Постанова № 75172312, 27.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1271/18 Справа № 200/13392/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року

по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року відмовлено Моторному (транспортному) страховому бюро України у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року у справі №200/13392/13-ц скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов МТСБУ до ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

В відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року по цивільній справі №200/13392/13-ц - залишити без змін, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року по цивільній справі №200/13392/13-ц - залишити без задоволення.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.05.2010 року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ 21», державний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді на перехрестя автодороги с. Волоське та с. Раешівка не надав дорогу автомобілю «Міцубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить на праві власності ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі, в наслідок чого зазначений автомобіль був пошкоджений, чим його власнику завдана шкода.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2010 року, встановлена вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП і відповідно до ст. 82 ЦПК України дана обставина не підлягає доведенню у цій справі.

Відповідно до висновку експертного дослідження судового експерта Чернецького М.В. №1717 від 27.05.2010 року розмір завданих збитків в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу склав 37577,24 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тому 01.09.2010 року ОСОБА_4, скориставшись своїм правом, передбаченим ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до Полісу № ВС/9546322 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 01.09.2010 року подав до Моторного (транспортного) страхового бюро відповідну заяву на отримання страхового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем.

04.10.2010 року Моторне (транспортне) страхове бюро України на підставі наказу про страхове відшкодування №2853 від 04.10.2010 року платіжним дорученням № 4053 було перераховано на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 25 500 грн. Крім того, Моторне (транспортне) страхове бюро України понесені витрати на аварійного комісара в розмірі 910,00 грн., а всього у розмірі 26410,00 грн.

Відповідно до ч.2.1 ст.39 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основним завданням МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 ЦК України та п.2 ч.1 ст.38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із п.4 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Таким чином, перехід права вимоги від страхувальника до страховика є заміною кредитора у зобов'язанні в наслідок виконання обов'язку боржника третьою особою є суброгацією, у випадку якої відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Тобто, одна із сторін набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальних передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі зобов'язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Отже, виходячи з положень наведеного законодавства, при суброгації перебіг строку позовної давності починає свій відлік із того моменту, коли настав страховий випадок, а при регресі - з часу виплати страхового відшкодування, оскільки у випадку суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, де перебіг строку позовної давності виникає з дня, коли потерпілий довідався або міг довідатися про порушення свого права. Таким днем є момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, що є страховим випадком для страхової компанії, яка в порядку суброгації лише змінює кредитора, тобто потерпілого, у діючому зобов'язанні, яке не переривається та не припиняється.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України - за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, якщо для потерпілого у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, перебіг строку позовної давності починається з моменту дорожньо-транспортної пригоди, заміна потерпілого (страхувальника) на страховика не припиняє діюче зобов'язання і до нового кредитора переходять права, що мав первісний кредитор, у тому числі і щодо пред'явлення позову у межах вже існуючих строків позовної давності, початок перебігу яких є настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди), оскільки зміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

В наданих суду першої інстанції запереченнях ОСОБА_2 просив відмовити Моторному (транспортному) страховому бюро України у задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду даний позов лише 25.09.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, при цьому заяву про поновлення такого строку суду не надав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода, яка одночасно є страховим випадком, сталася 03.05.2010 року, перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день і закінчується 03.05.2013 року, а Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом лише 25.09.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що строк позовної давності починається з моменту страхової виплат, а саме з 04.10.2010 року відповідно до платіжного доручення №4053 від 04.10.2010 року, а з позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось 25.09.2010 року тобто в межах строків позовної давності, колегія суддів ставиться критично, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 03.05.2010 року, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича