Постанова № 75176639, 09.07.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/591/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

за участю прокурорів Ничипоренко (Драгоєвої) О.А., Богомолова Г.Ю.

представників потерпілих ПАТ «Одесагаз» ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

21 лютого 2018 року, до Овідіопольського райсуду Одеської області надійшли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, затверджених Іллічівською місцевою прокуратурою Одеської області за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області вважала, що справа може бути призначена до судового розгляду, з чим погодилися представники потерпілих і проти чого не заперечували обвинувачений та його захисник.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

У відповідності до норм ст. 314 КПК України - у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення : зокрема – повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України передбачено, що обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити : 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення ; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування ; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України – обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт має відповідати вимогам, визначеним ст. 291 КПК України, зокрема, обвинувальний акт повинен містити відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України – до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу).

Реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до вищевказаного обвинувального акту, що є його невід'ємною частиною, не містить найменування всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, що має важливе значення для оцінки зібраних сторонами доказів, їх належності та допустимості при ухваленні судового рішення.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено – кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Однією з гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є - негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19.12.1989 р., «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. зазначив, що у тексті п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного – він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі - надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Крім того, право бути проінформованим по характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, «Даллос проти Угорщини» п. 47, «Матточіа проти Італії» п. 58).

При чому, справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення «Даллос проти Угорщини») і крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Згідно із Постановою ВСУ від 24.11.2016 р. № 5-328кс16 – важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, так як правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК України). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК України). Власне висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК України), а суд роз’яснює суть обвинувачення і з’ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК України).

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов’язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

До процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.

Підозра - є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Суд звертає увагу на те, що вищевказаний обвинувальний акт, затверджений 15.02.2018 р. містить фактичні обставини, які нечітко сформульовані та ці ж самі обставини вказуються слідчим в якості формулювання обвинувачення, тобто дублюються і прокурор вважає це належним формулюванням обвинувачення, що суперечить нормам діючого КПК України.

В обвинувальному акті, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, органами досудового розслідування – неповністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які слідчий та прокурор вважають встановленими та відсутнє належне формулювання обвинувачення, хоча згідно із вказаною нормою Закону, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення Закону і статті (частину статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України - підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

При цьому, суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд встановив, що в фабулі «Формулювання обвинувачення» - взагалі не встановлені і не вказані особи, з якими обвинувачений, зі корисливих мотивів, домовився про зменшення показників лічильників та вказуються, що матеріали відносно вказаних осіб, нібито виділені в окреме кримінальне провадження, і в той же час, органи досудового розслідування стверджують і вказують точну адресу місця розташування лічильників у квартирі начебто невстановлених осіб, по епізоду від 22.10.2017 р. : АДРЕСА_1, по епізоду від 14.11.2017 р. : Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Одеський бульвар, 6-А, територія банного комплексу «Елки-Палки», де були проведені слідчі дії, а саме, огляди, обшуки та вилучення предметів згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Тобто, органами досудового розслідування - точно встановлені вищевказані адреси місць розташувань лічильників, встановлені дати і час скоєння злочину, і в той же час не встановлені конкретні особи, статус яких також не визначений (обвинувачені, свідки), з якими обвинувачений домовлявся з приводу протиправних дій про зменшення показників лічильників, які йому закидаються органами досудового розслідування за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, що на думку суду є неконкретним обвинуваченням.

Крім цього, у формулюванні обвинувачення, органом досудового розслідування не вказані засоби, за допомогою яких обвинувачений змінив показники лічильників, скоївши замах на викрадення спожитого газу абонентами ПАТ «Одесагаз», а вказується лише «за допомогою спеціальних пристроїв розпломбував та в подальшому опломбував газові лічильники». Тобто, в обвинувальному акті – не встановлено знаряддя злочину.

Враховуючи те, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне, з відображенням усіх обов'язкових елементів складу злочину формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, зазначене, на думку суду, перешкоджає судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 4 ст. 278 КПК - дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України, Реєстр матеріалів досудового розслідування - не містить відомості про час проведення процесуальних дій, а лише про їх дату, зокрема, час повідомлення ОСОБА_4 про підозру за двома епізодами злочинів.

В порушення п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України, Реєстр матеріалів досудового розслідування у розділі II «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення» - не містить жодних реквізитів прийнятих процесуальних рішень, а мається лише короткий опис таких рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції по захист прав людини та основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права : бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Усі вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. 291 КПК України, порушенні права обвинуваченого на захист, а тому матеріали підлягають поверненню прокурору.

Суд звертає увагу на той факт, в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України – у розписці підозрюваного про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування – не вказані кількість аркушів обвинувального акту та кількість аркушів реєстру матеріалів досудового розслідування. Тобто, у розписці обвинуваченого не встановлений обсяг аркушів отриманого ним обвинувального акту та реєстру, що на думку суду, є порушенням права на захист обвинуваченого від пред’явленого йому обвинувачення.

У відповідності до ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291,292 КПК України : зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

У зв’язку з не відповідністю обвинувального акту вимогам діючого КПК України, а саме: ст.ст. 109,110,111, 237,278,290,291,293 КПК України, беручи до уваги те, що без усунення вказаних виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, тому, відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 109,110,290,291,293,314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України – прокурору Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області на протязі 7 днів з дня її проголошення.

Суддя Гандзій Д.М.