Постанова № 75172903, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/2727/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року у справі № 595/1622/17-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацької районної ради про скасування рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Содомора Р.О. в м. Бучачі Тернопільської області,23.02.2018 року згідно даних журналу судового засідання в 17 год. 09 хв.), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) звернулася з адміністративним позовом до Бучацької районної ради (далі - Відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Бучацької районної ради від 02 жовтня 2017 року № 383 «Про оголошення конкурсу на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури»; визнати незаконним та скасувати рішення Бучацької районної ради від 31 жовтня 2017 року «Про затвердження персонального складу конкурсної комісії з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури»; зобов'язати Бучацьку районну раду сформувати конкурсну комісію з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку відповідності з вимогами статті 213 Закону України «Про культуру», забезпечивши фаховість її членів в галузі культури; зобов'язати Бучацьку районну раду визначити нову дату проведення конкурсу на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку з дотриманням порядку оголошення та строків, передбачених статтею 212 Законом України «Про культуру».

Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Рішення від 02 жовтня 2017 року № 383 «Про оголошення конкурсу на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури» приймалося до завершення судового спору про визнання нечинним Контакту з директором Бучацького районного комунального будинку культури.

При прийнятті рішення від 31 жовтня 2017р. «Про затвердження персонального складу конкурсної комісії з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку» Бучацькою районною радою порушена процедура прийняття рішень, визначена Регламентом Бучацької районної ради.

Відповідачем скасоване Положення про формування складу та організацію роботи конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду керівника комунального закладу культури, що унеможливлює процедуру конкурсу.

Обрані до складу конкурсної комісії особи не відповідають вимогам, передбачених для таких осіб законом, а частина з них не є неупередженими.

Протоколи пленарних засідань ради та оголошення про проведення конкурсу не оформлені належним чином.

У розгляді справи в суді першої інстанції брав участь представник, який не мав належним чином оформлених повноважень для участі у судовому засіданні.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02.10.2017 року на сесії Бучацької районної ради було прийняте рішення № 383 «Про оголошення конкурсу на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури», згідно якого оголошено конкурс на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури. Крім того, даним рішенням рекомендовано трудовому колективу Бучацького районного комунального будинку культури, громадським організаціям у сфері культури відповідного функціонального спрямування подати до районної ради по три кандидатури до складу конкурсної комісії. Жеребкування по визначенню трьох кандидатур від громадських організацій до складу даної конкурсної комісії провести 23 жовтня 2017 року у великій залі адміністративного будинку районної ради. Формування персонального складу конкурсної комісії провести у відповідності до вимог ст. 21-3 Закону України «Про культуру».

31.10.2017 року сесії Бучацької районної ради прийнято рішення № 402 «Про затвердження персонального складу конкурсної комісії з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури», який затверджено персональний склад конкурсної комісії з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що порушень законодавства відповідачем при винесенні оспорюваних позивачем рішень допущено не було.

Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Виходячи із змісту зазначених норм процесуального закону, передумовою звернення до суду є суб'єктивне переконання особи (позивача) у порушенні її прав суб'єктом владних повноважень у конкретних публічно - правових відносинах. Тобто переконання у тому, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї оскаржуваним рішенням протиправно покладено певний обов'язок. При цьому, у разі відповідного звернення юридичної особи суд при розгляді справи надає оцінку доводам щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах.

Такий висновок повністю узгоджується із нормами ч. 1 ст. 2 КАС України, в силу яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Аналіз положень ч. 1 ст. 2 КАС України свідчить, що завдання адміністративного судочинства визначаються через: мету судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, факт порушення повинен мати місце саме у публічно правових відносинах позивача із відповідачем (суб'єктом владних повноважень), при здійсненні останнім владних управлінських функцій.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо при розгляді справи не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, то навіть у разі, якщо рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову та їх скасування відсутні. Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Зазначений висновок повністю узгоджується із практикою Верховного Суду України. Так, у постанові від 10.04.2012 року (справа № 21-1115во10) Верховний Суд зазначив, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Як зазначалося Позивач оскаржує рішення Бучацької районної ради від 02 жовтня 2017 року № 383 «Про оголошення конкурсу на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури» та рішення від 31 жовтня 2017 року № 402 «Про затвердження персонального складу конкурсної комісії з добору кандидатури на вакантну посаду директора Бучацького районного комунального будинку культури».

Слід звернути увагу, що оскаржувані рішення за своєю правовою природою є ненормативними актами індивідуальної дії, які не породжують правові наслідки для позивача у справі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 (справа про акти органів Верховної Ради України) вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

Таким чином, враховуючи, що оскаржувані рішення відповідача безпосередньо не змінюють правовий стан позивача у справі, позивач із відповідачем безпосередньо у публічно-правові відносини не вступав, а оскаржувані рішення жодним чином не порушують право або законний інтерес позивача саме у сфері публічно-правових відносин, апеляційний суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання їх протиправними та скасування.

Зі змісту ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити з мотивів відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року у справі № 595/1622/17-а змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді М. В. Костів З. М. Матковська