Постанова № 75172417, 03.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6552/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Мрія» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Мрія» до Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37443400 від 06.10.2017 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право 22700571 (спеціальний розділ) від 05.10.2017.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправність розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.04.2013 № 288 «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкта ТОВ «Зелена аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та протиправність договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 105, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля» від 16.04.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду.

Зокрема, апелянт посилався на те, що у його користуванні перебуває земельна ділянка площею 25,5422 га з кадастровим номером 32224823400:03:008:5007, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада.

09 листопада 2017 року шляхом моніторингу сайту Державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що на належну йому земельну ділянку зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Зелена аквахвиля» державним реєстратором КП «Благоустрій Шевченківського району».

При цьому, підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало те, що документи, які стали підставою для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на думку позивача не відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а під час здійснення державної реєстрації був порушений порядок її проведення, тому дії такого державного реєстратора підлягають визнанню протиправними.

На думку апелянта, позовна заява не стосувалась порушення порядку укладення договору оренди №105, а лише містила вказівки про те, що такий договір не міг бути підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як на підставу для скасування реєстраційних дій посилається на порушення його права на користування водним об'єктом в зв'язку із протиправним розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та договору оренди, на підставі яких вчинено реєстраційні дії.

Вказане свідчить про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватно-правових відносин щодо наявності права користування водним об'єктом, а позовні вимоги про скасування реєстраційних дій є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.

Таким чином, спір у справі виник між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Відповідно до частини першої ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою ст.19 КАС України (юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Частиною третьою вказаної статті визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Зелена аквахвиля» стали розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.04.2013 №288 та договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення №105 від 16.04.2013, укладеного між ТОВ «Зелена аквахвиля» та Києво-Святошинською районною державною адміністрацію Київської області, які на думку позивача є протиправними та суперечать чинному законодавству України.

При цьому, правомірність вказаних документів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, буде вирішуватись судом під час розгляду даної справи.

Відтак, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватно-правових відносин щодо наявності у позивача права користування водним об'єктом, тому позовні вимоги про скасування реєстраційних дій щодо державної реєстрації речового права на такий водний об'єкт є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір у справі виник між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, тому не віднесений до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції господарського суду, відтак слід відмовити у відкритті провадження у даній справі.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Мрія» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 09 липня 2018 року.