Постанова № 75173368, 09.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/9229/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернулось з позовом до суду, в якому просило примусово видворити з України громадянку Соціалістичної республіки В’єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року позовні вимоги ГУ ДМС України в Одеській області задоволено.

Примусово видворено з України громадянку Соціалістичної республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України допущено негайне виконання рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги позовних вимог ГУ ДМС України в Одеській області суд першої інстанції виходив з того, що відповідач навмисно ухиляється від виїзду з України, а законних підстав для подальшого перебування даного громадянина на території України не має.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому остання просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представником ОСОБА_1 зазначено, що в ході судового засідання ним було заявлено про факт ідентифікації, зокрема було надано для огляду оригінал національного паспорту ОСОБА_1, що свідчить про можливість добровільного залишення території України. Крім того, представник ОСОБА_1 вказує, що міграційним органом не створено необхідних передумов щодо заявлення даних позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2018 прикордонним нарядом «ПП» КрП «Маяки» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка порушила прикордонний режим, а саме знаходилась в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу, чим порушила вимоги п. 8 Положення «Про прикордонний режим» затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року.

За результатами проведення перевірки було встановлено, що громадянка В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушила правила перебування іноземців в Україні проживала без документів на право проживання в Україні.

З пояснень ОСОБА_1, вбачається, що вона прибула на територію України у 15 серпня 2016 року через пункт пропуску «Одеса» по національному паспорту з метою працевлаштування. На даний час остання на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

23 травня 2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР № 002903 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 23 травня 2018 року ПН № 002903 була притягнута до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.\

23 травня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано її покинути територію України у термін до 24 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

Згідно частини 1 статті 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» «іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…».

За приписами частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

Положеннями ч. 13 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Частиною 2 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають встановленню обставини щодо звернення позивача із позовом про примусове видворення відповідача у даній справі, наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також обставини щодо порушення з боку відповідача законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, та наявності у останнього документа, що дає право на виїзд з України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач на території України перебуває незаконно, документів на право проживання в Україні немає, під час затримання відповідача та під час надання пояснень від останнього в ГУДМС України в Одеській області, у відповідача був відсутній будь-який документ, що давав би йому право виїзду з території України, та згідно ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ГУ ДМС України в Одеській області, постановою від 23 травня 2018 року, на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

23 травня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення в країну походження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано її покинути територію України у термін до 24 травня 2018 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки наявність будь-яких законних підстав, які б надавало таке право останньому, в матеріалах справи відсутні.

Не спростовано наведених вище обставин також і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Що стосується оригіналу паспорта для виїзду за кордон, що представлений представником відповідача до суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що наведена копія паспорта не може бути прийнята, як доказ відсутності підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про його видворення та відповідно відсутності підстав для забезпечення ідентифікації відповідача, оскільки відповідачем не надавався оригінал паспорту до органів міграційної служби, а так само не наданий такий документ до суду.

Навпаки, як зазначає сам відповідач під час судового засідання суду апеляційної інстанції, паспортний документ ним втрачено та на момент затримання, та розгляду справи в суді першої інстанції у нього був відсутній.

Заява ОСОБА_1, яка надана під час судового засідання в суді апеляційної інстанції щодо добровільного повернення в країну походження, є необґрунтована, оскільки протягом певного часу будь-яких кроків щодо цієї мети, відповідачем зроблено не було, і, крім того, будь-які докази на спростування цієї обставини в матеріалах справи також відсутні.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 25 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та осіб без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, громадянка В’єтнаму ОСОБА_1, з відповідною заявою, а також із заявою про визнання біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не зверталась, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

При цьому апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про можливу загрозу для основних прав і свобод відповідача у випадку його повернення на територію В’єтнаму, а тому останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Вказаний перелік підстав є вичерпним та таким, який не підлягає розширенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не підпадає під дію статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а отже приймаючи рішення про примусове повернення позивача в країну походження, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області діяло в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про примусове видворення громадянки В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України є правильним.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Головуючий суддя Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Шеметенко Л.П.