Вирок № 75174011, 06.07.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1216/17

№ провадження 1-кп/453/19/18

ВИРОК

іменем України

06 липня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Курницької В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.,

за участі:

прокурора - Блистів О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Кручок В.С.,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження №12017140300000609 від 10.10.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2 з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений - ОСОБА_1, 09.10.2017 приблизно о 16.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на сільській дорозі по АДРЕСА_3, неподалік житлового будинку № НОМЕР_1, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень односельчанину ОСОБА_3, під час словесного конфлікту на ґрунті довготривалих неприязних відносин, підняв із дороги камінь, яким, тримаючи його у правій руці, умисно наніс один удар потерпілому в область обличчя, а саме в область носа та рота, від чого останній горілиць впав на землю та втратив свідомість. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 лежачому на землі ОСОБА_3, запхав пальці своїх обох рук почергово в ротову порожнину, розтягуючи її та витягуючи з рота язик, та в очі та при цьому обома ногами наніс кілька ударів по голові та тулубу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді асиметрії обличчя за рахунок різко вираженого набряку м'яких тканин майже на всьому протязі правої половини обличчя, синець на спинці носа справа в нижній третині, рубець на слизовій правої щоки зі сторони ротової порожнини (слід загоєної рани), відсутність коронкових частин на рівні шийок першого та шостого верхніх зубів справа та першого верхнього зуба зліва, перелом кісток носа без зміщення уламків, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, травматичні переломи коронок першого та шостого верхніх зубів справа та першого верхнього зуба зліва, рану на слизовій правої щоки зі сторони ротової порожнини, які могли утворитися 09.10.2017 року, внаслідок дії тупих твердих предметів, та згідно висновку експерта № 350 від 01.11.2017, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Вказаними вище діями, ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює, як і докази на їх підтвердження, від давання показань не відмовився, в судовому засіданні 06.03.2018 року подав заяву про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. В той же час, зважаючи на заперечення потерпілого та його представника проти такого порядку дослідження доказів, а також зважаючи на часткове визнання цивільного позову обвинуваченим, суд ухвалив провести повний суд розгляд кримінального провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі:

-допитом потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення в частині його часу, місця, способу вчинення та зокрема зазначив, що 09.10.2017 о 16:00 год. він перебував на сільській дорозі АДРЕСА_3, неподалік свого житлового будинку, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин, каменем наніс один удар в обличчя, а саме в ділянку носа та рота, від якого він втратив свідомість. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 запхав пальці обох рук в ротову порожнину, розтягуючи її, витягнув його язик, тиснув на очі, а потім обома ногами наніс кілька ударів по голові та тулубу. При цьому потерпілий наголосив, що йому дійсно були нанесені травми важчі, ані ті, які вказані у висновку експерта № 350 від 01.11.2017, як-то (дані висновку): перелом кісток носа без зміщення уламків, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, травматичні переломи коронок першого та шостого верхніх зубів справа та першого верхнього зуба зліва, рану на слизовій правої щоки зі сторони ротової порожнини, а відтак, зазначив про невірну кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 діяння, оскільки вважає, що таке містить склад більш тяжкого кримінального правопорушення. Крім того, потерпілий звернув особливу увагу на спосіб нанесення обвинуваченим ударів та заподіяння тілесних ушкоджень, на те, що обвинувачений не розкаюється у вчиненому, а від наслідків одержаних травм потерпілий змушений лікуватися досі;

-висновком експерта № 350 від 01.11.2017, згідно з яким на час проведення судово-медичної експертизи, а саме при огляді у громадянина ОСОБА_3 було виявлено асиметрію обличчя за рахунок різко вираженого набряку м'яких тканин майже на всьому протязі правої половини обличчя, синець на спинці носа справа в нижній третині, рубець на слизовій правої щоки зі сторони ротової порожнини (слід загоєної рани), відсутність коронкових частин на рівні шийок першого та шостого верхніх зубів справа та першого верхнього зуба зліва, перелом кісток носа без зміщення уламків, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, травматичні переломи коронок першого та шостого верхніх зубів справа та першого верхнього зуба зліва, рану на слизовій правої щоки зі сторони ротової порожнини. Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитись 09.10.2017 року, внаслідок дій тупих твердих предметів, і за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я;

-протоколом (додаткового) допиту потерпілого від 07.11.2017, згідно з яким потерпілий зазначив, що 09.10.2017, коли ОСОБА_1 на сільській дорозі с. Орів спричинив йому тілесні ушкодження, він не перебував на своєму робочому місці та не виконував свої функціональні обов'язки з охорони природно заповідного фонду, оскільки знаходився в черговій відпустці. Від проходження додаткової (повторної) судово-медичної екпертизи відмовився, оскільки згідний з висновком екперта № 350 від 01.11.2017. Неприязні відносини між ним і ОСОБА_6 тривають приблизно шість місяців через те, що він не дозволяє самовільно заготовляти в лісовому масиві дрова;

-протоколом слідчого експерименту від 07.11.2017 та фототаблицями до нього, згідно з якими ОСОБА_5, розповів, що 09.10.2017 після виконання сільськогосподарських робіт в свого сусіда ОСОБА_7 спільно з останнім розпили на двох 0,25 л горілки. Після розпиття спиртного він від ОСОБА_7 близько 16 год. своїм конем, упряженим до воза, на якому знаходився плуг і колісниця, їхав виконувати ще сількогосподарські роботи до односельчанки ОСОБА_8 В цей час, коли він їхав сільською дорогою с. Орів, йому на зустріч ішов ОСОБА_3, який працює на посаді інспектора по охороні лісу в НПП «Сколівські Бескиди» Підгородецького лісництва, з яким він перебуває вже близько шести місяців в неприязних відносинах через те, що він не дозволяє йому заготовляти в лісі для себе дров. Порівнявшись з ним, він зупинив коня та злізши з воза підійшов до останнього щоб з'ясувати стосунки. Оскільки останній не став з ним розмовляти, то він, будучи на нього озлобленим, підняв з дороги камінь округлої форми, приблизними розмірами 10*10 см, яким наніс удар ОСОБА_3 в область обличчя, а саме носа та рота. Від даного удару останній впав на грунтову дорогу на спину. Після цього він ОСОБА_3 свої пальці обох рук почергово запихав в його ротову порожнину, розтягував йому рот та намагався витягнути з ротової порожнини язика, щоб спричинити тілесні ушкодження. Після цього став пхати в його очі свої пальці рук, а він захищаючись, відбивав його руки від свого обличчя. Тоді він своїми ногами став наносити ОСОБА_3 удари по голові та по всьому тілу, як з правої, так і з лівої сторін. Коли він перестав наносити удари, то ОСОБА_3 підвівся з землі та став іти в сторону свого будинку, а він в свою чергу, декілька разів, а саме близько десяти, копнув його по тілу, від чого він неодноразово падав на землю та піднімався. Скільки саме він наніс ударів ОСОБА_3, не пам'ятає. Побачивши, що до них підходить ОСОБА_9, він сів на віз та конем поїхав додому;

-медичною карткою амбулаторного хворого Сколівської ЦРЛ ОСОБА_3, згідно з якою ОСОБА_3 звертався до Сколівської ЦРЛ, а саме 19.10.17 до лікаря стоматолога, 23.10.17 до лікаря рентгенолога, 23.10.17 до лікаря отоларинголога;

Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_10 зазначив суду, що працюючи експертом, і будучи ознайомленим з правами та обов'язками експерта, та попередженим про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385 КК України на підставі постанови старшого слідчого Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 про призначення судово-медичної експертизи від 10.10.2017 року здійснював експертизу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителю с. Орів, Сколівського району Львівської області. Висновок експертизи № 350 від 01.11.2017 підтримав та пояснив, що при проведенні судово-медичної експертизи, а саме при огляді у ОСОБА_3 ним було виявлено легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Зазначив, що експертиза проведена ним на підставі виписки із медичної карти стаціонарного хворого Сколівської ЦРЛ ОСОБА_3, медичної карти амбулаторного хворого Сколівської ЦРЛ ОСОБА_3, огляду ОСОБА_3, рентгенограм кісток черепа та лицевого скелету ОСОБА_3 від 20.10.17 та повторно представленої медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 з повторним записом стоматолога від 19.10.17, рентгенолога від 23.10.17 та ЛОРа від 23.10.17. Зазначив, що експертиза ним проведена відповідно до закону і з зазначенням всіх ушкоджень, які могли утворитися внаслідок дій тупих твердих предметів. На запитання потерпілого та його представника про те, чи врахував експерт при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень тривалість розладу здоров'я потерпілого, експерт пояснив, що тривалість лікування не перебуває у безумовному зв'язку із тяжкістю тілесних ушкоджень, а відтак, лікування понад 21 день не завжди є ознакою, яка може свідчити про тяжчий характер конкретних тілесних ушкоджень.

З наведеним висновком експерта та поясненнями експерта в судовому засіданні узгоджуються показання обвинуваченого про обставини заподіяння легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_9, яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Згідно з ч. 5 ст. 356 КПК України кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

При цьому, суд вчергове наголошує на тому, що будь-яких інших доказів, в тому числі доказів заподіяння більш тяжчих тілесних ушкоджень, в ході судового розгляду сторонами з боку потерпілого та його представника, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачеі КПК України, суду надано не було.

Відтак, суд не бере до уваги та відхиляє показання потерпілого ОСОБА_3, які він давав суду в тій частині, що йому заподіяно тяжчі тілесні ушкодження, аніж зазначені в висновку експерта № 350, оскільки такі показання не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і суперечать наведеним вище об'єктивним доказам у справі - висновку експерта, протоколу (додаткового) допиту потерпілого та поясненням судово-медичного експерта в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом визнається, незважаючи на відсутність таких даних в обвинувальному акті, вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки перебування обвинуваченого у такому стані визнано обвинуваченим як на досудовому слідстві, так і при його допиті в судовому засіданні .

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченого, який, як вбачається з досудової доповіді органу пробації, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивні характеристики за місцем проживання, а також стан здоров'я, спосіб життя (раніше не судимий, не одружений, непрацюючий); позицію потерпілого та його представника, які просять не призначати покарання у виді штрафу, а призначити більш тяжке покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини (умисел), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а також те, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені органом пробації як середні, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 125 КК України у виді громадських робіт.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) суд виходить з наступного.

Цивільний позивач та його представник, у судовому засіданні, кожен окремо, пояснили суду, що матеріальна шкода складається із витрат, понесених потерпілим на лікування, моральна ж шкода полягає у пережитих особою стражданнях після вказаних подій, та з урахуванням тривалої втрати працездатності.

У судовому засіданні цивільний відповідач та захисник заявлений цивільний позов визнали частково, та зауважили, що відшкодуванню підлягає заподіяна шкода на суму 2 869,25 грн., а не в сумі 25 934,32 грн. Зазначили, що згідно витягу з медичної картки № 5 від 10.01.2018 року потерпілий потребує протезування ротової порожнини на суму 18 905,07 грн., то йдеться про ймовірний розмір коштів, необхідних для затрат на протезування і не може братися судом до уваги, оскільки не підтверджує фактичні затрати, здійснені позивачем для цієї мети, а також те, що протезуванню підлягають зуби, пошкоджені внаслідок протиправних дій обвинуваченого, оскільки з другого витягу медичної картки № 6 від 11.01.2018 року в переліку робіт зазначено виготовленя 6 коронок металопластмасових; 8 зубів металопластмасових, тоді коли згідно висновку експерта, у потерпілого виявлено травматичні переломи 3 зубів ( 1-го та 6-го верхнього зуба справа та 1-го верхнього зуба зліва), тобто саме ці ушкодження утворили причинний зв'язок при так званому безпосередньому заподіянні, а відтак витрати на лікування крім описаних 3 зубів не буди у необхідному причиновому зв'язку з наслідками. Щодо заявленої вимоги про відшкодування 4 160 грн. на лікування зубів, згідно довідки № 382 від 16.01.2018 року, вбачається, що лікування зубів потерпілого (7 зуб, 3 зуб, 2 зуб, 2 зуб, 3 зуб, 7 зуб) проводилось, не в причинному зв'язку з отриманими ним ушкодженнями внаслідок протиправних дій обвинуваченого, оскільки про ушкодження зубів, про які мова йде в вказаній довідці, у висновку медичного експерта нічого не зазначено. Також зазначили, що, зважаючи на принципи рівності, поміркованості, розумності та справедливості, вважає достатнім для розумного задоволення потерпілої особи стягнути з відповідача на користь позивача 2 500 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Так, у даному випадку, судом визнано доведеним, що в наслідок дій обвинуваченого потерпілому було завдано легке тілесне ушкодження, яке призвело до розладу здоров'я та вартісного лікування.

Тож, суд, з урахуванням наданих йому у судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вважає доведеним факт нанесення внаслідок вчиненого злочину матеріальної шкоди цивільному позивачу у загальному розмірі, з урахуванням наданих доказів, 2 869, 25 грн., з яких 1 868, 25 грн. - фактично понесені витрати на призначене йому лікування, 1 001, 00 грн. - витрати на підбір та виготовленн окулярів.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілого/цивільного позивача моральну шкоду у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

В частині цивільного позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн., то останні грунтуються на положень ст. ст. 118, 124 КПК України, які зобов'язують обвинуваченого відшкодувати потерпілому витрати на правову допомогу у разі ухвалення обвинувального вироку. За таких обставин понесені потерпілим витрати (згідно з квитанцією № 3 від 16.01.2018) у розмірі 4 000,00 грн. підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому в період судового провадження не обирався, підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.

Речових доказів по справі немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, витрати на лікування у сумі 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 25 копійок та 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, а також 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя В.Я.Курницька