Рішення № 75171860, 02.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Київ №826/23940/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючий - Костенко Д.А., судді: Донець В.А., Шрамко Ю.Т.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України (далі - НБУ) про поновлення на роботі, стягнення серед-нього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2015р. ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НБУ, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2015, просить:

- поновити її на посаді провідного економіста відділу реєстраційної роботи Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області;

- стягнути з НБУ на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного про-гулу, починаючи з 25.09.2015 по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги серед іншого обґрунтовано відсутністю у наказі від 24.09.2015 №4285-к про звільнення зазначення службових обов'язків, порушення/невиконання яких позивачем, за переконанням відповідача, допущено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2016, залише-ною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 №К/800/20038/16 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи позивач та її представник підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав, надали письмові пояснення щодо розрахунку оплати вимушеного прогулу. Представником позивача зазначено, що згідно з нормативно-правови-ми актами НБУ, чинними на час звільнення позивача, та доданими розрахунками заробітної плати, премії до свят у системі НБУ на час звільнення позивача мали регулярний характер та виплачувались щомісячно та відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" були складовою частиною структури заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які про-вадяться понад встановлені зазначеними актами норми, суми матеріальної допомоги на оздоровлення під час звільнення позивача також мали систематичний та регулярний харак-тер та виплачувалися двічі на рік. Зазначивши, що законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник позивача вва-жає, що премії до свят та суми матеріальної допомоги на оздоровлення повинні бути включе-ними до розрахунку середньої заробітної плати позивача, при цьому з їх урахуванням середня заробітна плата позивача згідно здійсненого представником розрахунку становить 18413,03 грн.

Представник відповідача позов не визнав, у наданих до суду додаткових письмових поясненнях вх. від 03.03.2018 зазначив, що за порушення Присяги державного службовця, обставини якого встановлено за результатами службового розслідування, до позивача не можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу, визначені ст. 14 Закону України "Про державну службу".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вста-новив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом НБУ по м. Києву і Київській області від 25.04.2000 № 238-к ОСОБА_1 прийнято на державну службу як таку, що пройшла за конкурсом на посаду економіста 1-ї категорії сектору ліцензування відділу валютних операцій і контролю (т. 1, а.с. 99).

Наказом Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області від 16.07.2015 №165-к позивача за її згодою переведено на посаду провідного економіста відділу реєстра-ційної роботи Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області (т. 1, а.с. 181).

Наказом НБУ від 17.08.2015 №214-од призначено службове розслідування з метою з'ясування невиконання чи належного виконання службових обов'язків посадовими особами відповідача щодо перерахування значних коштів в іноземній валюті за кордон з кінця липня до початку серпня 2015р. з рахунку фізичної особи, відкритого в АТ "Ощадбанк".

За результатами проведеного службового розслідування комісією складено акт від 02.09.2015, в якому зафіксовано, що провідний економіст відділу реєстраційної роботи Голо-вного управління НБУ по м. Києву і Київській області ОСОБА_1, яка в березні та липні 2015р. здійснювала розгляд договору позики від 10.02.2009 (з урахуванням змін), завізувала повідомлення з відміткою про реєстрацію Головним управлінням договору позики від 10.02.2009 з відповідними змінами.

Як зазначено в акті, незважаючи на те, що 18.07.2014 Управлінням НБУ в Херсонській області було анульовано реєстраційне свідоцтво договору позики від 10.02.2009, ОСОБА_1 не ініціювала витребування додаткових документів для прийняття рішення про реєстра-цію договору, з огляду на що за результатами службового розслідування зроблено висновок про те, що бездіяльність ОСОБА_1 призвела до перерахування значних коштів в іно-земній валюті за кордон.

Зважаючи на встановлені порушення та з урахуванням висновків акту службового роз-слідування від 02.09.2015, наказом НБУ від 24.09.2015 №4285-к ОСОБА_1 25.09.2015 за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу") звільнено з посади провідного економіста відділу реєстрації роботи Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області (т. 1, а.с. 187).

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України конста-тував, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про визнання дій щодо звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" правомірними, так як звільнення на такій підставі не ґрунтується на вимогах законодавства. Також в ухвалі від 05.12.2017 №К/800/20038/16 зауважено про необхідність вирішення судом питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

Згідно з ч. 5 ст. 353 КАС України (в чинній редакції) висновки і мотиви суду касацій-ної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інс-танції при новому розгляді справи. Аналогічного за змістом положення містилося у редакції КАС України, чинній до 15.12.2017.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження позивачем публічної служби та стосуються правомірності рішення про її звільнення.

Статтею 30 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723) було передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передба-ченої статтею 17 цього Закону.

При цьому в п. 6 ч. 1 ст. 30 цього Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення дер-жавної служби, що відбувається у формі звільнення.

У ч. 2 ст. 14 цього Закону визначено ще два додаткових заходи дисциплінарного впли-ву для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (ст. 147 КЗпП України), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Тобто Законом визначено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосованими до державних службовців, а також підстав припинення державної служби. Водночас згідно з висновком суду касаційної інстанції, обов'язковим для врахування судом при вирішенні даної справи, порядок застосування таких заходів впливу нормами Закону України "Про державну службу" не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано ст. 149 КЗпП України.

У ч. 3 ст. 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і за-подіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Водночас, враховуючи зміст ч. 2 ст. 17 Закону №3723, суд зауважує, що порушення Присяги та дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, пору-шення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби, тобто наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Натомість звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

При цьому звільнення за порушення присяги повинно застосовуватися лише за конк-ретні надзвичайно тяжкі проступки як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, адже є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. За таких обставин рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відпові-дальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення особи з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Наведена правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 01.10.2013 у справі №21-259а13.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом НБУ від 24.09.2015 №4285-к не конкрети-зовано обставин вчинення позивачем порушення, яке б підлягало кваліфікації як порушення нею Присяги державного службовця.

Натомість посилання в наказі на встановлені під час службового розслідування несум-лінне виконання позивачем покладених на неї обов'язків, порушення нею вимог ст.ст. 5, 10 та 17 Закону №3723, а також про неприпустиму бездіяльність позивача як службовця НБУ, що наносять шкоду репутації НБУ, на думку суду, не є такими обставинами, у зв'язку з чим припинення державної служби з визначених підстав не передбачено законодавством, засто-сованим при прийнятті рішення про звільнення відповідачем.

Суд зауважує, що встановлені службовим розслідуванням дії позивача, які згідно з ма-теріалами службового розслідування полягали у несумлінному виконанню позивачем своїх посадових обов'язків, помилково кваліфіковані відповідачем як порушення Присяги держав-ного службовця, адже фактично такі дії, як встановлено судом, є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення, наданого КЗпП України та ст. 14 Закону №3723.

Застосувавши до вказаних дій позивача положення п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723 (порушення Присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень законодавства про працю України, не навівши обґрунтованих доводів, які б виключали можливість застосування в цій ситуації положень КЗпП України та ст. 14 Закону №3723.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки наказом від 24.09.2015 №4285-к позивача звільнено без зако-нної підстави, чим порушено її право на працю, суд вважає обґрунтованою вимогу про поновлення її на посаді провідного економіста відділу реєстраційної роботи Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" передбаче-но, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 2 цього Закону структуру заробітної плати складають:

- основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окла-дів для службовців);

- додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій);

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не перед-бачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 цього Закону визначається за прави-лами, закріпленими у порядку.

У п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 п. 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробіт-на плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для на-рахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, уста-нови, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу суд враховує:

- п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практи-ку застосування судами законодавства про оплату праці", згідно з яким суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню, без утримання, при цьому податків й інших обов'язкових платежів;

- правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постановах від 21.09.2017 у справі №6-2597цс16 та від 25.05.2016 у справі №6-511цс16, згідно з якою законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного про-гулу, враховуючи при цьому також, що питання виплат, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати, врегульовано положеннями розділу ІІІ Порядку.

Так, згідно з п. 3 розділу ІІІ цього Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конк-ретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропо-рційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (абз. 1).

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періо-ду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік (абз. 2).

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абз. 3).

Вичерпний перелік виплат, які в усіх випадках збереження середньої заробітної плати згідно з чинним законодавством не враховуються при її обчисленні, передбачено п. 4 розділу ІІІ Порядку, до яких, серед іншого, належать: виплати за виконання окремих доручень (одно-разового характеру), що не входять в обов'язки працівника; одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати.

До передбачених в абз. 1 п. 3 цього Порядку виробничих премій, зокрема, належать місячні, квартальні чи премії за півріччя, які не мають одноразового характеру. Водночас виробничими, зокрема, є премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5). В той же час премії до святкових та ювілейних дат відповідно до пп. 2.3.2 п. 2.3 Інструкції №5 є одноразовими заохоченнями, не пов'язаними з конкретними результа-тами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат як у грошовій, так і в натуральній формі), тобто мають одноразовий характер.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції №5 матеріальна допомога на оздоровлення є мате-ріальною допомогою, що має систематичний характер, адже надається всім або більшості працівників, а тому включається до розрахунку середньої заробітної плати за час виму-шеного прогулу.

Згідно з пп. 2.2.7 п. 2.2 Інструкції №5 суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду додаткової заробітної плати. Зі змісту положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" вбачається, що індексацію не може бути віднесеною до платежів, що мають одноразовий характер, адже проводиться в будь-якому випадку, коли величина індексу споживчих цін, що обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях, перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. А тому, на думку суду, суми індексації підлягають включенню до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з наданими до суду представником позивача копіями розрахункових листів (Таб. №316) позивачу заробітну плату на займаній нею посаді нараховано:

- у липні 2015р. в сумі 17153,24 грн. (з них: основна заробітна плата - 2417,40 грн., над-бавка за високі досягнення в праці - 1303,84 грн., доплата за ранг - 90 грн., винагорода/над-бавка за вислугу років - 752,22 грн., доплата за тимчасово виконуючі обов'язки - 765,22 грн., премія до свята - 4531,20 грн., премія згідно з положенням - 6118,39 грн., індексація грошових доходів - 1174,97 грн.);

- у серпні 2015р. в сумі 27435,36 грн. (з них: основна заробітна плата - 1235 грн., надбав-ка за високі досягнення в праці - 665,60 грн., доплата за ранг - 45 грн., винагорода/надбавка за вислугу років - 384 грн., премія до свята - 4742,40 грн., допомога на оздоровлення - 3891,20 грн., премія згідно з положенням - 5328,15 грн., додаткова відпустка - 4948,72 грн., додаткова відпустка за 9 місяць 2015 - 5655,68 грн., індексація грошових доходів - 539,61 грн.).

Відповідно до цих розрахункових листів у липні 2015р. позивачем відпрацьовано 23 дні, у серпні - 10 днів, що загалом становить 33 дні, відтак, середньоденне грошове забезпе-чення позивача, за виключенням доплати за тимчасове виконання обов'язків, вказаних вище премій до свят, які мають одноразовий характер, виплат за додаткові відпустки, становить 627,35 грн. = (2417,40 + 1303,84 + 90 + 752,22 + 6118,39 + 1174,97 + 1235 + 665,60 + 45 + 384 + 5328,15 + 539,61 + (3891,20/12*2))/33.

Кількість робочих днів у періоді з 26.09.2015 (наступна дата після звільнення позивача (26 і 27.09.2015 - вихідні, тому не включаються до розрахунку)) по 02.07.2018 становить 690 робочих днів.

Оскільки позовна заява про поновлення позивача на посаді розглядається судом біль-ше року не з вини позивача, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який становить 432871,50 грн. (627,35 грн.*690 робочих днів).

Позивач звільнена від сплати судового збору у справі, а тому його присудження за рахунок відповідача судом не здійснюється.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби. А тому постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, 371, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1).

2. Поновити ОСОБА_1 з 26.09.2015 на посаді провідного еконо-міста відділу реєстраційної роботи Головного управління Національного банку України по місті Києву та Київській області.

3. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.09.2015 по 02.07.2018 у розмірі 432871,50 грн. (чотириста тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят одна гривня п'ятдесят копійок) (без врахування та інших обов'язкових платежів, що підлягають утриманню).

4. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста відділу реєстраційної роботи Головного управління Національного банку України по місті Києву та Київській області та в частині стягнення з Національного банку України суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 13801,70 грн. (тринадцять тисяч вісімсот одна гривня сімдесят копійок) допустити до негайного виконання.

5. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження ст. 255 КАС України.. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д.А. Костенко

Судді: В.А. Донець

Ю.Т. Шрамко