Рішення № 75177918, 26.06.2018, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/122/18

Провадження № 2/399/109/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2018 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсними рішень, припинення права власності, зобов’язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо неприйняття рішення про виділення в натурі (на місцевості) для оформлення права власності йому земельної ділянки № 508 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Дружба" і зобов’язати ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Кіровоградської області прийняти протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили рішення про виділення в натурі (на місцевості) для оформлення права власності позивачу в складі єдиного масиву на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, урочище Липки земельної ділянки № 508, кадастровий номер 3524681300:02:000:0508, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Дружба" як власнику права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) PH 394391 від 22.08.2000 року. Також позивач просив визнати недійсними розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області: № 1-р від 04.01.2017 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_4, № 91-р від 28.02.2017 про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі її у власність громадянину ОСОБА_4, а також припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524681300:02:000:0508, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 34515841 від 29.03.2017 року.

Позов обгрунтовує тим, що позивач як власник декількох сертифікатів має переважне право на виділення земельних ділянок єдиним масивом. У відповідача відсутні будь-які правові підстави бездіяльності і відмови у виділенні позивачу земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості). Посилання відповідача про те, що вирішено здійснювати розподіл ділянок з урочища Липки в першу чергу жителям с. Деріївка, суперечить положенням статті 29 Земельного кодексу України. Згадана стаття визначає, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах. В даному випадку жодних процедур ліквідації не відбувалось, виконується розподіл земель власниками земельних часток (паїв).

Додаткові підстави для недійсності розпорядження відповідача № 91-р від 28.02.2017 року полягає в перевищенні відповідачем повноважень в частині передання земельної ділянки у власність. Стаття 5 Закону № 899 передбачає серед іншого компетенцію відповідного органу приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймати рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власниками земельних часток (паїв). Райдержадміністрація виконує стосовно земельних часток (паїв) виключно технічну функцію - має повноваження розпоряджатися і передавати земельну ділянку у власність, оскільки відповідна земля перебувала в колективній власності колишніх КСП, а не в державній чи комунальній власності.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень відповідача просив суд врахувати наступне. Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів. Додатково зазначив, що заяви від імені третьої особи про дозвіл на виготовлення технічної документації від 03.10.2017 та про її затвердження від 20.02.2017 написані різними особами, що може містити ознаки умисного підроблення документів.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання вчинити дії зазначив наступне. Виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості за умови подання заявником достатнього пакету документів - це обов’язок відповідного державного органу (в нашому випадку - районна державна адміністрація), а не його право. Вказане повноваження райдержадміністрації не є дискреційним, що виключає можливість вибору одного з декількох варіантів рішення. При використанні дискреційного повноваження державний орган може обрати одне з декількох можливостей законного рішення, що в даному випадку також не дотримується.

Втручання суду у виключні повноваження державного органу також буде відсутнім, оскільки суд може примусити відповідача до прийняття законного рішення, не підмінюючи собою такого рішення. Таким втручанням могло б бути задоволення позовної вимоги про визнання права на земельну ділянку, усуваючи державний орган від процедури оформлення такого права та невілюючи процес виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

В даному випадку саме відповідач має вирішувати питання виділення земельної ділянки в натурі відповідно до положень Закону № 899, що додатково підтверджує ВССУ ухвалою від 10.06.2015 у справі № 6-10584св15. Тому зазначений в цьому позові спосіб захисту не буде втручанням у повноваження відповідача як державного органу, оскільки, як зазначено вище відповідач не має повноважень розпоряджатися запитуваною земельною ділянкою.

Просив суд врахувати практику ВССУ з аналогічними позовними вимогами - про зобов’язання державного органу виділити земельну частку (пай) в натурі (на місцевості): ухвала від 28.10.2011 у справі № 6-38581ск11, ухвала від 09.09.2015 у справі №6-3684св15, якими підтверджені рішення судів першої інстанції на користь громадян - власників паїв.

Викладені обставини свідчать про порушення прав позивача при виділенні земельних ділянок, а саме: порушення переважного права на виділення землі єдиним масивом, допущена дискримінація щодо позивача як щодо вибору ділянок, так і в частині черговості розгляду його заяви виділення землі, необгрунтоване зволікання з прийняттям розпоряджень по заяві позивача.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування відмови позивачу виділи земельну ділянку на той факт, що на момент звернення вже існували інші розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації із встановлення (відновлення) меж тих самих земельних ділянок. Відповідно до правових позицій Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (постанова ВСУ від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, ЄДРСР № 36475602). Тому третя особа, на відміну від позивача, не мала пріориту в отриманні у власність земельної ділянки №508 за інших рівних умов. Пріоритетне право ґрунтується на праві у виділенні землі єдиним масивом.

Відповідач ОСОБА_3 районна державна адміністрація в запереченні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки на момент звернення позивача до районної адміністрації ОСОБА_4 вже було надано дозвіл на складання технічної документації. 14 березня 2017 року до ОСОБА_3 РДА від ОСОБА_2 надійшла заява про виділення в натурі земельних ділянок власнику сертифікатів на право на земельні частки (паї). 5 квітня 2017 року згідно поданої заяви на підставі рішень Деріївської сільської ради головою РДА було видано розпорядження "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", згідно якого позивачу було виділено 7 земельних ділянок в урочищі Линівка та 9 в урочищі Липки. Дану кількість земельних часток (паїв) - 47 шт. (31 пай ОСОБА_2 та 16 паїв громадян) неможливо розмістити на полях в урочищі "Липки" та "Линівка", а тому частину земельних часток було розміщено на полі в урочищі "Холодна гора".

Ухвалою суду від 21.02.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху. Провадження у справі відкрито 12.03.2018 року та призначено підготовче судове засідання на 30.03.2018 року. Ухвалою від 22.05.2018 року за клопотанням представника позивача судом витребовувались докази. Ухвалою від 19.06.2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 26.06.2018 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просили задовольнити, а також надав пояснення згідно поданого позову.

Тетя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, про місце та час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, заяви про відмладення розгляду справи не подавав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є власником прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами у кількості тридцять один на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області /а.с. 13, 23/.

23 березня 2001 року між позивачем та СТОВ «Еліта Придніпров’я» було укладено договір оренди земельних часток (паїв), посвідчених сертифікатами згідно додатку 1 /а.с. , 14,15/.

З заявою від 11 січня 2017 року, яку відповідач отримав 18 січня 2017 року, про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) позивач звернувся до ОСОБА_3 районної державної адміністрації як особи, яка розпоряджається землями колишніх КСП. В заяві позивач просив на підставі Закону України № 899, прийняти розпорядження про виділення в натурі земельних ділянок єдиним масивом, а саме: урочище Липки 24 ділянки та урочище Лінівка – 7 ділянок на підставі сертифікатів на право на земельні частки (паї) в загальній кількості 31 пай згідно додатку № 1 до заяви /а.с. 16-18/.

Вiдповiдач протягом мiсячного термiну заяву позивача не розглянув по суті, надавши вiдповiдь вiд 17.02.2017 про потребу додаткового вивчення звернення позивача /а.с. 19/.

Листом вiд 03.03.2017 вiдповiдач вiдмовив позивачу у видiленнi iнших земельних дiлянок з посиланням на рiшення сесії Деріївської сiльської ради вiд 24.12.2016, де вирiшено здiйснювати розподiл дiлянок з урочища Липки в першу чергу жителям с. Дерiiвка /а.с. 20, 22/. В тому числi вiдповiдач вiдмовив позивачу у видiленнi в натурi спiрної земельної дiлянки № 508 площею 4, 4269 га, право на яку позивач пiдтверджував сертифiкатом на право на земельну частку (пай) РН 394391 вiд 22.08.2000. Зазначена земельна дiлянка була видiлена i згодом оформлена у власнiсть на третю особу- Криворучко Юрiя Григоровича /а.с. 26/.

Розпорядженням голови РДА № 146-р вiд 05.04.2017 заява позивача була частково задоволена, частина дiлянок згiдно 16 сертифiкатiв була видiлена позивачу на запитуванiй території та згодом оформлена у власнiсть. У видiленнi решти дiлянок в кiлькостi 15шт. на запитуваному урочищi Липки вiдповiдач вiдмовив. Пiзнiше, згiдно окремого розпорядження вiд 25.04.2017, виданого на виконання мирової угоди сторiн у справi Онуфріївського районного суду Кіровоградської областi № 399/184/17 вiдповiдач видiлив позивачу ще три дiлянки (№№ 505,509, 510) на території урочища Липки /а.с. 23/

Встановлено, що заява про надання дозволу на виготовлення технiчної документацiї вiд iменi третьої особи зареестрована в журналi реестрацiї вхiдної документацiї вiдповiдача 03.01.2017. Наступного дня - 04 сiчня 2017 року- вiдповiдач видав розпорядження № 1-р, яким надав третiй особi дозвiл на розроблення технiчної документацiї. Заява про затвердження технiчної документацiї та передання земельної дiлянки у власнiсть вiд iменi третьої особи зареестрована в журналi реестрацiї вхiдної документацiї вiдповiдача 21.02.2017. Розпорядженням N 91-p вiд 28.02.2017 вiдповiдач затвердив технiчну документацiю та передав земельну дiлянку у власнiсть ОСОБА_4 /а.с. 27-31, а.с. 85-99/.

Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)» визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі(на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Нормою цієї статті передбачено особисту волю власника сертифікату на право на земельну частку (пай), а саме на активні дії щодо бажання одержати належну їм земельну частку(пай) в натурі (на місцевості) шляхом звернення до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації із заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Крім того, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) саме власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Згiдно з положениями статтi 5 Закону Украши "Про порядок видiлення в натурi (на мiсцевостi) земельних дiлянок власникам земельних часток (паїв)" районнi державнi адмiнiстрацiї в межах їх повноважень щодо видiлення земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi): розглядають заяви власникiв земельних часток (паїв) щодо видiлення їм в натурi (на мiсцевостi) земельних дiлянок i видачi документiв, що посвiдчують право власностi на земельну дiлянку; приймають рiшення щодо видiлення земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi); уточняють списки осiб, якi мають право на земельну частку (пай); уточняють мiсце розташування, межі і площi сiльськогосподарських угідь, якi пiдлягають розподiлу мiж власниками земельних часток (паїв); сприяють в укладаннi договорiв на виконання землевпорядними органiзацiями робiт iз землеустрою щодо видiлення земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi) та виготовлення технічнот документації, яка необхiдна для складання документiв, що посвiдчують право на земельну дiлянку, якщо такi роботи виконуються за рахунок осiб, якi мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштiв підприємств, установ та органiзацiй, що орендують земельнi частки (паї), проектiв технічної допомоги тощо; надають землевпорядним органiзацiям уточнені списки осiб, якi мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо органiзацiї території земельних часток (паїв); органiзовують проведения розподiлу земельних дiлянок мiж особами, якi мають право на видiлення їм земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матерiали обмiну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їx власникiв до моменту видачi державних актiв на право власностi на земельну дiлянку; приймають рiшення про видачу документiв, що посвiдчують право власностi на земельну дiлянку, власникам земельних часток (паїв).

Згiдно iз статтею 7 вказаного закону проект землеустрою щодо органiзацiї територiї земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, якi мають у своему складi сертифiкованих iнженерiв-землевпорядникiв, погоджується вiдповiдною сiльською, селищною, мiською радою чи районною державною адмiнiстрацiєю i затверджується на зборах бiльшiстю власникiв земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуваннi одного сiльськогосподарського пiдприємства, та оформляється вiдповiдним протоколом.

Вiдповiдно до розпорядження ОСОБА_3 райдержадмiнiстрацiї вiд 9 липня 2002 року № 258-р затверджена схема подiлу земель колишнього КСП "Дружба" на пiдставi протоколу зборiв власникiв сертифiкатiв. Запитуванi позивачем у заявi вiд 11.01.2017 земельнi дiлянки №№ 431, 485-514, якi вiн просив видiлити єдиним масивом, нi розпорядженням N 258-p, нi протоколом зборiв власникiв сертифiкатiв не розподiленi.

На момент звернення позивача iз заявою про видiлення в натурi земельних дiлянок - 18.01 .2017 - земельна дiлянка не перебувала у власностi будь-якої особи.

Суд погоджується з твердженням позивача, що вiдповiдач при розглядi заяви позивача та заяви третьої особи щодо однієї земельної дiлянки № 508 повинен був оцiнити прiоритетнiсть заявникiв та прийняти законне рішення, враховуючи, що декiлька заяв про виготовлення технiчної документацiї на одну й ту ж земельну дiлянку, не мають прiоритетностi за ознакою часу їx подання до вказаного державного органу.

Вiдповiдно до пункту 8 перехідних положень Земельного Кодексу України члени колективних сiльськогосподарських пiдприємств, якi на час набрання чинностi цим Кодексом не приватизували земельнi дiлянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їx приватизацiю в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Застосовуючи статтi 116, 118 ЗК України Верховний Суд у складi колегiї суддiв Касацiйного адмiнiстративного суду у справi № 463/3375/15-а вiд 27 березня 2018 року зазначив, що в ситуацiї, коли наданi на розгляд повноважного органу двi заяви про надання дозволу на виготовлення проект землеустрою на одну i ту ж саму земельну дiлянку, такий орган не має права визначати прiоритетнiсть того чи iншого заявника на стадiї надання дозволу.

Надання такого дозволу вказує про вiдсутнiсть обтяжень щодо бажаної земельної ділянки i ще не означає позитивного рiшення місцевої ради про передачу у власнiсть цієї земельної ділянки пiсля виготовлення проекту землеустрою. Аналогiчна правова позицiя висловлена колегією суддiв судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України у постановах вiд 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та вiд 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

Статтею 5 Закону № 899 передбачено компетенцiю вiдповiдного органу приймати рiшення щодо видiлення земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi); приймати рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Зважаючи на особливий статус земель, що перебували у власностi колишнiх КСП, вiдповiдач повинен був враховувати iншi обставини, що впливають на прiоритетнiсть прав заявникiв. Так, землi колишнiх КСП не є державною власнiстю, перебували в колективнiй власностi, тому районнi державнi адмiнiстрацiї виконують технiчну функцiю по встановленню в натурi меж земельних дiлянок, а не розпорядчу функцiю про надання землi у власнiсть. Закон № 899 є спецiальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру видiлення в натурi земельних дiлянок власникам земельних часток (паїв), тому його норми мають перевагу над iншими положеннями законодавства.

Спiрна земельна дiлянка № 508 станом на 23.03.2001 перебувала у фактичному користуванні позивача в складi єдиного масиву з 24 дiлянок урочища Липки. Факт такого користування підтверджусться договором оренди земельних часток (патів) вiд 23.03.2001, який зареєстрований Деріївською сiльською радою 23.04.2001 за № 478. За вказаним договором позивач передав в оренду СТОВ "Агрофiрма "Елiта Приднiпров'я" 24 земельних частки (паїв) урочища Липки. Вказаний факт вiдповiдачем не заперечувався i не спростовувався.

Вiдповiдно до пункту 8 перехiдних положень Земельного кодексу України сiльськогосподарськi підприємства, якi до введення у дiю цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власникiв цих часток (паїв), замовити землевпоряднiй органiзацiї виконання землевпорядних робiт, необхiдних для видiлення земельних часток (паїв) у натурi (на мiсцевостi), видачi їx власникам державних актiв на право власностi на землю та оплатити виконання таких робiт. Тобто, у орендодавцiв земельних часток (паїв), яким був позивач в тому числi в частинi спiрної земельної дiлянки (на час оренди - паю), є право доручити замовлення виконання землевпорядних робiт орендарем таких часток (паїв). Саме таким орендодавцем запитуваної дiлянки виступав позивач за договором оренди вiд 23. 03.2001 року, де зазначене мiсце розташування земельних дiлянок: урочище Липки.

Вiдповiдно до статтi 4 Закону України «Про порядок видiлення в натурi (на мiсцевостi) земельних дiлянок власникам земельних часток (паїв)", особам, якi мають право на видiлення їм у натурi (на мiсцевостi) двох чи бiльше земельних часток (паїв) iз земель, що перебувають у користуваннi одного сiльськогосподарського пiдприемства, земельнi дiлянки за їх бажанням видiляються единим масивом. Наведене кореспондупєься iз п. 9 перехiдних положень Земельного кодексу України: "Громадяни - власники земельних часток (паївв) можуть видiляти земельнi дiлянки в натурi (на мiсцевостi) єдиним масивом". Аналiз наведеної норми статтi 4 Закону № 899 щодо формулювання "земельнi дiлянки за їx бажанням видiляються єдиним масивом" дозволя дiйти висновку, що видiлення земельних дiлянок - iмперативний обов'язок повноваженого органу- в даному випадку- вiдповiдача.

Відповідно до статтi 1 Закону України "Про землеустрiй" масив земель сiльськогосподарського призначення - сукупнiсть земель та земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення, що складаються з сiльськогосподарських та необхiдних для їх обслуговування несiльськогосподарських угiдь (земель пiд польовими дорогами, мелiоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'ектами, об'ектами iнженерної iнфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, iншими угiддями, що розташованi всерединi земельного масиву), мають спiльнi межi та обмеженi природними та/або штучними елементами рельефу (автомобiльними дорогами загального користування, полезахисними лiсовими смугами та iншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо)".

Таким чином, позивач як власник декiлькох сертифiкатiв має переважне право на видiлення земельних дiлянок єдиним масивом, а вiдповiдач зобов'язаний прийняти рiшення про таке видiлення земельних часток (паїв) в натурi (на мiсцевостi).

Суд погоджується з твердженням позивача, що посилання вiдповiдача про те, що вирiшено здiйснювати розподiл дiлянок з урочища Липки в першу чергу жителям с. Дерiївка, суперечить положениям статтi 29 Земельного кодексу України. Згадана стаття визначає, що при лiквiдацiї сільськогосподарських підприємств, установ та органiзацiй переважне право на отримання земельних дiлянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), якi проживають у цих населених пунктах. В даному випадку вiдсутнi докази того, що розподiл земельних дiлянок здiйснювався саме при лiквiдації сiльськогосподарського підприсмства. Матерiали справи свiдчать про здiйснення розподiлу земель мiж власниками земельних часток (паїв) в порядку Закону України «Про порядок видiлення в натурi (на мiсцевостi) земельних дiлянок власникам земельних часток (паїв)".

Також не встановлює переваг для третьої особи наявнiсть рiшення Дерiївської сiльської ради № 216 вiд 24.12.2016 про погодження надання дозволу на розроблення технiчної документацiї ОСОБА_4 на видiлення в натурi земельної дiлянки № 508. Враховуючи мiсцезнаходження спiрної земельної дiлянки за межами населеного пункту питання про видiл в натурi земельної дiлянки вiдноситься до компетенцiї районної державної адмiнiстрацiї, а не сiльської ради. Тому згадане рiшення № 216 вiд 24.12.2016 прийняте не на пiдставi чинного законодавства i не тягне за собою юридичних наслiдкiв щодо видiлення в натурi спiрної земельної дiлянки.

Крiм того, вiдповiдно до положень статей 1, 5, 6 Закону України "Про засади запобiгання та протидiї дискримiнацiї в Україні" забороняєтъся обмеження у визнаннi, реалiзацiї або користуваннi правами i свободами в будь-якiй формi за ознаками в тому числi мiсця проживаня.

На час розгляду справи спiрна земельна дiлянка перебуває у власностi третьої особи. Вiдновлення прав позивача на видiлення йому в натурi земельної дiлянки без скасування чинного права власностi неможливе. Самостiйний позов про визнання незаконними та скасування рiшень органiв мiсцевого самоврядування про передачу земельних дiлянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливостi оскарження зазначених актiв у комплексному поєднанні iз вимогами про визнання недiйсними правовстановлюючих документiв, виданих на пiдставi цих оскаржуваних актiв (постанови Верховного Суду Украi·ни вiд 30.09.2015 у справi №3-553гс15 та вiд 10.06.2015 у справi № 6-162цс15).

В запереченнi на позовну заяву вiд 08.05.2018 вiдповiдач, заперечуючи проти позову, посилається на факт надання третiй особi дозволу на розроблення технічної документації ранiше, нiж надiйшло звернення позивача. Також як на пiдставу видiлення земельної дiлянки третiй особi вiдповiдач посилається на наявнiсть договорiв оренди земельних часток (паїв), в тому числі сертифiката ОСОБА_4 вiд 23.03.2001, в якому вказано розташування паю на території урочища Липки. Водночас доказiв наявностi таких договорiв вiдповiдач не надав, тому наведенi вiдповiдачем обставини в цiй частинi суд вважає недоведеними.

Додатковою пiдставою неправомiрностi дiй вiдповiдача щодо надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технiчної документації є вiдсутнiсть достатнього пакету документiв, доданих до заяви. Так, зазначений вiдповiдачем в поясненнях вiд 22.05.2018 перелiк документiв, поданих вiд iменi ОСОБА_4, не мiстить графiчних матерiалiв, на яких зазначено бажане мiсце розташування земельної дiлянки, що не вiдповiдає вимогам частини 6 статтi 118 ЗК України i унеможливлює встановлення мiсця розташування земельної дiлянки. На вiдмiну вiд звернення третъої особи позивач надав вiдповiдачу iз заявою вiд 11.01.2017 в тому числi викопiювання з мiсця розташування земельної дiлянки. Тому вiдповiдач не мав достатнiх пiдстав для прийняття розпорядження № 1-р вiд 04.01.2017 про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (вiдновлення) меж земельної дiлянки громадянину ОСОБА_4

В письмових пояснениях вiд 22.05.2018, крiм iншого, вiдповiдач зазначає про те, що заяви i iншi документи вiд iменi третъої особи подавав не ОСОБА_4 особисто, а гр. ОСОБА_5 на пiдставi довiреностi, посвiдченої секретарем Деріївської сільської ради за № 76 вiд 16.12.2016. Додану до пояснень довiренiсть суд залишає без розгляду з наступних причин. Поперше, довiренiсть як доказ не була заздалегiдь направлена iншим учасникам справи, тому не приймається до уваги. По-друге, довiренiсть мiстить повноваження повiреного бути представником з питань, що стосуються довiрителя як власника земельних дiлянок. Як зазначено вище, власником спірної земельної дiлянки 23.03.2017, про що вчинено запис в державному реестрі прав за № 19700928. Вiдповiдно, повноважень щодо вчинення будь-яких дiй вiд iменi ОСОБА_4 до моменту набуття ним права власностi на землю, в тому числi подавати документи до вiдповiдача, повiрений не мав.

Вiдповiдно до пiдпункту г статтi 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власностi на земельнi дiлянки на пiдставi видiлення в натурi (на мiсцевостi) належної їм земельної частки (паю). Частина друга статтi 16 ЦК України передбачає, що способами захисту цивiльних прав та iнтересiв може бути в тому числi примусове виконання обов'язку в натурi, визнання незаконними рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, їxнix посадових i службових осiб.

Частина третя статтi 152 ЗК Укрїни визначає, що захист прав громадян та юридичних осiб на земельнi дiлянки здiйснюється шляхом визнання недiйсними рiшень органiв виконавчої влади або органiв мiсцевого самоврядування; застосування iнших, передбачених законом, способiв. Оскiльки вiдповiдач надав запитувану дiлянку iншiй особi, позивач просить суд захистити його право на отримання земельних дiлянок у власнiсть шляхом визнання незаконною бездiяльностi та розпорядження вiдповiдача, припинення права власностi третьої особи, зобов' язання вiдповiдача виконати обо в' язок в натурi.

Позовна вимоги про зобов'язання вчинити дії є належним способом захисту права позивача, який спрямований на реальне вiдновлення права i запобiгання повторного звернення до суду з аналогiчними вимогами. Видiлення земельної частки (паю) в натурi на мiсцевостi за умови подання заявником достатнього пакету документiв - це обов'язок вiдповiдного державного органу (в даному випадку - районна державна адмiнiстрацiя), а не його право. Вказане повноваження райдержадмiнiстрацiї не е дискреційним, що виключає можливiсть вибору одного з декiлькох варiантiв рiшення. При використаннi дискрецiйного повноваження державний орган може обрати одне з декiлькох можливостей законного рішення.

Вiдповiдно до пункту 24 Постанови Верховного Суду Україiни № 7 вiд 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" позови громадян, пов'язанi з паюванням земель (зокрема, про видiлення паю в натурi), можуть бути предметом розгляду судiв. Вiдповiдачами в таких справах є районна державна адмiнiстрацiя, яка затверджувала розмiр паю, вирiшувала питания про видачу сертифіката, а також орган, що має вирiшувати питання про видiлення земельної частки (паю) в натурi.

Пункт 7 зазначеної Постанови ВСУ № 7 наводить в якостi прикладу можливiсть розгляду судом питання про надання земельної дiлянки у власнiсть або оренду, якщо вiдповiдний орган безпiдставно вiдмовив у цьому.

Вiдповiдач має вирiшувати питания видiлення земельної дiлянки в натурi вiдповiдно до положень Закону N 899, що додатково підтверджує ВССУ ухвалою вiд 10.06.2015 у справi № 6- 10584св15 Про зобов'язання видiлення в натурi земельної дiлянки у розмiрi земельної частки (паю), оскiльки землi, якi видiляються, належать до колективної власностi колишнiх КСП, а не до державної власностi.

Як зазначив Верховний Суд в постанові вiд 22 березня 2018 року у справi № 823/795/17 якщо вiдмова вiдповiдного органу визнана судом протиправною, а iншого варiанту поведiнки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретнi дії, якi б гарантували захист прав i свобод позивача.

3 урахуванням викладеного, суд дiйшов висновку про порушення прав позивача при виділенні земельних ділянок, порушення права на виділення земельної ділянки єдиним масивом, допущена дискримiнацiя щодо позивача як щодо вибору дiлянок, так i в частинi черговостi розгляду його заяви на видiлення землi, необгрунтоване зволiкання з прийняттям розпоряджень по заявi позивача - бiльш як три мiсяцi на розгляд заяви позивача порiвняно зi строком в один день при розглядi клопотання третьої особи.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, проте, враховуючи позицію представника позивача, суд залишає судові витрати за позивачем ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсними рішень задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо неприйняття рішення про виділення в натурі (на місцевості), оформлення права власності ОСОБА_2 земельної ділянки № 508 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Дружба" та зобов’язати ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Кіровоградської області протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про виділення в натурі (на місцевості) для оформлення права власності ОСОБА_2 в складі єдиного масиву на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, урочище Липки земельної ділянки № 508, кадастровий номер 3524681300:02:000:0508, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарські виробництва із земель колишнього КСП "Дружба", як власнику права на земельну частку (пай).

Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області № 1-р від 04.01.2017 про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_4.

Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Кіровоградської області № 91-р від 28.02.2017 про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі її у власність громадянину ОСОБА_4.

Припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровим номером 3524681300:02:000:0508, площею 4,4269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 34515841 від 29.03.2017 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2018 року.

Суддя М.М. Лях