Постанова № 75172972, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/62/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача - Клочко Е.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (суддя Опімах Л.М.) від 15.03.2018 р. (повний текст рішення складений26.03.2018 р.) по справі № 818/62/18

за позовом Головного управління ДФС у Сумській області

до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ГУ ДФС у Сумській області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 676178,05 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів за рахунок коштів на рахунок у банках, обслуговуючих платника податків, та готівки, що належить платнику податків податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 425383,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 818/332/16 від 26.07.2016 р. (а.с. 37-40) стягнуто з банківських рахунків позивача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 716650,41 грн., який нараховано на підставі податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 р., а 03.10.2017 р. та 16.11.2017 р. на виконання вище вказаного судового рішення з рахунку відповідача було списано 4532,12 грн. та 716650,00 грн. та зараховано в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 36).

Підставою для звернення контролюючого органу до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами є обставина, що станом на 12.12.2017 р. податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, складає пеня у розмірі 676178,05 грн., відповідно до розрахунку нарахована з 09.04.2013 р. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2013 р. Обґрунтовуючи виникнення податкового боргу, позивач зазначив, що на адресу позивача направлене податкова вимога від 30.11.2015 р., з того часу податковий борг не переривався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, про правомірність математичного розрахунку визначення розміру пені, наданим відповідачем під час судового розгляду справи (а.с. 44) та вважає, що стягненню підлягає пеня в сумі 425383,77 грн. При цьому застосування позивачем облікової ставки НБУ 30% до всього періоду прострочення є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що заявлена позивачем пеня складається із: 1) 761,00 грн. (380,50 + 380,50), нараховану у зв'язку з погашенням 16.11.2017 р. податкового боргу по штрафним санкціям в сумі 1020,00 грн. (510 + 510), який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000681702 від 28.03.2013 р.; 2) 66,15 грн., нараховану у зв'язку з погашенням 16.11.2017 р. податкового боргу по податковому зобов'язанні в сумі 139,87 грн. (69,93 + 69,94), який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000671702 від 28.03.2013 р.; 3) 675284,76 грн. (338926,55+332268.13+4090,08), нараховану у зв'язку з погашенням 16.11.2017 р. та 01.12.2017 р. податкового боргу по штрафним санкціям в сумі 714143,00 грн. (358325,20+351285,68+4532,12), який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000671702 від 28.03.2013 р. (а.с. 54).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, пеня в сумі 761,00 грн. нарахована на штрафну санкцію, яка була погашена ще у 2013 році. Вказана обставина була встановлена постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. по справі № 818/397/14 та постановою цього ж суду від 26.07.2016 р. по справі № 818/332/16 (а.с. 37-40, 41-43), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що повторне погашення цієї суми податкового боргу є незаконним, так само і нарахування пені на неї. Безпідставним є і нарахування пені в сумі 66,15 грн., оскільки вказана сума грошового зобов'язання є неузгодженою, що встановлено Сумським окружним адміністративним судом судовим рішенням по справі № 818/332/16 від 26.07.2016 р.

Що стосується нарахування пені в іншій частині суми боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п. 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пп. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

З наведеного вбачається, що при зверненні податкового органу до суду із вимогою про стягнення податкового боргу зі сплати пені, заявник повинен довести правомірність такого нарахування та надати відповідний детальний розрахунок.

В той же час, як і в позовній заяві, так і в доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що сума заборгованості повністю підтверджується розрахунком суми податкового боргу, витягами з інтегрованої картки платника, корінцем податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що приписами ПК України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 «Відповідальність». Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судовим розглядом встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника на момент списання коштів з рахунку позивача в рахунок погашення боргу 03.10.2017 р. в сумі 4532,12 грн. та 16.11.2017 р. в сумі 716650,00 грн. обліковувалася пеня в розмірі 5879,25 грн., яка нарахована раніше пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000671702 від 28.03.2013 р., а тому, як правильно вказав суд першої інстанції, в першу чергу 03.10.2017 р. мала бути частково погашена пеня в розмірі 5879,25 грн. на суму знятих з рахунку 4532,12 грн., а 16.11.2017 р. за рахунок списаних з рахунку 716650,00 грн. мало бути погашено залишок несплаченої пені в сумі 1347,13 грн. та частково штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню № 0000671702 від 28.03.2013 р. в розмірі 715302,87 грн.

Тобто, саме на цю суму погашеної штрафної санкції мала бути нарахована пеня відповідно до вимог ст. 129 ПК України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 р. № 422.

З наданого позивачем до суду розрахунку розміру пені вбачається, що позивачем застосовано облікову ставку НБУ у розмір 30% до всього періоду прострочення, в той час як судом встановлено, що в період часу за який, нарахована пеня, облікова ставка НБУ змінювалась від 30% до 12,50%, що свідчить про те, що застосування облікової ставки НБУ у розмірі, що вказаний позивачем є протиправним.

В той же час, відповідачем по справі наданий математичний розрахунок пені з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2015 р. по 16.11.2017 р., в якому застосовано облікову ставку НБУ, окремо, по кожному періоду, в якому ця ставка змінювалася і згідно цього розрахунку сума пені становить 425383,77 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що позивачем по справі наданий необґрунтований розрахунок пені, в частині застосування облікової ставки НБУ, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 425383,77 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 818/62/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. по справі № 818/62/18 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. по справі № 818/62/18 за позовом Головного управління ДФС у Сумській області до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений та підписаний 09.07.2018 року.