Постанова № 75173819, 03.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3274/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Болюк Н.В.

представника позивача - Лозинського Д.С.

представника відповідача - Козич В.Л.

третьої особи - ОСОБА_5

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної організації «Комбінат Троянда» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 14.03.2018) у справі за адміністративним позовом Державної організації «Комбінат Троянда» до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -

встановив:

ДО «Комбінат Троянда» 13.12.2017 звернулася в суд з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13/14/224/2467, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13142242467-502 від 14.11.2017, якою накладено на позивача штраф у розмірі 3200,00 грн, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13142242467-503 від 14.11.2017, якою накладено на останнього штраф у розмірі 64000,00 грн.

Обґрунтовує позов тим, що інспекційне відвідування Державної організації «Комбінат Троянда» проведене відповідачем з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством. Зокрема, на час проведення інспекційного відвідування на офіційному веб-сайті Держпраці були відсутні форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню, а саме відвідування проведено за відсутності керівника об'єкта відвідування - директора ОСОБА_7

Позивач стверджує, що при проведенні інспекційного відвідування інспектором праці, всупереч вимогам чинного законодавства, перевірялися питання, які були предметом розгляду в суді. При цьому, як слідує із направлення на проведення інспекційного відвідування, зафіксоване в акті перевірки порушення вимог статті 46 КЗпП України відносно працівниці ОСОБА_5 не було предметом контрольного заходу. Про факт відсторонення зазначеної працівниці від роботи інспектор дізнався безпосередньо під час проведення інспекційного відвідування від ОСОБА_5, яка на думку позивача, не мала права бути присутньою при проведенні такого. Окрім того, складений за результатами інспекційного відвідування акт було надіслано позивачу поштою, а не вручено особисто керівнику об'єкта відвідування в день його складання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник позивача - Лозинський Д.С. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - Козич В.Л., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа - ОСОБА_5 та її представник - ОСОБА_6, у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2017 ОСОБА_5 звернулася до Головного управління Держпраці у Львівській області із заявою про можливе обмеження керівником ДО «Комбінат «Троянда» її конституційного права на відпочинок, порушення вимог законодавства про відпустки.

Для забезпечення розгляду вищезазначеного звернення відповідачем було видано наказ № 1512-П від 10.10.2017 та направлення № 1481 від 10.10.2017 на проведення інспекційного відвідування в ДО «Комбінат «Троянда» у період часу з 11.10.2017 по 13.10.2017.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 13.10.2017 № 1528-П терміни проведення інспекційного відвідування було перенесено з 23.10.2017 по 29.10.2017.

В період часу з 24.10.2017 по 25.10.2017 головним державним інспектором Волянським М.С. проводилось інспекційне відвідування ДО «Комбінат Троянда», за результатами проведення якого складено акт № 13/14/224/2467, та встановлено порушення вимог ст. 46 КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 79 КЗпП України, ст. 107 КЗпП України, ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

За результатами розгляду зазначеного акту, 14.11.2017 відповідачем прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу № 13142242467-502 на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено накладення штрафу на позивача у розмірі 32000 грн та постанову № 13142242467-503 від 14.11.2017 на підставі абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено накладення штрафу на позивача у розмірі 64000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотриманням принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень відповідача.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» № 1985-IV 08.09.2014 (далі - Конвенція № 81) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків (ч. 2 цієї статті Конвенції № 81).

Відповідно до ст. 12 Конвенції № 81, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011, цим органом, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), передбачено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

У пп. 1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Львівській області від № 1512-П від 10.10.2017 та направлення для проведення інспекційного відвідування № 1481 від 10.10.2017, проведено інспекційне відвідування ДО «Комбінат «Троянда» у період часу з 11.10.2017 по 13.10.2017 на підставі звернення працівника цієї організації ОСОБА_5 від 05.09.2017.

Отже, відповідач мав право проводити інспекційне відвідування, згідно вимог пп. 1 п. 5 Порядку № 295.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення інспекційного відвідування та складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування № 13/14/224/2467, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідач при проведенні інспектування використовував не затверджені форми посвідчення інспектора праці, акту, припису та перелік питань, що підлягають інспектуванню, оскільки форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці. Також, наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» від 02.07.2012 № 390 (далі - Наказ № № 390), на момент перевірки втратив чинність.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 4 п. 3 Порядку № 295, підставою для видачі посвідчення інспектора праці посадовій особі виконавчого органу ради є лист сільського, селищного, міського голови, до якого додається заповнена картка обліку даних інспектора праці відповідно до форми, затвердженої Мінсоцполітики.

Пунктом 4 Порядку № 295 передбачено, що Порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Згідно п.п. 1, 2 п. 14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що форма службового посвідчення інспектора праці, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми та опису службового посвідчення інспектора праці» від 24.05.2017 № 866, цей наказ розміщений на офіційному веб-сайті Держпраці (http://dsp.gov.ua).

Крім того, на цьому сайті в розділі «Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», розміщена інформація про службові посвідчення інспекторів Держпраці, зокрема, службове посвідчення - ОСОБА_9 головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Львівській області. Вказана інформація опублікована 11.07.2017, тобто на момент проведення інспекційного відвідування, інформація про інспектора праці, який проводив контрольний захід, була у відкритому доступі.

Також, слід зазначити, що Наказ № 390 втратив чинність 29.12.2017, на підставі Наказу Міністерства соціальної політики № 1917 від 04.12.2017. Тобто, на момент проведення інспекційного відвідування відповідачем - 24.10.2017 по 25.10.2017, Наказ № 390, яким було затверджено уніфіковану форму акту, що являє собою перелік питань, які повинні бути дослідженні в ході здійснення контрольного заходу, протоколу про адміністративне правопорушення, припису, постанови про накладення адміністративного стягнення, був чинним.

Також, апелянт покликається на те, що оскільки керівник організації під час інспекційного відвідування перебував у відрядженні, то не мав можливості скористатися правом не допускати до проведення інспекційного відвідування інспектора Волянського М.С.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наказом «Про відрядження» від 17.10.2017 № 146-к (а. с. 31), на період відсутності директора ДО «Комбінат Троянда» - ОСОБА_7, тимчасове виконання обов'язків директора покладено на головного інженера ОСОБА_10 Отже, під час перевірки фактично останній виконував обов'язки керівника і міг скористатися правом не допуску інспектора праці до проведення інспекційного відвідування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду у суді може бути суть виявлених порушень. У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права, не можна визнавати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу Держпраці, прийнятого за наслідками проведених заходів. Процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки не повинні прийматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятими за результатами відповідного інспектування. Допущені органом Держпраці процедурні порушення підлягають оцінці з огляду, наскільки вони вплинули на можливість суб'єкта господарювання захистити свої права під час проведення спірного інспектування, чи вплинули порушення процедури призначення, проведення перевірки на встановлення дійсних фактичних обставин.

Однак, в ході судового розгляду, судом апеляційної інстанції, процедурних порушень під час інспекційного відвідування позивача встановлено не було.

Щодо дій по складанню акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/14/224/2467 суд апеляційної вказує, що діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю посадових осіб відповідача на виконання своїх обов'язків. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків, самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності суб'єкта господарювання.

Таким чином, акт перевірки № 13/14/224/2467 та викладені в ньому висновки не породжують правових наслідків для позивача, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для позивача, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу від 14.11.2017 № 13142242467-503 за порушення вимог ст. 107 КЗпП України, якою на позивача накладено штраф у розмірі 64000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ч. 3 ст. 107 КЗпП України).

Згідно табеля обліку робочого часу за вересень 2015 року (а. с. 94 зворот - 95) по дільниці АУП ОСОБА_5 13.09.15 (неділя) проставлено 2 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_5 за вересень 2015 року нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє (а. с. 105).

В табелі обліку робочого часу за серпень 2015 року (а. с. 86 зворот - 87) по дільниці зберігання ОСОБА_8 09.08.15 (неділя) проставлено 4 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_8 за серпень 2015 року (а. с. 101) нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє.

Згідно табеля обліку робочого часу за жовтень 2015 року (а. с. 98 зворот - 99) по дільниці зберігання ОСОБА_8 11.10.15 (неділя) проставлено 4 год., однак в особовому рахунку ОСОБА_8 за жовтень 2015 року (а. с. 101) нарахування заробітної плати за роботу у вихідний день відсутнє.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджено залучення працівників - ОСОБА_5, ОСОБА_8 до роботи у вихідні дні. Оскільки оплату праці за роботу у вихідні дні не було проведено у подвійному розмірі, то відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 107 КЗпП України.

Щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу від 14.11.2017 № 13142242467-502 за порушення вимог ст. 46, ч. 5 ст. 79, ч. 4 ст. 115, та ст. 21 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», якою на позивача накладено штраф у розмірі 32000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Однак, при прийнятті наказу № 54 від 22.05.2017, яким працівника ОСОБА_5 було відсторонено від роботи, жодних правових підстав зазначених у ст. 46 КЗпП України наведено не було.

Наказом № 54 від 22.05.2017 працівника ОСОБА_5 було відсторонено від роботи на час проведення службової перевірки з 22.05.2017 по 31.05.2017 (а. с. 90). Оскільки у вказаному наказі не наведено підстав визначених у ст. 46 КЗпП України, отже прийняття такого наказу є неправомірним.

Що стосується доводів позивача щодо неправомірності перевірки, в ході інспекційного відвідування, питання щодо порушення процедури відсторонення від роботи ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», передбачено право громадянина особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; право знайомитися з матеріалами перевірки; право подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування проводилось з метою розгляду звернення ОСОБА_5, яка брала особисту участь при розгляді свого звернення у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». Під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_5 було повідомлено про своє відсторонення від роботи, у зв'язку із чим інспектор мав право перевіряти підставність такого відсторонення.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта, на п. 7 Порядку № 295, згідно якого, у разі потреби для участі в інспекційних відвідуваннях можуть залучатися (за згодою керівника об'єкта відвідування або іншої уповноваженої ним посадової особи) представники профспілок, їх організацій та об'єднань профспілок, члени яких працюють в об'єкта відвідування, організацій роботодавців та їх об'єднань. Оскільки, ця норма не скасовує право заявника бути присутнім при розгляді його звернення. ОСОБА_5 брала участь в інспекційному відвідуванні, не як учасник контрольного заходу у розумінні п. 7 Порядку № 295, так як за результатами інспекційного відвідування такий підписує акт інспекційного відвідування, а лише була присутньою при його проведенні у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно наказу відповідача «Про роботу у вихідні дні» № 6-к від 23.01.15 (а. с. 91) працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залучались до роботи у вихідні дні 24.01.2015 та 25.01.2015. Разом з тим, в табелі обліку робочого часу за січень 2015 року (а. с. 92 зворот - 93) навпроти прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_8 24.01.2015 та 25.01.2015 проставлено «-», що свідчить про недостовірний облік робочого часу позивачем.

Частиною 5 ст. 79 КЗпП України передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно наказу «Про надання щорічної відпустки» № 121-к від 31.08.2017, начальнику дільниці зберігання ОСОБА_5, надано щорічну основну відпустку з 31.08.2017 по 23.09.2017 року та додаткову відпустку за ненормований робочий день з 24.09.2017 по 30.09.2017 року включно за період роботи з 16.10.2015 по 15.10.2016 років При цьому, не надано документів, які б свідчили про те, що роботодавець письмово повідомив працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні, отже, позивачем порушено вимоги ч. 5 ст. 79 КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Всупереч наведеним положенням законодавства, згідно наказу № 121-к від 31.08.2017 ОСОБА_5 надано щорічну основну відпустку з 31.08.2017, однак заробітну плату за весь час щорічної відпустки було виплачено 07.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 302 від 06.09.2017 (а. с. 103).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Згідно наказу «Про звільнення» № 143-к від 24.11.16 (а. с. 105) працівника ОСОБА_8 звільнено з роботи 24.11.16, а належні при звільненні кошти виплачено 28.11.16 (а. с. 106), що свідчить про порушення вимог ст. 116, 117 КЗпП України відносно цього працівника.

Суд апеляційної інстанції, не бере до уваги покликання позивача щодо незаконності проведення інспекційного відвідування у в'язку з тим, що питання, які перевірялись інспектором праці ОСОБА_9 були предметом розгляду у суді, з огляду на таке.

Так, відповідно до п.п. 4 п. 13 Порядку № 295, інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду.

Однак, згідно ухвал Жидачівського районного суду Львівської області провадження у справі № 443/693/17 за позовом ОСОБА_5 до ДО «Комбінат Троянда» Державного агентства резерву України про скасування наказу ДО «Комбінат Троянда» № 54 від 22.05.2017 року «Про проведення службової перевірки» та наказу № 57 від 31.05.2017 «Про внесення змін до наказу № 54 від 22.05.2017» було відкрито судом 27.10.2017 (а. с. 30).

Крім цього, 03.11.2017 Жидачівським районним судом Львівської області було відкрито провадження у справі № 443/1007/17 за позовом ОСОБА_5 до ДО «Комбінат "Троянда» Державного агентства резерву України про скасування наказу № 121-к «Про надання щорічної відпустки» (а. с. 29).

Таким чином, провадження у вказаних справах, стороною яких є працівник ОСОБА_5 та ДО «Комбінат Троянда» було відкрито Жидачівським районим судом Львівської області вже після фактичного завершення інспекційного відвідування ДО «Комбінат Троянда», що свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що питання, які перевірялись інспектором під час проведення інспекційного відвідування були предметом судового розгляду.

Відповідно до 1. ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки інспекційне відвідування, яке проведено відповідачем та винесені постанови, прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат Троянда» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 813/4698/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 09.07.2018.