Постанова № 75172478, 06.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 рокуЛьвів№ СК-876/9335/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 1 серпня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Білоус Ю.Б., м. Мостиська, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Борисов Юрій Олексійович про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

23.05.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Борисов Юрій Олексійович, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил №3740/20908/17 від 28.09.2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 1 серпня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №3740/20908/17 від 28.09.2016 року представник позивача звернувся до суду лише в травні 2017 року, тобто після спливу десятиденного строку на оскарження даної постанови у суді. При цьому, у поданому клопотанні про поновлення строку для звернення до суду із даною скаргою, представником позивача не наведені жодні об'єктивні причини, внаслідок яких позивач не зміг вчасно реалізувати своє право на подання даного адміністративного позову до суду, а відтак і підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її постановленою із неврахуванням фактичних обставин справи, порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 1 серпня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги поважні причини по яких ОСОБА_1 було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, і зокрема належним чином не врахував, що про оскаржувану постанову №3740/20908/16 від 28.09.2016 року їй стало відомо 19.05.2017 року.

Вважає, що посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що постанову відповідача від 28.09.2016р. позивач могла отримати після 03.10.2016р., тобто в десятиденний термін, а тому підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду не має, жодним чином не може слугувати підставою для відмови позивачу у поновленні строку звернення до суду з позовом, оскільки постанову відповідач не читав, присутнім при її розгляді позивач не був, і про строки її оскарження їй не було відомо, тому позивач не знала і не могла знати про порушення її прав саме з 03.10.2016р.

Відтак, апелянт стверджує, що суд першої інстанції належним чином не врахував зазначені вище обставини поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду і безпідставно залишив адміністративний позов без розгляду.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано позов з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а у поданому клопотанні про поновлення строку для звернення до суду не наведено жодних об'єктивних причин, внаслідок яких позивач не зміг вчасно реалізувати своє право на подання даного адміністративного позову до суду, а відтак і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є помилковими та не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Згідно позовної заяви позивач просить скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил №3740/20908/17 від 28.09.2016 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України (в редакції, чинній на момент подання даного адміністративного позову та постановлення оскаржуваної ухвали) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

В силу ч.1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент подання даного адміністративного позову та постановлення оскаржуваної ухвали) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст.529 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на момент подання даного адміністративного позову та постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З системного аналізу правових норм, вбачається, що суд приймає ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивачем не дотримано визначеного ст.99 КАС України строку звернення до адміністративного суду та судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску встановленого строку поважними.

Суддею першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова винесена 28.09.2016р., до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 23.05.2017р.

Копія оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил надіслана позивачу 03.10.2016 за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1, однак поштове відправлення було повернуто відправнику (Львівській митниці ДФС), у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що суддею першої інстанції не встановлено, коли позивач отримала оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення чи дізналася про неї, а також залишив поза увагою той факт, що копія постанови невручена позивачу, згідно «Правил надання поштового зв'язку», оскільки була повернута відправнику (Львівській митниці ДФС), у зв'язку із закінченням терміну зберігання, то суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Крім того, відповідно до вимог ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини і питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

У Рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Залишаючи позов без розгляду, суддею першої інстанції фактично не з'ясовано, коли позивач отримала оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення, чи дізналася про неї.

За наслідками з'ясування цих обставин, з врахуванням того, що початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суддя повинен прийняти обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.

На думку суду апеляційної інстанції, позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви без розгляду є передчасними, а тому, зазначена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись 250, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 1 серпня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №448/609/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Борисов Юрій Олексійович про скасування постанови у справі про порушення митних правил скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 06.07.2018р.