Постанова № 75180218, 05.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

м.Суми

Справа №592/14782/17

Номер провадження 22-ц/788/934/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 березня 2018 року в складі судді Литовченко О.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із зазначеним позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.09.2013 року в розмірі 101 640,58 грн. та судові витрати в сумі 1 600,00 грн..

Свої вимоги мотивував тим, що 05.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кошти у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконала, внаслідок чого, станом на 30.09.2017 року, утворилася заборгованість на загальну суму 101 640,58 грн, з яких: 4 470,00 грн – заборгованість за кредитом; 92 520,58 грн – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4 650,00 грн – заборгованість за пенею та комісією

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 19.03.2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.09.2013 року у розмірі 7 347 грн 09 коп. з яких: 4 470 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 2 877 грн 09 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 115 грн 66 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення у частині відмови в задоволенні позову та обрахування відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що при визначенні розміру заборгованості суд не урахував факт укладення сторонами договору - приєднання, складовою якого є зазначені Умови та правила надання банківських послуг, а також отримання боржником кредитних коштів та користування ними. Відповідач не надав суду інших Умов та Правил надання банківських послуг, або ж Тарифів, з якими її було ознайомлено, не надав доказів на спростування дійсності Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, які долучені до позовної заяви, а тому, суд безпідставно не взяв до уваги Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифів, долучених до матеріалів справи. Відповідач не заперечував факт підписання заяви позичальника та отримання кредитної картки, а отже фактично визнав факт укладання договору на вище визначених умовах. Кредитний договір повністю або в частині недійсним не визнавався, а отже є чинним та таким, що породжує права та обов’язки сторін, зокрема обов’язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування цими коштами, а також неустойку за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором. При цьому, суд належним чином не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості.

ОСОБА_2 письмовий відзив на апеляційну скаргу не подала.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави для стягнення решти відсотків, пені та комісії відсутні, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та долучений до нього розрахунок.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, 05.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг (а.с.10).

Інших умов договору сторони не підписували.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30.09.2017 року становить 101 640,58 грн, з яких: 4 470,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 92 520,58 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 650,00 грн - заборгованість за пенею та комісією (а.с.8).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_2 грошового зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з цим станом на 30.09.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 7 347,09 грн , яка складається із 4 470,00 грн – заборгованості за тілом кредиту та 2 877,09 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, розмір якої визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені, комісії, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

В силу ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо договором не встановлений їх розмір.

Колегія судді вважає, що в даній справі, суд першої інстанції вірно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували.

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом, розмір яких визначений на рівні облікової ставки Національного банку України. Відмовляючи у стягненні решти відсотків, пені та комісії, суд вірно зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не довів факт укладання договору саме на тих умовах, якими обґрунтовано позов та доданий до нього розрахунок.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно встановив, що 05.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір шляхом приєднання (ч.1 ст. 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останньої, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку, за умовами якого цього Банк надав боржнику кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо всіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT»; «Універсальна GOLD», - якими для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць (а.с. 11).

Умовами обслуговування, які визначені у п. 2.1.1.2. Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, передбачено, що для надання послуг банку клієнту видається картка, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної у заяві. Після отримання банком необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред'явлених документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Порядок зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків викладено банком у п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оформлення і отримання ОСОБА_2 певного типу кредитної картки з наведеного переліку, так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана до позову анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 05.09.2013 року (а.с.10).

Крім того, позивачем, у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення розміру пені та комісії, як зазначено у позовній заяві, а також процентної ставки у розмірі 30,00%, 34,80%, 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, не надано, як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис, строку дії договору, інших умов кредитування.

Представлений банком розрахунок заборгованості свідчить, що станом на 10.09.2013 р. по її кредитному рахунку утворилась заборгованість у розмірі 4470 грн., яку вона не повернула банку, оскільки не разу не здійснювала погашення шляхом зарахування коштів на рахунок.

Оскільки відповідач не вчиняла вказаних дій, Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи не підписувала, відсутні докази про її обізнаність з порядком проведення обов'язкових щомісячних платежів в рахунок погашення боргу через відсутність конкретизованої інформації у анкеті-заяві про вид кредитної карти, не надання суду доказів, які переконливо доводили існування узгоджених умов кредитування визначених тарифами, долученими до позовної заяви без ознак їх затвердження, що позбавило суд можливості встановити обставини, якими банк обґрунтував позов.

Отже, колегія суддів вважає, що встановивши, що розмір процентів за користування кредитом, пені та комісії не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України і відмову в задоволенні решти позовних вимог, що є предметом апеляційного перегляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку договір не вимагає підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними на час укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви доданий витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 12-35). Проте а ні анкетою - заявою, а ні іншими доказами не підтверджується, що саме ці Тарифи, які додані до позовної заяви, були чинними на час укладення спірного договору.

Докази (інформація про номера, вид та термін дії 2-х кредитних карт, копії наказів від 06.03.2010 року, 18.08.2014 року, 18.02.2015 року, 28.01.2013 року, 19.09.2013 року), які не були подані до суду першої інстанції, відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки розгляд справи відбувається у письмовому провадженні без повідомлення сторін, дотримуючись норм статей 12,13,43,49 ЦПК України, в яких визначені правові принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства і право відповідача знайомитися з новими доказами, надавати пояснення суду з приводу заявлених позивачем клопотань, апеляційний суд, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, відхиляє у задоволені заявленого клопотання і перевіряє оскаржене рішення з урахуванням тих доказів, які були надані банком до місцевого суду.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки суд першої інстанції навів у рішенні відповідні обґрунтовані мотиви відхилення цього доказу в частині визначення спірних сум, а також розрахунок процентів, що підлягають стягненню з відповідача, який судом апеляційної інстанції перевірено та визнано вірним.

Щодо користування позичальником кредитними коштами, слід зазначити, що ОСОБА_2 взагалі не здійснювала погашення кредиту, і це є діями, які свідчать про невизнання нею боргу в заявленому позивачем розмірі, у тому числі й щодо процентів, розрахованих зі ставки 30,00%, 34,80%, 43,20%, пені та комісії.

Окрім того, збільшення відсоткової ставки банком здійснювалось без дотримана встановленого ним порядку, який визначено п.1.1.3.2.3 затвердженим Умов і правил надання банківських послуг та приписів ч.1 ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Встановивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених місцевим судом обставин, а тому на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, оцінених судом з додержанням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

залишити без задоволення.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 березня 2018 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

ОСОБА_3