Рішення № 7517349, 11.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 січня 2010 р.           Справа 2/4-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005", 21000, вул. Некрасова, 25, м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Липовець", вул. Привокзальна, 1 А, ст. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл.

про стягнення 238 376,80 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Балтак Д.О. - за довіреністю, адвокат;

          відповідача : Гнатюк П.С. - директор ТОВ "Нафта-Липовець".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Липовець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" 238376,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/4-10 та призначено до розгляду на 11.01.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач витребуваних ухвалою суду від 02.12.2009 року документів не надав. При цьому, представник відповідача позов визнав частково з підстав, наданих в усних поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позов мотивовано тим, що за період з 02.10.2008 року по 02.06.2009 року ТОВ "Нафтогруппа-2005" на підставі видаткових накладних поставило ТОВ "Нафта-Липовець" товар, а саме паливно-мастильні матеріали, на загальну суму 238376,80 грн. Однак, оплату за вказаний товар відповідач не здійснив.

Оскільки строк виконання грошового зобов"язання по оплаті даного товару встановлений не був, тому керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України 20.11.2009 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 74 про необхідність погашення заборгованості в розмірі 238376,80 грн. за поставлений товар протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги.

Проте, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

В зв"язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 238376,80 грн., що також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків станом на 05.11.2009 року.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу паливно-мастильних матеріалів належним чином, підтвердженням чого є відповідні видаткові накладні та довіреності на отримання даного товару, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення норм закону не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 238376,80 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Посилання представника відповідача на ту обставину, що в рахунок погашення заборгованості в сумі 238376,80 грн., за винятком автотранспортних послуг, він поставив позивачу товар (труби), судом не беруться до уваги, оскільки розрахунки за поставку позивачем паливно-мастильних матеріалів не передбачали можливості погашення вказаної заборгованості шляхом поставки відповідачем яких-небудь інших товарів та й будь-яких домовленостей у сторін з цього приводу не було.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 238376,80 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також, як свідчать матеріали справи, у зв"язку з неправомірними діями відповідача позивач змушений був звернутись до адвоката за наданням юридичних послуг.

Так, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2009 року між ТОВ "Нафтогруппа-2005" та адвокатом Балтаком Д.О. укладено договір № 01/04-08 про надання юридичиних послуг.

В рамках виконання взятих на себе зобов"язань по наданню правової допомоги згідно умов вказаного договору позивачу був наданий ряд послуг правового характеру, що знайшов своє відображення та перелік у акті прийому-передачі наданих послуг № 7 від 05.11.2009 року.

Підтвердженням того, що представник позивача Балтак Д.О. по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 558, видане Вінницькою обласною КДКА 29.10.2007 року.

За надання юридичних послуг з питань, передбачених договором позивач сплатив виконавцю гонорар в сумі 2000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано платіжне доручення № 1072 від 05.11.2009 р., з якого вбачається, що ТОВ "Нафтогруппа-2005" перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката Балтака Д.О. грошові кошти в сумі 2000,00 грн. за надання адвокатських послуг.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката є правомірними і обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 2000,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 02.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 238376,80 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 2436,62 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 1070 від 05.11.2009 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 238376,80 грн. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2383,77 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст. 47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 629, ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Липовець", вул. Привокзальна, 1А, ст. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл. (ідентифікаційний код - 32025932, р/р № 26001594904001 у КБ ВФ "Приватбанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005", 21000, вул. Некрасова, 25, м. Вінниця (ідентифікаційний код - 34094924, р/р № 260022738 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО - 380009) 238376,80 грн. - боргу, 2383,77 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. - відшкодування витрати на оплату послуг адвоката.

3.Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4.Зайве сплачене державне мито в розмірі 52,85 грн. за платіжним дорученням № 1070 від 05.11.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/4-10, підлягає поверненню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005", 21000, вул. Некрасова, 25, м. Вінниця (ідентифікаційний код - 34094924, р/р № 260022738 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО - 380009).

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 січня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - ТОВ "Нафтогруппа-2005", 21000, вул. Некрасова, 25, м. Вінниця; представнику позивача - Адвокату Балтаку Д.О., 21000, вул. Соборна, 66/308, м. Вінниця

4 - відповідачу - ТОВ "Нафта-Липовець", вул. Привокзальна, 1 А, ст. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл.