Постанова № 75174190, 04.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1360/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

04 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Каневської М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (повний текст виготовлено 21.05.2018) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю АПК "Колос-Агро" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (далі ТОВ "Лендком Симонів") звернулося до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі Білогірська РДА), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю АПК "Колос-Агро" (далі АПК "Колос-Агро"), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області, Полов'юк Г.І., а саме: -про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28795797 від 17.03.2016 року, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, б/н, укладеного 21.08.2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АПК КОЛОС-АГРО»; - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28729323 від 15.03.2016 року, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2, б/н, укладеного 21.08.2014 року між ОСОБА_5 та ТОВ «АПК КОЛОС-АГРО»; -про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28741488 від 15.03.2016 року, прийняте на підставі договору оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_3, б/н, укладеного 21.08.2014 року між ОСОБА_6 та ТОВ «АП К КОЛОС-АГРО».

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що спір між сторонами виник з приводу здійснення відповідачем владних повноважень, а саме - прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відтак має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

23.06.2018 від позивача на адресу суду надійшов відзиву на апеляційну скаргу, мотивований тим, що державний реєстратор, який вчинив спірні реєстраційні самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері реєстрації прав та в трудових відносинах з Білогірською РДА не перебуває. Вищезазначені земельні ділянки не знаходяться на території Білогірського району і реєстраційні справи по них у відповідача відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, державним реєстратором Полов'юк Г.І. зареєстровано договори оренди земельних ділянок за ТОВ «АПК КОЛОС-АГРО», про що прийнято рішення № 28795797 від 17.03.2016 року, № 28729323 від 15.03.2016 року та № 28741488 від 15.03.2016 року.

Позивач стверджує, що між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в жовтні 2012 року вже укладено договори оренди на вищезазначені земельні ділянки, які зареєстровані в установленому законом порядку, а відтак державний реєстратор Полов'юк Г.І. фактично здійснила подвійну реєстрацію договорів оренди землі з тими самими фізичними особами щодо належних їм земельних ділянок, проте з різними юридичними особами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного, оскільки позивач оспорює правомірність права оренди на земельні ділянки. Оскарження дій державного реєстратора щодо реєстрації права оренди обумовлене належністю земельних ділянок ТОВ «АПК КОЛОС-АГРО», а отже у цьому випадку існує спір про право на нерухоме майно, до вирішення якого не може бути вирішено питання про правомірність реєстрації права оренди земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи виходить із наступного.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, у цій справі позовні вимоги стосуються захисту приватного інтересу позивача шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 184/2470/13, № 816/2317/16, № 817/1048/16, № 815/6956/15 та № 336/2177/17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 205, 238, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2018 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.