Постанова № 75174386, 05.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1347/17

Головуючий у 1-й інстанції: Артемчук В.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

05 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Войтюка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року (місце складання м. Дунаївці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", у зв'язку із тим, що посада сільського голови є виборною посадою органу місцевого самоврядування, а не посадою державної служби.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року позов задоволено. Визнано дії Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії неправомірними. Зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, починаючи з 06 вересня 2017 року, призначити та виплачувати ОСОБА_2, РНОКПП - НОМЕР_1, пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року, п. 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про державну службу " (Закон №889-VIII від 10.12.2015) у розмірі 60 відсотків його заробітної плати. Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що посадові особи органів місцевого самоврядування не були віднесенні до категорії посад державних службовців визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

07 червня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказував на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховуючи, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу і вказана норма не була скасовано жодним нормативно-правовим актом.

До початку розгляду справи по суті, представником відповідача подано клопотання про заміну Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Представник позивач не заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Згідно з ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що відповідно до постанови КМУ від 08.11.2017 №821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Відповідно до даних з ЄДРЮОФОП з 13 квітня 2018 року Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області припинено як юридичну особу в результаті реорганізації.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання та допустити заміну Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2, працює на посаді сільського голови з 17.04.2006 по даний час безперервно. У вересні 2014 року позивачу виповнилось 60 років і йому була призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

06 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, п. 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу " №889-VIII від 10.12.2015.

Листом від 18.09.2017 № 11/К-10 Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи це тим, що посада сільського голови є виборною посадою органу місцевого самоврядування, а не посадою державної служби, а тому останній не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, на момент звернення до відповідача, мав усі підстави, а саме: спеціальний і загальний трудовий стаж та вік для призначення йому пенсії в порядку ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, а відтак відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право вибору пенсійних виплат закріплено у ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до п. 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про державну службу " (далі - Закон №889-VIII) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом, займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Закону №3723-ХII) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Закону №3723-ХII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

За приписами ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Крім того, ст. 37 цього закону визначає, що право на пенсію державного службовця чоловіки, які народились з 01 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року отримують після досягнення ними віку 61 рік.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно відсутності підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки та довідки Маківської сільської ради від 09.10.2017 №393, позивач з 17.04.2006 по даний час працює на посаді голови Маківської сільської ради, стаж на посаді сільського голови складав більше 10 років, страховий стаж складав 35 років. На момент звернення до відповідача ОСОБА_2 досяг 61 року.

Тобто, на момент звернення з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_2 мав необхідний спеціальний і загальний трудовий стаж та досяг відповідного віку для призначення йому пенсії в порядку ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що посадові особи органів місцевого самоврядування не були віднесенні до категорії посад державних службовців визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, оскільки положеннями ст. 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема, у п. 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Крім того, відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком № 283.

За приписами п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що період роботи позивача на посаді голови сільської ради зараховується до стажу державної служби, у зв'язку із чим відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та у призначенні пенсії державного службовця є протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 735/939/17.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в той час як доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на помилковому трактуванні норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.