Рішення № 75171488, 06.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2018 р. № 820/3375/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дії (бездіяльність) Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у не здійсненні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні (в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби) з урахуванням помісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби та відмову виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації; зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні (в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби) з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, а також здійснити виплату суми перерахунку; зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання Рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацій ні виплати, проте, при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не врахував щомісячні додаткові грошові винагороди, які виплачувалася йому, а отже не в повному обсязі визначив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що обумовило звернення до суду.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов , у якому зазначено, що дії посадових осіб відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Крім того відзив на адміністративний позов містить посилання на ст.122 КАС України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді військового комісара Комінтернівського об'єднаного районного військового комісаріату та перебував на фінансовому забезпечення у Харківському обласному військкоматі.

З 12.00.2014 року позивача звільнено з військової служби у Збройних Силах України та виключено із списків особового складу Харківського обласного військового комісаріату, що підтверджується витягом з наказу військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 12.09.2014 року № 213.

При звільненні відповідачем розраховано та виплачено позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні.

18.04.2018 позивач звернувся до військової частини із заявою, якою просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які він отримував під час проходження військової служби; здійснити виплату суми перерахунку (заява від 05.04.2018 року)-а.с.14-15

За результатами розгляду звернення відповідачем відмовлено у здійснені відповідного перерахунку, яке оформлено листом від 20.04.2018 року № 144/ВФЗ

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Надалі до постанови № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.

13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №161, згідно з якою назва і пункт 1 постанови №889 викладені в новій редакції.

Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 постанови №161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.

При цьому зміни, що вносилися до постанови № 889, істотно не зачіпали положень пункту 2 цієї постанови.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати. Зокрема, в пункті 3 наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

За пунктом 5,8,9 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням; грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення; розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції в редакції від 15 листопада 2010 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що положення постанови № 889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011- ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Аналогічне розуміння положень постанови № 889 Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 жовтня 2013 року (справа №21-368а13), 4 листопада 2014 року (справа №21-473а14), 3 березня 2015 року (справа №21-32а15), 19 травня 2015 року (справа №21-466а15). Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, що є обов'язковою для врахування.

Суд також зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» остання має тимчасовий характер, нарахування та виплата здійснюються за умови досягнення порогом інфляції 103%, отже, її виплата не носить постійного характеру та відповідно не повинна враховуватися при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2942а15 суд вважає без підставними, оскільки у справі №21-2942а15 Верховний Суд України висловив свою позицію щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

В межах же справи, що розглядається, позивач оскаржує дії відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога при звільненні. Тобто, предмети розгляду справи №21-2942а15 та справи, що розглядається не є тотожними.

Відповідач у відзиві на позов зауважує на пропуску строку звернення до суду, з цього приводу суд зазначає наступне. Згідно положень ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги листом від 20.04.2018 року № 144/ВФЗ. З позовом щодо оскарження вказаної відмови позивач звернувся 03 травня 2018 року, а саме в межах строку, встановленого законом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин та вказану вище правову позицію, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення судового рішення у повному обсязі, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Зоркіна Ю.В.