Ухвала суду № 75173850, 26.06.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/4277/14-ц

пр.№ 2-р/464/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої –судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова ОСОБА_1 про роз’яснення рішення,-

в с т а н о в и в :

державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова ОСОБА_1звернувся до суду з заявою про роз’яснення рішенняСихівського районного суду м.Львова від 09.12.2016 року, оскільки в ході виконавчих дій з»ясувалось, що боржником ОСОБА_2 ще до ухвалення судом рішення набуто право власності на кімнату №53 по вул.Морозна, 14 у м.Львові, відтак, державному виконацю рішення є незрозумілим .

Державний виконавець та сторони в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, а тому, враховуючи те, що згідно ст.271 ЦПК України неприбуття осіб не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення суду, суд вважає за можливе розглядати заяву у їхній відстутності.

Оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 09.12.2016 року задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7 – ОСОБА_10, ДП житлово-комунальний комплекс «Сихів», ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення, вселення та визнання ордеру недійсним.Визнано недійсними ордер №7 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на кімнату № 53 у будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові та ордер № 8 від 17 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5 на кімнату № 29 будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові. Зобов’язано ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9 не чинити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 перешкод у користуванні кімнатою № 53 у будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові, виселивши відповідачів з кімнати № 53 у будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові у кімнату № 29 будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові. Вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у кімнату № 53 у будинку № 14 по вул. Морозній у м.Львові.

Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16.03.2017 року залишено без змін, відтак, набрало законної сили.

Зазначені рішення оскаржені відповідачем, однак, ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.09.2017 року як рішення суду від 09.12.2016 року, так і ухвала апеляційного суду від 16.03.2017 року залишені без змін.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення .

Суть роз’яснення рішення суду, полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на питання щодо порядку виконання рішення суду, якщо таке поставлено заявником, він лише повинен пояснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, або є незрозумілими для сторін

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім цього, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Так, право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (Справа «Устименко проти України», «Пономальор проти України»).

Враховуючи зазначені положення, з огляду на те, що рішення суду від 09.12.2016 року було предметом перегляду в апеляційні та касаційній інстанціях, набрало законної сили, зважаючи на те, що резолютивна частина вказаного рішення суду викладена чітко та зрозуміло, у ній зазначено кого саме і в які приміщення слід вселити, кого та з яких приміщень слід виселити, відтак, рішення суду є однозначним не припускає різних варіантів його тлумачення, а тому таке не підлягає роз’ясненню.

Керуючись ст.271 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

у задоволенні заяви державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова ОСОБА_1 про роз’яснення рішення- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуюча Бойко О. М.