Постанова № 75172817, 04.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4480/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Маєцькою Н.Д. о 14 год. 46 хв.; рішення у повному обсязі складене 27 квітня 2018 року) в адміністративній справі № 807/227/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області; Управління) щодо ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути його заяву, зареєстровану в Управлінні 07 лютого 2018 року за № О-360/0/17-18, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та прийняти вмотивоване рішення у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.02.2018 він звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не розглянув його заяву у встановленому законом порядку та не прийняв відповідного рішення, а листом № О-360/0-739/0/18-18 від 02 березня 2018 року відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 02 березня 2018 р. за № О-360/0-739/0/18-18.

Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_2 від 05 лютого 2018 р. вх. № О-360/0/17-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради, Берегівського району, Закарпатської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; за неправильного застосування норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 07 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

На виконання цієї постанови наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 20.12.2017 № 263 затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року на території Закарпатської області. Зазначена позивачем земельна ділянка, що розташована на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, не внесена до зазначеного переліку. У зв'язку з цим, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 05.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Вказану заяву зареєстровано в Управлінні 07.02.2018 за № О-360/0-739/0/18-18.

Листом від 02 березня 2018 року № О-360/0-739/0/18-18 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, із зазначенням, що на виконання постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» є необхідність обов'язкового врахування територіальними органами під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності позиції органу місцевого самоврядування та враховуючи відсутність позиції органу місцевого самоврядування з питань надання (передачі) зазначеної позивачем на географічних матеріалах земельної ділянки на той факт, що позивачем до заяви не додано копію документа, що підтверджує факт належності позивача до осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» його заява не може бути задоволена в установленому законом порядку.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що рішення Управління про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, викладене в листі від 02.03.2018 № О-360/0-739/0/18-18, не грунтується на нормах законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимог позивача про покладення на ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області обов'язку надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки вирішення цього питання відноситься до виключних і дискреційних повноважень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 02.03.2018 № О-360/0-739/0/18-18 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі того, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відсутня позиція органу місцевого самоврядування з питань надання (передачі) зазначеної позивачем на географічних матеріалах земельної ділянки, а також того, що позивачем до заяви не додано копію документа, що підтверджує факт належності позивача до осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 ЗК України. До того ж у зв'язку із затвердженням постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до ЗК України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як видно зі змісту Стратегії, Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд КМУ у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На час виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 ЗК України.

Отже, відповідно до вимог статті 118 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою віднесено до дискреційних повноважень ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у які суд не може втручатися.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в адміністративній справі № 807/227/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк Постанова складена у повному обсязі 09 липня 2018 року.