Постанова № 75174469, 27.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 141/1213/17

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

27 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити дії.,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дії про відмову у зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи в Погребищенському та Оратівському райкомах комсомолу та Оратівському райкомі компартії України в період з 18.10.1976 року по 12.05.1988 року включно та призначені пенсії за Законом України "Про державну службу"; зобов'язання здійснити зарахування до стажу державної служби періодів роботи в Погребищенському та Оратівському райкомах комсомолу та Оратівському райкомі компартії України в період з 18.10.1976 року по 12.05.1988 року включно та призначити пенсію за Законом України "Про державну службу".

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що враховуючи, відсутність заяви, затвердженої форми, яка є підставою для призначення пенсії та рішення, прийнятого за наслідком розгляду цієї заяви, а також те, що самі по собі дії відповідача не порушують права, свободи та інтересів позивача, адже не тягнуть за собою правових наслідків, на момент розгляду справи відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем ставилося питання про зарахування стажу періодів роботи в комсомольських та партійних органах в період з 1979 по 1988 роки. Всі необхідні документи, визначені Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, Іллінецькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Вінницької області було надано.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач у період з 18.10.1976 по 26.04.1979 працював інструктором Погребищенського райкому комсомолу, з 26.04.1979 по 5.12.1979 - завідуючим відділом комсомольських організацій Погребищенського райкому комсомолу, з 6.12.1979 по 21.12.1982 - другим секретарем Оратівського райкому комсомолу, з 21.12.1982 по 12.05.1988 - інструктором організаційного відділу в Оратівському райкомі компартії України. Дані посади не були передбачені ст. 25 Закону № 3723 та Постановою КМ України №283 від 3.05.1994, а тому відсутні правові підстави для зарахування зазначених періодів роботи до стажу державної служби.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2017, позивач звернувся до Іллінецького ОУПФ України у Вінницькій області із заявою призначити пенсію державного службовця. До заяви подав копію трудової книжки та пенсійного посвідчення.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем надано відповідь за вих. №П-4-03 від 17.01.2018, якою повідомлено, що пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723, зокрема, право на призначення пенсії мають державні службовці, які станом на 1.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами КМ України; особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами КМ України у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та мають страховий стаж: чоловіки-35 років, жінки - 30 років незалежно від факту роботи на держаній службі станом на 1.05.2016.

Також, зазначено, що статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких встановлювались ранги державних службовців. Посади військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, які мають спеціальні звання, журналісти державних та комунальних засобів інформації, наукових працівників державних наукових установ, виборні і відповідальні посади в партійних, комсомольських, профспілкових організаціях не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Тому періоди на зазначених посадах не можуть бути зараховані до 20 річного стажу державних службовців, який дає право на одержання пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час звернення. За даними трудової книжки, стаж позивача на посадах віднесених до категорій державної служби складає 16 років 3 місяці. Станом на 1.05.16 р. позивач не займав посади державного службовця. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, відповідно до абз.5 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Враховуючи, вище викладене підстави для призначення пенсії на підставі заяви від 28.12.2017 року відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" вiд 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Пунктами 10 - 12 Прикiнцевих та перехiдних положень зазначеного Закону встановлено умови, за яких державні службовці мають право на призначення пенсії за нормами Закону «Про державну службу».

Так, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 pоків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 iз наступними змiнами) та актами Кабiнету Miнicтрів України, зберігається право на призначення пенсiї вiдповiдно до cтатті 37 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Bepxoвної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 iз наступними змiнами) у порядку, визначеному для осiб, якi мають не менш як 20 pоків стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державних службовцiв.

Отже, право на призначення пенсії вiдповiдно до cтатті 37 Закону України "Про державну службу", мають особи: які станом на 1.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами КМ України; які станом на 1.05.2016 р. мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами КМ України.

Вiднесення iснуючих посад державних службовцiв, не перелiчених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а також вiднесення до вiдповiдної категорії нових посад державних службовцiв проводиться Кабiнетом Miністрів України за погодженням з вiдповiдним державним органом.

Постановою Кабiнету Miнicтpiв України № 622 вiд 14.09.2016 р. "Деякi питання пенсiйного забезпечення окремих категорiй осiб", визначено порядок призначення таких пенсiй (далі - Порядок №622, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, із положень пунктів 1- 3 Порядку №622, випливає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу":

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, вiдповiдно до дiючих законодавчих актів, пенсiї державним службовцям призначаються, вiдповiдно до Закону №889 за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявностi вiдповiдного страхового стажу (35 pоків для чоловiкiв) тa, не менше нiж 20 pоків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 24 Закону №3723 та актами Кабiнету Miнicтpiв Укрaїни незалежно вiд факту роботи на державнiй службi станом на 1 травня 2016 року.

Так, посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби затвердженим Постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283).

Пунктом 3 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункт 3 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 р. № 1049, яким встановлено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується: стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.

Однак, згідно із роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача в частині не визнання протиправними дій про відмову у зарахуванні певного стажу роботи в райкомах комсомолу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ( додатки 1,3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;

Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Порядку №22-1 ).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку 22-1).

Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Іллінецького ОУПФ України Вінницької області із заявою, у якій повідомив, що управлінням Пенсійного фонду в Оратівському районі йому безпідставно відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, через не зарахування стажу роботи на відповідальних посадах у комсомольських та партійних органах в період з 1979 по 1988 роки та просив призначити пенсію державного службовця.

Також судом першої інстанції було звернуто увагу, що позивач оскаржує дії щодо не зарахування відповідного стажу, при цьому зміст самого звернення заявника не свідчив про те, що ставиться питання про необхідність зарахування стажу у комсомольських та партійних органах в період з 1979 по 1988 роки. У поданій позивачем до відповідача заяві йдеться про призначення пенсії державного службовця.

Також зазначено, що Порядком № 22-1 затверджено форму заяви про призначення пенсій, яка містить вимоги щодо її заповнення та необхідність зазначення певної інформації про особу, яка з такою звертається і визначено перелік документів, які мають додаватись до неї, а заява позивача від 28.12.2017 подана у довільній формі, яка не є тотожною за змістом заяви, форма якої не відповідає встановленим вимогам, позивачем не додано до заяви, документів перелік, яких визначено Порядком №22-1.

У своєму листі від 17.01.2018 р. за вих. №П-4-03, відповідачем акцентувалась увага, на тому, що днем звернення вважається день прийняття органом, що призначає пенсію заяви з усіма необхідними документами.

Колегія суддів наголошує, що як зазначалось вище, особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також перелік одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Таких доказів прийняття заяви суду першої інстанції не було надано, що спростовує доводи апеляційної скарги, про всі необхідні документи, визначені Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, які були надані Іллінецькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Вінницької області.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за сукупністю наведених обставин, враховуючи, відсутність заяви, затвердженої форми, яка є підставою для призначення пенсії та рішення, прийнятого за наслідком розгляду такої, а також те, що самі по собі дії відповідача не порушують права, свободи та інтересів позивача, адже не тягнуть за собою правових наслідків, на момент розгляду справи по суті, були відсутні підстави для задоволення позову в досліджуваній частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення питання про зарахування стажу періодів роботи в комсомольських та партійних органах в період з 1979 по 1988 роки, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що на законодавчому рівні чітко визначено порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов'язковість прийняття відповідного рішення, а тому в суду першої інстанції, без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення, зобов'язувати суб'єкта владних повноважень здійснювати зарахування до стажу державної служби роботу на зазначених у позові посадах та фактично підміняти державний орган були відсутні підстави.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.