Рішення № 7517741, 11.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.10 р.                     Справа № 44/327пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”,

ЄДРПОУ 30701362, м.Донецьк

до відповідача 1. Приватного підприємства „Кілафф”, ЄДРПОУ 34940131, м.Донецьк

до відповідача 2. Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк

„Промекономбанк”, ЄДРПОУ 20058668, м.Донецьк

до відповідача 3. Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою

відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, ЄДРПОУ 32008000,

м.Докучаєвськ

про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 12.06.08 р. за

кредитним договором №38-2007/К між Відкритим акціонерним товариством

комерційним банком „Промекономбанк” та Приватним підприємством „Кілафф”,

додаткової угоди від 17.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К між Дочірнім

підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-

плюс” та Приватним підприємством „Кілафф”.

                                                                                          Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Кожемякін С.А. – адвокат

від відповідача 1: Могильницька О.А.-по дов., Доброрез О.А.- по дов.

від відповідача 2: Ковальов С.В.-по дов.

від відповідача 3: Гуртов О.О.-по дов., Челобітчикова О.В.-дир.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви 11.33 год. до 14.00 год. 30.12.2009р.,

з 30.12.2009р. по 05.01.2010р., з 13.05 год. по 13.25 год.,

з 13.25 год. по 15.00 год., з 15.00 год. по 16.30 год. 05.01.2010р.,

з 11.05 год. по 11.25 год. 11.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Приватне підприємство „Кілафф”, м.Донецьк, про:

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Промекономбанк” та Приватним підприємством „Кілафф”, згідно якого відповідачу 1 перейшли права вимоги до боржника Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, єдиним засновником якого є позивач;

- про визнання недійсною додаткової угоди від 17.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К між Дочірнім підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” та Приватним підприємством „Кілафф”, якою термін кредитування боржника скорочено з 27.11.2008р. до 23.06.2008р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми статей 92, 203, 215, 237, 241, 638, 1054 Цивільного кодексу України, зокрема, на те, що правочин відступлення права вимог не набрав законної сили, оскільки відсутні докази оплати відповідачем 1 відповідної грошової суми на користь банківської установи, внаслідок чого Приватне підприємство „Кілафф” не набуло прав нового кредитора за кредитним договором №38-2007/К, тому не мало цивільної правоздатності на укладення додаткової угоди від 17.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К. На думку позивача, Дочірнє підприємство „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” також було не вправі укладати зазначену додаткову угоду, оскільки всі правочини цього суб’єкта господарювання вартістю понад 10000,00 грн. мають погоджуватися із засновником позивачем.

Відповідач 1 заперечень по суті позову не представив, незважаючи на вимоги суду щодо надання відзиву на позов, викладені в ухвалах від 05.11.2009р., 13.11.2009р., 23.12.2009р., 05.01.2010р.

Судом за власної ініціативи в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі двох співвідповідачів – відповідача 2, Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Промекономбанк”, м.Донецьк, а також відповідача 3, Дочірнє підприємство „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, м.Докучаєвськ, оскільки останні є сторонами за оспорюваними договорами.

Відповідач 2, Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Промекономбанк”, заперечень по суті позову також не представив, незважаючи на вимоги суду щодо надання відзиву на позов, викладені в ухвалах від 13.11.2009р., 23.12.2009р., 05.01.2010р.

Відповідач 3, Дочірнє підприємство „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, заперечень по суті позову не представив, незважаючи на вимоги суду щодо надання відзиву на позов, викладені в ухвалах від 13.11.2009р., 23.12.2009р., 05.01.2010р.

Згідно із ст.59 Господарського процесуального кодексу України надання відзиву на позовну заяву і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову, є правом відповідача.

Як встановлено судом вище, відповідачі 1-3 правом на надання відзивів на позов не скористались. При цьому, відповідних обставин, які б перешкоджали відповідачам з моменту порушення провадження по справі надати відзиви на позов, відповідачами 1-3 не визначено, судом не встановлено.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши подані докази господарський суд встановив:

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі №1/10-2004 визначено, що поняття „охоронюваний законом інтерес”, яке вживається в законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям „права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно статуту Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” – позивач є єдиним засновником цього суб’єкта господарювання, власником його статутного фонду в сумі 500000,00 грн., та особою, яка має безумовно погоджувати вчинення Дочірнім підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” угод кредитування та вчинення угод на суму понад 10000,00 грн. Означене вказує на право позивача на звернення до суду з досліджуваним позовом з вимогами щодо захисту корпоративних прав та інтересів, зміст яких визначений статтею 63 Господарського кодексу України, і які підлягають захистові в порядку статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, 28.11.2007р. відповідач 2 (кредитодавець) Відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Промекономбанк” уклав з позичальником Дочірнім підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” правочин, який за своїм змістом та своєю правовою природою є позиковою операцією банків (кредитним договором), що підпадає під правове регулювання норм статті 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, статей 1046-1056 Цивільного кодексу України та статті 345 Господарського кодексу України - кредитний договір №38-2007/К.

Згідно розділів 1-2 кредитного договору №38-2007/К зазначена банківська установа зобов’язалася надати Дочірньому підприємству „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” кредит – відкличну поновлювальну лінію з максимальним лімітом 750000,00 грн. на період до 27.11.2008р., а позичальник зобов’язався повернути заборгованість за кредитом не пізніше строку кредитної лінії, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19% річних.

12.06.2008р. між цесіонарієм Приватним підприємством „Кілафф” та цедентом Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Промекономбанк” укладено оспорюваний договір відступлення права вимоги, згідно якого Приватним підприємством „Кілафф” мало бути придбане за 777646,97 грн. право грошової вимоги до Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” за кредитним договором №38-2007/К.

Умови пунктів 2.2, 4.2-4.4 договору відступлення права вимоги від 12.06.2008р. містять відкладальну умову, за якою новий кредитор Приватне підприємство „Кілафф” набуває відповідних прав кредитодавця за кредитним договором №38-2007/К лише у разі внесення первісному кредиторові грошової суми 777646,97 грн. не пізніше п’яти днів з моменту укладення правочину цесії, тобто не пізніше 19.06.2008р. При цьому, факт виконання цесіонарієм грошового зобов’язання має підтверджуватися актом розрахунків, а невиконання або неповне виконання грошового зобов’язання Приватним підприємством „Кілафф” тягне за собою втрату чинності договором відступлення права вимоги від 12.06.2008р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, в п.2.2 договору відступлення права вимоги від 12.06.2008р. встановлений обов’язок Приватного підприємства „Кілафф” внести оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк” наступним чином: не пізніше 13.06.2008р. – 777645,97 грн.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони не надали суду доказів належного виконання Приватним підприємством „Кілафф” до 13.06.2008 року включно грошового зобов’язання перед Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Промекономбанк” у розмірі 777646,97 грн.

При цьому, посилання відповідача 1, викладені у поясненнях від 04.01.2010р. №404/01Ю, щодо підготовки відповідачем 2 для надання суду виписки банку від 13.06.2008р. з особового кредитного рахунку до Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” суд до уваги не приймає.

Зокрема, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, виписка банку з особового рахунку Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” не може бути належним доказом вивиконання Приватним підприємством „Кілафф” в строк до 13.06.2008 року грошових зобов’язань перед Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Промекономбанк” у розмірі 777646,97 грн.

За таких обставин, враховуючи умови пунктів 2.2, 4.2-4.4 договору відступлення права вимоги від 12.06.2008р., суд дійшов висновку, що відповідач 2 Приватне підприємство „Кілафф” не набуло жодних прав за договором відступлення права вимоги від 12.06.2008р., причому 20.06.2008 року зазначений правочин цесії втратив чинність.

Означене вказує на те, що факт укладення договору відступлення права вимоги від 12.06.2008р. не міг жодним чином порушити права позивача, оскільки не потягнув за собою юридичних наслідків та фактично не набрав чинності, з огляду на що в силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” про визнання недійним договору про відступлення права вимоги від 12.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Промекономбанк” та Приватним підприємством „Кілафф” – слід відмовити через відсутність у позивача правового інтересу до спору в цій частині.

Разом з тим, беручи до уваги встановлений судом факт відсутності переходу до Приватного підприємства „Кілафф” (нового кредитора) права вимоги до Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” за кредитним договором №38-2007/К від 28.11.2007р., суд вважає, що у Приватного підприємства „Кілафф” були відсутніми повноваження укладати від імені кредитодавця додаткову угоду від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К, якою термін остаточного повернення кредиту скорочено з 27.11.2008р. до 23.06.2008р. – на п’ять місяців та чотири дні.

Тим самим Приватне підприємство „Кілафф” при укладенні додаткової угоди від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К порушило правила представництва юридичної особи, визначені нормами статей 92, 237, 241 Цивільного кодексу України, оскільки повноваження кредитодавця Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Промекономбанк” за цим правочином станом на 17.06.2008р. не були передані Приватному підприємству „Кілафф” ані за договором відступлення права вимоги від 12.06.2008р., ані на іншою законною підставою (договором комерційного представництва, довіреністю тощо).

Укладаючи додаткову угоду від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К позичальник Дочірнє підприємство „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” також вийшло за межі наданих засновником повноважень, фактично уклавши принципові зміни істотних умов договору кредиту на суму 750000,00 грн., не зважаючи на те, що за умовами пунктів 1.5, 4.3 та 4.8 статуту відповідача 3 директор цього суб’єкта господарювання не може укладати ані угоди кредитування, ані угоди вартістю понад 10000,00 грн. без погодження із засновником Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”.

Посилання відповідачів стосовно того, що додатковою угодою від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К змінено не суму (ціну) договору кредитування, а лише його строки – є безпідставними, оскільки згідно норм статей 189-190 Господарського кодексу України, а також статті 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, ціною є форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), причому під вільною ціною розуміється така ціна, яка визначається суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, тому внесення будь-яких змін до кредитного договору ціною 750000,00 грн. мало погоджуватися позичальником із власним засновником.

Враховуючи висновки суду щодо порушення Приватним підприємством „Кілафф” та Дочірнім підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” при укладенні додаткової угоди від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К вимог закону щодо наявності на момент укладення правочину необхідного обсягу цивільної правоздатності, суд вважає, що оспорювана додаткова угода від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К в порядку статті 92, частин 1-2 статті 230 Цивільного кодексу України підлягає визнанню судом недійсною.

Недійсні правочини не тягнуть за собою жодних правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з їх недійсністю, як це визначено статтею 216 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, а також в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди від 17.06.2008р. до кредитного договору №38-2007/К від 28.11.2007р. достатньо обґрунтованими з правової та доказової точки зору.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються судом між сторонами пропорційно обсягу задоволених вимог.

Клопотання без номера та дати, що надійшло на адресу суду 30.12.2009р. Гужви І.Г. про залучення її до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача 3, клопотання без номера та дати, що надійшло до суду 30.12.2009р., Сіухіна С.І., Челобітчикової О.В. про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача 3, від 11.01.2010р. відповідача 3 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Гужву І.Г., Сіухіна С.І., Челобітчикову О.В. судом залишені без задоволення.

Згідно із ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Як встановлено судом вище, сторонами оспорюваних у цій справі правочинів є Дочірнє підприємство „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс”, Відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Промекономбанк” та Приватне підприємство „Кілафф”. Означені особи є відповідачами у справі №44/327пн.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, які діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Таким чином, за висновками суду, відповідачі користуються правами, наданими їм Господарським процесуальним кодексом України, та можуть самостійно захищати свої права та інтереси шляхом уповноваження на це певних осіб.

Одночасно, рішення суду у цій справі ніяким чином не стосується прав та обов’язків учасників відповідача 3, які не є сторонами оспорюваних правочинів. Зокрема, зважаючи на положення ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Застосування способу реституції, повернення сторін у попередній стан при визнанні недійсною угоди є визначальним для відновлення порушеного права такого способу захисту як визнання правочину недійсним.

Тобто, в разі визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності передбачених цивільним законом, останні будуть стосуватися виключно сторін у цій справі. При цьому, Гужва І.Г., Сіухін С.І., Челобітчикова О.В. як були, так й залишаться учасниками відповідача 3, їх майновий статус та правове положення ніяким чином не зміняться.

Клопотання від 11.01.2010р. Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк” про відкладення розгляду справи судом також залишено без задоволення.

Зокрема, як встановлено, провадження по цій справі було порушене 05.11.2009р.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, з моменту отримання ухвали про порушення провадження по справі відповідач 2 мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, надання доказів по справі. Проте, як встановлено судом, відповідач 2 наданими йому правами не скористався, в судові засідання 30.12.2009р., 05.01.2010р. не з’явився.

Клопотання від 05.01.2010р., від 11.01.2010р. Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” про витребування доказів судом залишено без задоволення як безпідставне.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За висновками суду, надані позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчена копія договору про відступлення права вимоги від 12.06.2008р. є достатньою для встановлення певних обставин справи. Крім цього, з боку відповідачів 1 та 2 відповідність цієї копії оригіналу договору не заперечується.

Одночасно, щодо витребування судом довідки про зарахування грошових коштів від відповідача 1 на користь відповідача 2, суд враховує ті обставини, що згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення обставин справи певними доказами покладений на сторін. Таким чином, за висновками суду, саме відповідачі 1 та 2 мають надавати суду докази в підтвердження своїх доводів та заперечень.

Клопотання від 11.01.2010р. Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк” про надання дозволу представника ЗМІ на здійснення 11.01.2010р. відеозйомки судового засідання у справі №44/327пн за допомогою звичайної нестаціонарної відеоапаратури судом залишено без задоволення.

За приписом ч.2 ст.9 Закону України „Про судоустрій України” проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про інформацію” реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Враховуючи наявні заперечення позивача щодо проведення відеозйомки судового засідання у справі №44/327пн, приймаючи до уваги фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, за висновками суду, клопотання від 11.01.2010р. Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк” про надання дозволу представника ЗМІ на здійснення 11.01.2010р. відеозйомки судового засідання у справі №44/327пн підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду від 17.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К, укладену між Дочірнім підприємством „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” та Приватним підприємством „Кілафф”.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” до Приватного підприємства „Кілафф” та Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.06.2008р. за кредитним договором №38-2007/К між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Промекономбанк” та Приватним підприємством „Кілафф”.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Докфарм” Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” витрати по сплаті державного мита 21 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства „Кілафф” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-фарм-плюс” витрати по сплаті державного мита 21 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 11.01.2010р.

Суддя