Постанова № 75173001, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№876/4086/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №813/4355/17 (винесене головуючим суддею Сподарик Н.І. проголошене о 11:03 год. у м. Львові, повний текст складений 17.04.2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі,-

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, із вимогами: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» №872 о/с від 16.11.2017 року щодо звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 17.11.2017 року; стягнути з Головного управління Національної поліції на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час перебування у вимушеному прогулі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт вказує на те, що оскільки вона перебуває у декретній відпустці і підпадає під захист ст.184 КЗпП, за якою, зокрема, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч.6 ст.179) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 07.11.2015 року №1 о/с позивач - ОСОБА_2, була прийнята на службу до Національної поліції України.

Матеріалами справи стверджується, що відносно позивача 27.12.2016 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, пов'язаного з корупцією (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік).

Зазначений протокол направлено для розгляду по суті до Сихівського районного суду м. Львова.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 21.02.2017 року у справі №464/9294/16-п ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення - штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 грн.

Постанова Сихівського районного суду м. Львова від 21.02.2017 року у справі №464/9294/16-п за наслідками апеляційного оскарження 28.04.2017 року набрала законної сили.

23.02.2017 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у Львівській області підполковником Осташ Т.В. та старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Сорокою В.М., згідно наказу ГУНП у Львівській області від 27.12.2016 року №3273 проведено було службове розслідування за фактом складання матеріалів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відносно слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 В ході проведеного розслідування встановлено, що позивач, будучи поліцейським, перебуваючи на посаді слідчого СВ Галицького ВП, відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, в порушення вимог п.2 Розділу XIII «Прикінцеві положення», ст.ст. 45-46, 50 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно (без поважних причин), 03.11.2016 року о 14:12, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

У подальшому, наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2017 року №872 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції ГУНП було звільнено зі служби в поліції, з 16.11.2017 року за п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про запобігання корупції» (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення). Підставою для винесення наказу слугувала постанова Сихівського районного суду м. Львова від 21.02.2017 року та постанова Апеляційного суду Львівської області від 28.04.2017 року у справі №464/9294/16-п.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що відповідач прийняв оскаржене рішення про звільнення позивача правомірно, в межах наявних повноважень, у визначений законом спосіб на підставі відповідного рішення суду, а тому відсутні підстави для скасування відповідного наказу й поновлення позивача на службі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст.60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію», не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Пунктом 10 ст. 77 зазначеного Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією є самостійною підставою для звільнення позивача зі служби.

Відповідно до п. «з» ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається національним агентством.

Позивач, у відповідності до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» відноситься до суб'єктів відповідальності, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до підпункту 1 п. 5 Розділу 11 Порядку формування, введення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, щорічна декларація суб'єкта декларування подається в період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня року наступного за звітнім роком. Така декларація охоплює звітній період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому подається декларація та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов'язкові для виконання нормативно-правові акти; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Як слідує з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_2 подала щорічну декларацію за 2015 рік лише 03.11.2016 року о 14 год. 12 хв., тобто несвоєчасно.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що звільнення позивача є видом дисциплінарної відповідальності, оскільки п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» не тотожний п. 6 ч. 1 ст.77 цього ж Закону, а містить норми імперативного характеру, відповідно до яких подальша служба у поліції позивача є неможливою.

Згідно п. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 не було надано доказів поважності причини, щодо несвоєчасного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а рішення суду про притягнення її до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, набрало законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Щодо посилань позивача на те, що наказ про її звільнення був виданий в період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й у цей період вона була вагітна другою дитиною, що на думку позивача є порушенням ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, то колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з питань прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, зокрема, служби в поліції, регулюються нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про Національну поліцію», і лише за відсутності такого врегулювання у спеціальному законі підлягають застосуванню норми трудового законодавства. До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних законів (норми Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про запобігання корупції»).

Судом не приймається твердження позивача, що в даному випадку відповідач порушив норми Кодексу законів про працю України щодо звільнення ОСОБА_2, оскільки позивач проходить службу в поліції і не підпадає під дію КЗпП, а саме проходження служби регулюється спеціальним законом.

Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави, хто не може бути поліцейським, а саме п. 5 ст. 61 цього Закону застосовується до поліцейського в даному випадку. У разі незастосування до цих правовідносин Закону України «Про Національну поліцію», а - КЗпП, то винна особа за рішенням суду проходитиме і надалі службу, що суперечитиме Закону, оскільки стаття містить пряму норму заборони щодо осіб, які не можуть проходити службу у поліції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач прийняв оскаржене рішення про звільнення позивача правомірно, в межах наявних повноважень, у визначений законом спосіб на підставі відповідного рішення суду, а тому відсутні підстави для скасування відповідного наказу й поновлення позивача на службі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №813/4355/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 06.07.2018р.