Постанова № 75172883, 04.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3492/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косівської районної ради про визнання рішення таким, що не відповідає дійсності, стягнення моральної шкоди,-

суддя в 1-й інстанції - Гордій В.І.,

час ухвалення рішення - 05.03.2018 року о 12:45,

місце ухвалення рішення - м.Косів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся суд з адміністративним позовом до Косівської районної ради про визнання рішення таким, що не відповідає дійсності, стягнення моральної шкоди

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення Косівської районної ради Івано-Франківської області від 23.03.2017 року № 271-7/2017, яким рекомендовано головним розпорядникам коштів районного бюджету не укладати нових договорів підряду в 2017 році з рядом підрядних організацій, в тому числі ПП «Дімон-2007» власником і засновником якого він являється, містить факти, що не відповідають дійсності. З цих підстав, зважаючи на такі недостовірні факти йому завдано моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2018 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення його адміністративного позову.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до рішення Косівської районної ради від 23.03.2017 року за № 271-7/2017 (зворотній бік а.с.5), районна рада, заслухавши інформацію голови тимчасової комісії районної ради, створеної згідно розпорядження голови районної ради від 24.06.2016 року №45-р, ОСОБА_2 про аналіз роботи підрядних організацій на об'єктах соціального та культурного призначення на території Косівського району за кошти районного бюджету протягом 2016 року, вирішила: 1) рекомендувати Косівській районній державній адміністрації (ОСОБА_3), відділу капітального будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури районної державної адміністрації (ОСОБА_4) не укладати в 2017 році нові договори підряду з господарюючими суб'єктами, які проявили себе як недобросовісні виконавці під час проведення робіт у 2016 році, серед яких вказано і ПП Дімон 2007, власником якого є позивач; 2) головним розпорядникам коштів районного бюджету не укладати в 2017 році нові договори підряду з господарюючими суб'єктами, які проявили себе як недобросовісні виконавці під час проведення робіт у 2016 році, серед яких також вказано ПП Дімон 2007, власником якого є позивач.

В своєму адміністративному позові позивач покликається на те, що зважаючи на вищевикладене рішення, протягом 2017 року не було укладено більше жодного договору щодо виконання подібних робіт з підприємством, власником (засновником) і директором якого він являється, а тому просить його визнати таким, що не відповідає дійсності та таким, що принижує ділову репутацію трудового колективу ПП «Дімон 2007».

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право.

Як в своєму адміністративному позові так і в судовому засіданні ОСОБА_1 покликається на порушення прав ПП «Дімон-2007», засновником і директором якого він являється. В своїх позовних вимогах позивач просить визнати рішення районної ради таким, що принижує ділову репутацію ПП «Дімон-2007», а також ставить вимоги про стягнення в користь ПП «Дімон-2007» моральної шкоди, хоча підприємство не є стороною у справі.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала районної ради теж стосується не ОСОБА_1, а ПП «Дімон-2007», проте підприємство маючи всю належну адміністративну процесуальну правосуб'єктність не звертається до адміністративного суду, засновник чи директор підприємства ж не є стороною даних спірних правовідносин.

Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у справі № 347/1864/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 06 липня 2018 року.