноситься до цивільної юрисдикції.

А заявляючи вимогу про повернення вилучених у нього під час слідства грошових коштів в сумі 3887 грн., застосувавши індексацію до даних коштів, позивач керувався ст. 22 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Законом «Про індексацію грошових доходів населення», місцевий суд розглянув позов ОСОБА_1 в межах заявлених вимог та з врахуванням розрахунків, проведених позивачем і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення даних вимог. Тому посилання місцевого суду в мотивувальній частині рішення додатково і на ст. 625 ЦК України, якопозивач не обґрунтовував свої вимоги, не впливає на законність судового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що судом у спірних правовідносинах не застосовано п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, є безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачено спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в який зміни Законом від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII щодо розміру відшкодування моральної шкоди не внесені та, відповідно до положень якого, розмір моральної шкоди розраховується з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, у справі, яка переглядається, предметом позову є відшкодування моральної шкоди, а не заробітної плати чи інших виплат, як це зазначено у «Прикінцевих та перехідних положеннях», у зв'язку з чим при визначенні розміру моральної шкоди суд правильно виходив з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

У зв'язку з несплатою судового збору в сумі 1920 грн. за подання апеляційної скарги Державною казначейською службою України та відхиленням її апеляційної скарги, останній підлягає стягненню на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Державної казначейської служби України, Сумської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі 1920 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко