Рішення № 75171561, 06.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (67790, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Суворова, 34; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні призначення, обчислення та перерахунку пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач з урахуванням уточненого позову просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні призначення, обчислення та перерахунку пенсії з урахуванням сум надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі 20% замість врахованої 10%, одноразової грошової премії у грудні 2010 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести (виходячи з 50 відсотків грошового забезпечення та зі збереженням підвищень, які відбулися на підставі постанови Кабінету ОСОБА_2 України № 355 від 23.04.2012 року "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відбулося підвищення пенсії з 1 вересня 2012 р. до 23 відсотків та з 1 січня 2013 р. до 35 відсотків) обчислення та перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі 20% замість врахованої 10%, одноразової грошової премії у грудні 2010 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 16 серпня 2011 року і по день проведення перерахунку;

відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць;

відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в місячний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 06.06.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи з урахуванням положень ст. 263 КАС України буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; зобов’язано відповідача надати письмові докази по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером Державної прикордонної служби України, якому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, що при обчисленні пенсії органом Пенсійного фонду України не було враховано окремих видів грошового забезпечення, які відповідно до чинного законодавства повинні бути враховані, а саме: надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі 20% замість врахованої 10%, одноразової грошової премії у грудні 2010 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні. На думку позивача, відповідач за заявою позивача від 12.04.2018р. та доданих до неї документів протиправно не здійснив перерахунок пенсії, посилаючись на те, що документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших органів.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 25.06.2018р. (вх. № 17985/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що:

по-перше, згідно ч.ч.1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідач зазначає, що позивач просить зобов'язати здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 16.08.2011р., однак пенсія є періодичним (щомісячним) платежем, отже позивач щомісячно повинен був/міг дізнатися про порушення своїх прав відповідачем. З відповідним позовом позивач звернувся до суду лише 16.05.2018р., тобто з пропуском строку звернення до суду;

по-друге, на думку відповідача, всі складові грошового забезпечення, зазначені позивачем, є одноразовими (не мають постійного характеру) і не входять до складу грошового забезпечення, передбаченого ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.4.1992р. № 2262-ХІІ, а тому не можуть бути враховані для здійснення перерахунку пенсії;

по-третє, підстави та порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ врегульовано Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінетом ОСОБА_2 України № 45 від 13.02.2008 р., інших підстав законодавством не передбачено. Так, перерахунок пенсії проводиться головним управлінням Пенсійного фонду України лише на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яка надається уповноваженим структурним підрозділом, у дану випадку – Державною прикордонною службою України (Військовою частиною 2197);

по-четверте, постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» було підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців та визначено нові складові грошового забезпечення, що послугувало підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу. Зазначеною постановою № 1294 розмір надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботи з 01.01.2008р. зменшився з 20% до 10%. Враховуючи, що позивач звільнився у 2011 році, зазначена надбавка з моменту призначення пенсії ніколи не виплачувалась йому у розмірі 20%, що підтверджується протоколом про призначення пенсії, грошовим атестатом, а також довідкою наданою Державною прикордонною службою України на виконання Постанови № 1294, оскільки чинним на час звільнення позивача законодавством не передбачено виплату зазначеної надбавки у розмірі 20%. Отже, на думку відповідача, вимога про врахування до грошового забезпечення надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі у розмірі 20% є безпідставною та такою, що суперечить нормам законодавства;

по-п’яте, постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 1170 від 22.12.2010 р. затверджено Перелік видів виплат, що здійснюється за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Згідно ч. 2 розділу І вказаного Переліку до таких виплат відноситься одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) військовослужбовцям при звільненні з військової служби. Крім того, одноразова допомога при звільненні не пов’язана з виконанням позивачем своїх службових обов’язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов’язана саме з фактом звільнення зі служби.

Серед іншого зазначено, що індексація не є постійною виплатою, залежить від індексу споживчих цін, а тому не включається до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби та не є підставою для перерахунку пенсії.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач є пенсіонером Державної прикордонної служби України, якому призначена пенсія згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

ОСОБА_1 направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву від 12.04.2018р., в якій просив провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії з включенням до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідних сум надбавки за особливі умови служби, пов’язані з підвищеним ризиком для життя, премії, одноразових грошових винагород та премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні. Перерахунок пенсії позивач просив провести з 16.08.2011 р., посилаючись на те, що обчислення пенсії було проведено невірно з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 22-24).

До зазначеної заяви позивач додав копію довідки військової частини 2197 від 04.04.2017р. №11/1-29.

27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11) на вказане звернення позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 р., документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів, в зв’язку з чим надані позивачем копії документів не можуть бути підставою для перерахунку пенсії (а.с. 25).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами (ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п. 1.5 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв’язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв’язку зі зміною кількості членів сім’ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно із п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою .

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4)видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні призначення, обчислення та перерахунку пенсії з урахуванням сум надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі 20% замість врахованої 10%, одноразової грошової премії у грудні 2010 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11), наданої позивачу за результатами розгляду його заяви про перерахунок пенсії, відповідач не відмовив позивачу у проведенні призначення, обчислення та перерахунку пенсії з урахуванням сум надбавки за стаж на безперервній шифрувальній роботі 20% замість врахованої 10%, одноразової грошової премії у грудні 2010 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, а зазначив, що надані копії документів не можуть бути підставою для розгляду питання щодо проведення перерахунку пенсії.

Тобто відповідачем за результатами розгляду документів про перерахунок пенсії, поданих позивачем разом з відповідною заявою, не пізніше 10 днів з дня їх надходження не було прийнято рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії, як того вимагає ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що у листі від 27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11) відповідач не зазначав щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для перерахунку пенсії. Тобто відповідач фактично не відмовляв позивачу по суті заяви щодо перерахунку пенсії з урахуванням доданих до неї документів.

Суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, до повноважень яких, зокрема, віднесено функції щодо перерахунку пенсії, та зобов'язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку по відсутність правових підстав для задоволення позову у спосіб, який просить позивач.

Водночас слід зазначити, що відмова у задоволенні заяви позивача обґрунтована тим, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсії фонду України № 3-1 від 30.01.2007 р., документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів. При цьому відповідачем зазначено про відсутність підстав для розгляду питання про щодо перерахунку пенсії на підставі поданих позивачем документів.

Доводи відповідача, що надання довідок для перерахунку пенсій особисто пенсіонером до органів Пенсійного фонду законодавством не передбачено, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, обов'язок по підготовці та поданню документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії покладений на уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших державних органів, не відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 22.04.2014р. по справі № 21-484а13.

В зазначеній постанові Верховний Суд України дійшов до висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка містить всі відомості відповідно до додатку №2 Порядку № 22-1. До заяви позивача надано копію довідки Військової частини 2197 №11/1-29 від 04.04.2017р.

Відповідач не вимагав дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, та не здійснив перевірку обґрунтованості їх видачі.

При цьому, заяву та додані до неї документи відповідачем фактично не розглянуто, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про передчасність, і як наслідок, неправомірність та незаконність дій відповідача щодо відмови відповідача у задоволенні заяви позивача від 12.04.2018р. про перерахунок пенсії, в тому числі у зв’язку з невиконанням останнім вимог п. 4.2 Порядку № 22-1 щодо встановлення строку пенсіонеру з необхідністю надання додаткових документів.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на наявність чи відсутність правових підстав для включення відповідних складових до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, враховуючи, що в даному випадку в основу рішення відповідача, оформленого листом від 27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11), за результатами розгляду заяви позивача не було покладено таких підстав, а заява по суті разом з доданими до неї документами не розглянута. Відповідачем не було прийнято рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії у встановлений законом строк, як того вимагає ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням вищезазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11) у прийнятті довідок, поданих ОСОБА_1 разом із заявою про перерахунок пенсії від 12.04.2018р.; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не прийняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії у встановлений законом строк відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.04.2018р. та доданих до неї документів; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.04.2018р. разом з доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) висловлено правову позицію, згідно якої, зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Такий висновок зроблено, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3, 8).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст.ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, ОСОБА_3 містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Встановлення факту не отримання пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень чи вини позивача в межах даної справи не є можливим, враховуючи, що відповідачем заява про перерахунок пенсії з доданими до неї документами не була вирішена по суті, відтак клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, суд вважає передчасним та необґрунтованим.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Виходячи зі змісту позовних вимог та способу захисту прав позивача обраного судом, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України підстави, за яких виконуються рішення суду, відсутні.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певний (можливо, винятковий) захід впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми це прерогатива суду.

Заявивши клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду може відповідачем тривалий час не виконуватись тощо. Тому вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 352,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (67790, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Суворова, 34; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні призначення, обчислення та перерахунку пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 27.04.2018р. (вих. № 1061/І-11) у прийнятті довідок, поданих ОСОБА_1 разом із заявою про перерахунок пенсії від 12.04.2018р.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо не прийняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії у встановлений законом строк відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.04.2018р. та доданих до неї документів.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 12.04.2018р. разом з доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (67790, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Суворова, 34; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352,40 (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.