Постанова № 75174051, 27.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/275/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 по справі № 820/275/18, суддя Горшкова О.О., м. Харків

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту відповідач-1), Харківського обласного військового комісаріату (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 протоколу № 105 від 06.10.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р. та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 13 протоколу № 105 від 06.10.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013р. та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р. та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення - відмовлено.

Відповідач-1, Міністерство оборони України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що на момент встановлення ОСОБА_1 інвалідності, чинним законодавством України не передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення їм інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи та застосовано не ті норми матеріального права, які підлягають застосуванню, через що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, а рішення суду підлягає скасуванню.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 01.04.1982 року по 10.07.1984 року у Збройних силах СРСР та у цей період з 01.07.1982 року по 10.07.1984 приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

У 1983 році позивач отримав поранення, контузію пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність.

З 22.10.2013 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 28.10.2013 року серія 10 ААБ №187432.

Згідно довідки МСЕК від 22.10.2015 року позивачу була встановлена ІІ група інваліда війни з 20.10.2015 року, з причин причини поранення (контузія) та захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

В 2017 році позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Листом від 30.10.2017 року № 2716ВСЗ Харківським обласним військовим комісаріатом повідомлено позивача, що згідно пункту 13 рішення Комісії Міністерства оборони України йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час спірних відносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на час встановлення позивачу другої групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час звернення позивача за виплатою одноразової грошової допомоги) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

З аналіз вказаних норм, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ними під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, незалежно від часу настання інвалідності, а тому право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14, від 22 березня 2018 року №288/349/17 висловивши правовий висновок, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Тобто, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача-1 про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги через встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку.

Разом з тим, порядок, у якому має бути реалізовано право на отримання допомоги, залежить від часу встановлення інвалідності.

22.10.2013 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, а з 20.10.2015 - другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА № 106415 від 22.10.2015 (а.с.11).

Про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач звернувся лише після встановлення йому другої групи інвалідності.

Таким чином, на день виникнення спірних відносин діяли норми, як Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008 р. №499 (далі - Порядок №499) так і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), які визначали різний розмір однакової за своєю правовою природою одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідно до пункту 2 Порядку № 975, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Так, пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є виплата одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, яка встановлена позивачу з 20.10.2015 року.

Таким чином, враховуючи, що позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 20.10.2015 року, а Порядок № 975 набув чинності з 24.01.2014 року, право позивача на отримання оспорюваної грошової допомоги виникло в обсязі, визначеному саме Порядком №975, а тому має обраховуватись у відповідності до його вимог.

Згідно абзацу шостого підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає безпідставною правову позицію відповідача-1, що спірна виплата є фактично перерахунком раніше отриманої одноразової грошової допомоги по 3 групі інвалідності, право на яку настало до набрання чинності Порядком № 975.

Виходячи з системного аналізу положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Порядку № 499 та Порядку №975, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 1, 2 чи 3 групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення. Проте, при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахування раніше отриманих виплат.

Крім того, Порядок № 975 визначає значно більший розмір грошової допомоги, ніж Порядком № 499. Тому, застосування відповідачем-1 положень останнього призводить до значного погіршення соціальних гарантій позивача, що є недопустимим та протиправним.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що на час виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги був чинний Порядок № 975, тому у спірних правовідносинах належить застосовувати саме Порядок №975.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 822/6118/15, від 13.03.2018 року по справі №806/1276/16, від 15.03.2018 року № 816/4195/15.

З огляду на зазначене, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Щодо доводів відповідача-1 про пропущення позивачем строку реалізації права на призначення одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідач-1 зазначає, що оскільки позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності з 22.10.2013 року, тому строк реалізації права на звернення за одноразовою грошовою допомогою сплив ще 23.10.2016 року.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся за виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням саме другої групи інвалідності, яка йому визначена з 20.10.2015 року згідно довідки МСЕК від 22.10.2015 року. Таким чином, трирічний строк на реалізацію права позивача на вказану виплату ще не сплив.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача-1 щодо пропущення позивачем строку реалізації права на призначення одноразової грошової допомоги.

Щодо доводів відповідача-1 про ненадання позивачем довідки МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, колегія суддів зазначає, що така необхідність була передбачена Порядком № 499, а не Порядком № 975, яким регулюються спірні правовідносини.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Таким чином, в контексті розуміння вищезазначених норм права, законодавцем передбачена рівнозначна альтернатива щодо подання документів - або довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Таким чином, обов'язкового характеру щодо довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності вищезазначені норми права не містять.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України зазначило те, що ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення, а не ненаданням позивачем вказаної довідки.

Щодо доводів відповідача-1 про передчасність задоволення позовних до Харківського обласного військового комісаріату, колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013р. та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів встановлено, що Харківський обласний військовий комісаріат не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Таким чином, відповідач-2 фактично погодився із задоволеними позовними вимогами ОСОБА_1 щодо нього.

На підставі наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи Міністерства оборони України щодо задоволених позовних вимог до Харківського обласного військового комісаріату.

При цьому, колегія суддів враховує практику Верховного Суду щодо справ з аналогічними позовними вимогами до Міністерства оборони України та військового комісаріату, а саме постанова від 27.02.2018 року по справі №825/3364/15-а, постанова від 21.06.2018 року по справі № 742/1884/16-а.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 по справі № 820/275/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 09.07.2018 р.