Постанова № 75177759, 06.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4143/18 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/618/18 Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.Категорія 429 06.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2018 року м. Київ

Суддя апеляційного суду Київської області В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, та працює представником туроператора «АНЕКС» в готелі м. Дубай ОАЕ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, без конфіскації валюти, вилучені грошові кошти у розмірі 22 600 доларів США повернуто ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2018 року о 08 год. 46 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_2, яка прилетіла до України з ОАЕ м. Дубай, літаком а/к "МАУ", рейс № 374, обрала канал, позначений символами «зелений коридор», а після перетину «білої лінії» у неї було виявлено готівку в розмірі 18 700 доларів США, яка знаходились в одному з відділень жіночої наплічної сумочки пасажирки (ручна поклажа). Після митного огляду рюкзака пасажирки було виявлено ще 13 171 доларів США та 2 460 євро, які знаходились у відділенні цього ж рюкзака.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою ОСОБА_2, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року зі змінами внесеними Постановою Правління НБУ № 312 від 25 липня 2012 року, є порушенням митних правил.

З виявленої суми громадянці ОСОБА_2 було пропущено 9 271 доларів США та 2 460 євро (еквівалент 9 992 євро згідно курсу НБУ станом на 23 квітня 2018 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 22 600 доларів США.

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, без конфіскації валюти, а вилучені грошові кошти у розмірі 22 600 доларів США повернуто ОСОБА_2 Обґрунтовуючи постанову, суддя зазначив про те, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти не обмежено, а визначена лише її кількість, перевищення якої потребує письмового декларування, грошові кошти, виявлені у ОСОБА_2, є її заробітною платою і мають легальне походження, а тому конфіскація таких коштів є для неї «надмірним тягарем».

В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС просить постанову скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та застосувати стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, та конфіскувати затриману валюту. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на необґрунтованість посилання судді на положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, на те, що суддею не взято до уваги тих обставин, що особливості декларування валютних цінностей встановлюються НБУ, яким і встановлені обмеження кількості валюти, яку можна переміщувати через митний кордон без письмового декларування. Також зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України.

Заслухавши представника митниці, який підтримав апеляційну скаргу, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, та винності ОСОБА_2, крім особистого визнання, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 23 квітня 2018 року № 0355/12500/18, письмовими поясненнями, даними службової записки, описом предметів, іншими матеріалами справи.

На підставі вказаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.471 МК України та на законних підставах наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти.

За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого посилання судді на положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-VI від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Зазначена вище практика ЄСПЛ є джерелом права, яке суддя вірно використав при визначенні необхідності застосування такого виду стягнення як конфіскація безпосередніх предметів правопорушення, а його висновок про те, що вилученням валютних цінностей у ОСОБА_2, яка є її заробітною платою, буде порушена рівновага між інтересами суспільства та вимогами захисту основних прав людини, відповідає обставинам справи.

Порушень процесуальних норм, які б могли слугувати підставами для скасування рішення судді не встановлено.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Суддя В. Р. Шроль