Постанова № 75173686, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/297/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (суддя Шаповал М.М.) від 03.04.2018 р. (повний текст рішення складений 10.04.2018 р.) по справі № 818/297/18

за позовом ОСОБА_2

до Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення за затримку виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 29.01.2016 р. до 12.01.2018 р. у загальному розмірі 78680,00 грн.; зобов'язати відповідача внести зміни у наказ Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 2о/с «По особовому складу» щодо дати його звільнення з посади міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УМВС України в Сумській області), а саме: дату «з 28 січня 2016 року» змінити на дату «з 12 січня 2018 року».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. по справі № 818/297/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 р. по справі № 818/8393/13-а задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2: визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Сумській області від 01.10.2013 р. № 872 «Про порушення службової дисципліни міліціонером оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованої УМВС України в Сумській області, сержантом міліції ОСОБА_2 та покарання винного», визнано незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області від 24.10.2013 р. № 223 о/с «По особовому складу» в частині звільнення з органів МВС сержанта міліції ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2 на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області та стягнуто з УМВС України в Сумській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 62678,80 грн. (а.с. 8-10).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 р. по справі № 2а-818/8393/13-а змінено в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнуто з УМВС України в Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2013 р. по 28.01.2016 в розмірі 89163,06 грн.

Вищевказане рішення суду щодо поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді, не дивлячись на вжиті заходи його примусового виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51320023 з примусового виконання рішення суду в частині поновлення на посаді; 08.11.2016 р. постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.; 04.01.2017 р. постанова про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду у розмірі 10200 грн.) виконане фактично було лише 12.01.2018 р.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду першої інстанції із вимогами про стягнення з відповідача грошового забезпечення за затримку виконання рішення суду про поновлення на посаді. Крім того, позивач просив внести зміни у наказ Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 2о/с «По особовому складу» щодо дати його звільнення з посади міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УМВС України в Сумській області), а саме: дату «з 28 січня 2016 року» змінити на дату «з 12 січня 2018 року».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 р. по справі № 818/8393/13-а позивача, зокрема, поновлено на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області. Крім того, цим рішенням (з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції від 28.01.2016 р.) стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2013 р. по 28.01.2016 р. в розмірі 89163,06 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді звернуто до негайного виконання.

Положеннями ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили, а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні, що забезпечує швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що судове рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судовим розглядом встановлено, що рішення, на підставою якого позивач повинен був бути поновлений на роботі проголошено 28.01.2016 р., в той час як наказ про поновлення позивача на роботі фактично виданий лише 12.01.2018 р.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та постанови КМУ від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», постанови КМУ від 23.09.2015 р. № 751 «Про ліквідацію територіального органу Міністерства внутрішніх справ» та постанови КМУ від 13.10.2015 р. № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції - з ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано всі штати УМВС України в Сумській області та ліквідовано всі посади, у тому числі і посаду, яку обіймав ОСОБА_2 до звільнення, що унеможливлювало виконання рішення суду в частині поновлення на службі. У зв'язку з цим відповідач зазначив викладеним ОСОБА_2 наказом УМВС України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 2о/с з 28.01.2016 р. звільнений за скороченням штатів, оскільки всі посади ліквідовано.

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що наказом МВС України від 25.02.2014 р. № 144 «Про ліквідацію спеціальних підрозділів міліції громадської безпеки «Беркут» ліквідовано спеціальні підрозділи міліції громадської безпеки «Беркут» головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Враховуючи те, що суд першої інстанції зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Сумській області змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» з « 28 січня 2016 року» на дату «з 12 січня 2018 року», період з 28.01.2016 р. по 12.01.2018 р. позивачу необхідно зарахувати до вислуги років за посадою у підрозділі міліції громадської безпеки «Беркут», який ліквідовано відповідно до наказу МВС України від 25.02.2014 р. № 144.

З наведених вище доводів апелянта вбачається, що ним фактично не заперечується факту несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. В той же час, невиконання рішення суду відповідач пов'язує виключно з неможливістю реалізації рішення суду в частині поновлення позивача на посаді у зв'язку зі скороченням штатів у 2016 році.

Такі твердження апелянта є безпідставними, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили повинно були бути виконано відповідачем у строку та у спосіб, що визначені в цьому рішенні. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем реалізовувалося надане йому приписами КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) право на роз'яснення судового рішення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в наказі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 1о/с «По особовому складу», на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 р. по справі № 818/8393/13-а поновлено ОСОБА_2 на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області. Тобто, вказуючи в доводах апеляційної скарги на неможливість поновлення позивача саме на цій посаді у 2016 р., відповідачем у 2018 р. році видається наказ про таке поновлення, хоча доказів того, що посаду, на якій працював до звільнення позивач відновлено, матеріали справи не містять та відповідачем про це не зазначається, що свідчить про те, що після ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді у відповідача не існувало жодних об'єктивно непереборних перешкод для прийняття наказу про поновлення ОСОБА_2 на посаді.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 р. по справі № 818/8393/13-а (з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції від 28.01.2016 р.) стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2013 р. по 28.01.2016 р. в розмірі 89163,06 грн., з чого вбачається, що час вимушеного прогулу тривав з 26.10.2013 р. по 28.01.2016 р., і після ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі (з урахуванням звернення рішення суду в цій частині до негайного виконання) час вимушеного прогулу повинен був закінчитися 28.01.2016 р.

Разом з тим, позивач фактично був поновлений на роботі лише 12.01.2018 р., тобто з моменту видання наказу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 1о/с «По особовому складу», що свідчить про те, що час вимушеного прогулу тривав саме до цієї дати.

Колегія суддів звертає увагу на те, що після проголошення судом рішення про поновлення на посаді та звернення рішення в цій частині до негайного виконання лише відновлюється право особи на поновлення на посаді, а реалізація цього права, тобто фактичне поновлення на посаді, відбувається виключно з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 фактично був поновлений на роботі лише 12.01.2018 р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача грошового забезпечення за затримку виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 29.01.2016 р. до 12.01.2018 р. у розмірі 78680,00 грн., оскільки судом першої інстанції встановлено та сторонами по справі не оспорювалося, що грошове забезпечення за період з моменту звільнення і до 28.01.2016 р. виплачено позивачу в повному обсязі.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про внесення зміни у наказ Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 2о/с «По особовому складу» щодо дати його звільнення з посади міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УМВС України в Сумській області), а саме: дату «з 28 січня 2016 року» змінити на дату «з 12 січня 2018 року», колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 1о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 поновлено на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області. При цьому, у наказі не вказано, з якої саме дати позивач поновлений на посаді, з урахуванням того, що рішення суду про поновлення на роботі не виконувалося відповідачем більше одного року.

В той же час, наказом Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 12.01.2018 р. № 2о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 звільнено з ОВС у зв'язку зі скороченням штатів, з 28.01.2016 р.

Оскільки позивачем сам факт чи підстави свого звільнення не оспорюються, судом апеляційної інстанції правова оцінка процедурі та підставам звільнення позивача в межах спірних правовідносин не надається, оскільки це виходить за межі заявлених позовних вимог та предмету спору.

В той же час, колегія суддів зазначає, що зазначення відповідачем у наказі про звільнення, який виданий 12.01.2018 р. дати звільнення - 28.01.2016 р. є безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки як зазначалося вище, позивача поновлено на посаді лише з моменту видання відповідачем наказу № 1о/с «По особовому складу», тобто з 12.01.2018 р., що свідчить про те, що до цієї дати позивач вважався таким, що не був поновлений на посаді, а тому і не міг бути звільненим датою (28.01.2016 р.), станом на яку він і так юридично не перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що позивач 13.07.2017 р. прийнятий на посаду заступника начальника відділу з безпеки Державної іпотечної установи, а отже відсутні підстави для зарахування до вислуги років періоду з 13.07.2017 р. по 12.01.2018 р. за посадою міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем не заявлялися вимоги з приводу зарахування до вислуги років періоду з 13.07.2017 р. по 12.01.2018 р., наведені вище доводи апелянта є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. по справі № 818/297/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. по справі № 818/297/18 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 р. по справі № 818/297/18 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, про стягнення грошового забезпечення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений та підписаний 09.07.2018 року.