Постанова № 75174127, 09.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2585/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

09 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року, позивач, ОСОБА_2, звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань, яке оформлене протоколом № 48 від 28 листопада 2017 року щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні з 24 жовтня 2017 року допомоги як внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року, а також зобов'язання управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради призначити ОСОБА_2 допомогу як внутрішньо переміщеній особі з 24 жовтня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення ґрунтується на відповіді № 6/13-6864 від 06 грудня 2017 року Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, що м. Петрово-Красносілля Петровської міської ради входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади (бюджетні установи, підприємства та організації, які належать до сфери їх управління) не здійснюють свої повноваження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на сході України, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що місто Петровськ Луганської області, до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України № 79-р від 07 лютого 2018 року, не відносився до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідачем не були порушені права позивача, на час звернення із заявою 24.102017 за призначенням допомоги, оскільки м. Петровське Луганської області, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р було розташоване в іншому регіоні, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є вимушеною переселенкою з тимчасово непідконтрольної території Луганської області та на даний момент проживає в м. Вінниці, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 509620303 від 24 жовтня 2014 року.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 отримала повідомлення Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № 08-00-019-52572 від 04 грудня 2017 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до зазначеного повідомлення рішенням міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань, яке оформлене протоколом № 48 від 28 листопада 2017 року, позивачу відмовлено в призначенні з 24 жовтня 2017 року допомоги як внутрішньо переміщеній особі згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року.

При цьому, повідомлення № 08-00-019-52572 від 04 грудня 2017 року про відмову в призначенні допомоги, мотивовано тим, що місто Петровське не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які затверджені Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 07 листопада 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Процедуру та підстави надання щомісячної адресної допомоги визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №505).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370, яка набула чинності 03 червня 2017 року, були внесені зміни до Порядку № 505.

Так, відповідно до абзаців 1,2 пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (Офіційний вісник України, 2014 p., № 92, ст. 2655; 2015 p., № 98, ст. 3368).

Відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки за поданням Антитерористичного центру при Службі безпеки щомісяця вносити в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до переліків, затверджених цим розпорядженням.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем подано заяву про призначення щомісячної адресної допомоги, що передбачена Порядком № 505. Згідно копії паспорта позивача місце реєстрації зазначено: АДРЕСА_1.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин місто Петровське Луганської області не було включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р.

Однак, посилаючись не на нормативно-правовий акт, зокрема розпорядження Кабінету Міністрів України, а на відповідь № 6/13-6864 від 06 грудня 2017 року Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, на адвокатський запит, що м. Петрово-Красносілля Петровської міської ради входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади (бюджетні установи, підприємства та організації, які належать до сфери їх управління) не здійснюють свої повноваження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на сході України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що адміністративний позов підлягав задоволенню.

Отже, станом на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, вона не мала право на отримання такої допомоги як внутрішньо переміщена особа з окупованої території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Колегія суддів вважає, що відмова комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних питань, оформлена протоколом № 48 від 28 листопада 2017 року про відмову у призначенні з 24 жовтня 2017 року допомоги як внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 є правомірною, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 р. № 79-р "Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085" внесено зміни у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 92, ст. 2655; 2015 р., № 36, ст. 1090, № 98, ст. 3368), згідно яких в Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження внесено м. Петрово-Красносілля (м. Петровське).

Також, колегія суддів зазначає, що станом на момент розгляду справи по суті спірні правовідносини були врегульовані законодавством. Дані обставини не підтверджують право позивача на отримання адресної допомоги як внутрішньо переміщеної особи, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвали нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.