Рішення № 75174680, 09.07.2018, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/527/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.07.2018смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Вадовської А.В.,

за участю секретаря: Кравець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2018 р. ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 08 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушує кредитні зобов'язання та має станом на 31.03.2018 року заборгованість у сумі 15 492,67 грн., яка складається з: 857,50 грн. заборгованості за кредитом; 10 242,10 заборгованість за процентами; 3 417,23 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 250 грн. фіксована частина, 725,84 грн. процентна складова.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ “ПриватБанк” просить стягнути з відповідача на їх користь вищевказану суму заборгованості.

Ухвалою судді від 06.06.2018 р. відкрите провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження на 09 липня 2018 р., про що повідомлені сторони.

Відповідач отримав копію ухвали 11.06.2018 р., у визначений у ній строк відзив та/чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суду не надав, а тому у відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження на підставі письмових матеріалів справи без участі сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2007 року на підставі письмової Анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір б/н (далі - договір), відповідно до якого відповідач отримав кредитну карту “Універсальну”.

Відповідно до Умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка за користування кредитом — 1,9 % на місяць (22.8 % на рік) з розрахунку 360 днів у році. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісячними платежами, розмір яких становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

ОСОБА_1 погодився, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином - ст.599 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання по погашенню кредиту та процентів, останній платіж вніс 14 вересня 2015 р. у сумі 273,29 грн.

Станом на 31 березня 2018 р. заборгованість перед банком за кредитом за розрахунком позивача становить 15 492,67 грн., у тому числі 857,50 за кредитом; 10 242,10 грн. відсотків за користування кредитом, 3 417,23 грн. пеня, 250 грн. штраф (фіксована частина), 725,84 грн. штраф (процентна складова).

Розмір нарахованої заборгованості за кредитом відповідачем не спростований.

Разом з тим, заборгованість за процентами підлягає перерахунку, виходячи з наступного.

За розрахунком банку проценти за користування кредитом встановлені з 01.01.2013 р. у розмірі 30 %, тоді як за умовами договору розмір процентів становить 22,80%.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, в редакції станом на 01.01.2013 р. - дату підняття процентної ставки, Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як визначено у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.4.9 вказаних Умов банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції за картрахунком.

Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку.

Таким чином позивач не надав доказів виконання ним п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасно сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки.

Враховуючи наведене, проценти за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2018 року підлягають перерахунку, виходячи з 22,80 % річних, що визначені умовами договору.

Станом на 31.12.2012 р. загальна заборгованість за відсотками складала 732,16 грн. грн.

Проценти за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2018 року суд розрахував наступним чином.

У вказаний період заборгованість складала 857,50 грн., кількість днів у періоді 1 916.

Заборгованість за процентами станом на 31.03.2018 р. складає 1 766,80 грн. (857,50 х 22,8 % : 360 = 0,54 грн. за день х 1916 = 1 034,64 грн. + 732,16 грн. = 1 766,80 грн.).

Крім цього, суд вважає, що дії позивача щодо нарахування відповідачеві, крім штрафу, ще й пені є незаконними.

Пеня і штраф є різновидом неустойки, і одночасно можуть бути стягнуті лише за різні порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховував і штраф і пеню одночасно.

Таким чином, фактично мала місце подвійна юридична відповідальність за одне і те ж порушення, що за Конституцією України є неприпустимим.

До того ж у тексті позовної заяви позивач визначає 3 417,23 грн. як заборгованість за пенею та комісією, при цьому не розмежовує їх складові та періоди і підстави нарахування.

За такого вимога про стягнення 3 417,23 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а розмір процентної складової штрафу у зв'язку з цим підлягає зменшенню до 131,22 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на користь позивача стягненню з відповідача підлягає 857,50 грн. заборгованості за кредитом, 1766,80 грн. за відсотками; 250 грн. штрафу (фіксована частина), 131,22 грн. штраф (процентна складова), що разом складає 3 005,52 грн.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України на користь позивача стягненню з відповідача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 341,82 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 Миколаївської, області, індекс 56470, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЕДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299, юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д.) заборгованість станом на 31.03.2018 р. за укладеним договором №б/н від 08.10.2007 р.. в сумі 3 005 (три тисячі п'ять) грн. 52 коп коп., з яких: 857,50 грн. заборгованості за кредитом, 1766,80 грн. за відсотками; 250 грн. штрафу (фіксована частина), 131,22 грн. штраф (процентна складова), та 341 (триста сорок одну) грн. 82 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Миколаївської області або через суд першої інстанції.

Суддя : ОСОБА_2