Рішення № 75170040, 03.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1290/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Лященка А.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчини певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач разом із чоловіком та матір’ю покинули своє місце проживання у м. Луганськ, оскільки з 2014 року місто захоплено незаконними збройними формуваннями. Вважає, що з вересня 2016 року відповідач порушує вимоги діючого законодавства, а саме створює перешкоди у отриманні щомісячної адресної допомоги та безпідставно відмовляє у її виплаті. Зазначає, що ОСОБА_1, як уповноваженому члену сім’ї, відповідач протиправно відмовляє у виплати щомісячної адресної допомоги, через те, що садовий будинок не є житловим.

Посилається на те, що 18.01.2018 ОСОБА_1 разом із чоловіком та матір’ю звернулись за призначенням адресної допомоги на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Крім того зазначає, що відповідачем 23.02.2018 прийнято рішення про відмову у призначенні (відновленні) виплати грошової допомоги відповідно до п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування через відсутність технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва про право власності.

Вважає, що Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації неправомірно відмовило позивачу у призначенні (відновленні) адресної допомоги на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі всього вищевикладеного, просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, в призначенні/відновленні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18.01.2018;

-скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.02.2018 про відмову в призначенні (відновленні) ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім'ї, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам;

-зобов'язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу за заявою ОСОБА_1 та виплатити ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім'ї, заборгованість з щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що виникла з 18.01.2018.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом завчасного надіслання судової повістки про виклик в адміністративній справі. Від представника позивача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.спр.73).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом завчасного надіслання судової повістки про виклик в адміністративній справі (арк.спр.67), через електронну скриньку відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надав заяву про розгляду справи без його участі у зв’язку з неможливістю присутності у судовому засіданні (арк.спр. 72). Заперечував у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та просив відмовити й його задоволенні за необґрунтованістю (акр.спр. 46-49).

По справі вчинені такі процесуальні дії:

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляду справи здійснювати в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) с сторін (акр.спр. 1-2);

-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 зобов’язано сторони надати додаткову інформацію (арк.спр. 60-61).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою від 20.12.2016 за № НОМЕР_1 (акр.спр.9).

Згідно із довідкою від 20.12.2016 за № НОМЕР_1, фактичним місцем проживання/перебування є: вул. 2-я, б. 3, с. Передільськ, с/т Автомобіліст, Станично-Луганський район, Луганська область.

З інформації, наданої УСЗН Станично-Луганської РДА від 18.06.2018 № 1900, судом встановлено, що рішення про скасування дії довідки ОСОБА_1 управлінням не приймалось (арк.спр.68).

Судом встановлено, що позивач звернулась до органу соціального захисту населення Станично-Луганського району із заявою від 18.01.2018 № 141 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та просила призначити грошову допомогу, зазначивши членів сім’ї та інформацію щодо наявності (арк.спр.50).

Відповідачем було здійснено обстеження матеріально-побутових умов сім’ї ОСОБА_1, про що було складено Акт від 13.02.2018 (далі – Акт від 13.02.2018).

Відповідно до Акту від 13.02.2018 судом встановлено наступне:

У розділі V п. 1 було встановлено, що зі слів заявниці будинок, в якому вона з чоловіком фактично мешкають, належить знайомій ОСОБА_2

На час обстеження заявниця з чоловіком дійсно перебувала за фактичним місцем проживання (розділ VIII Акту від 13.02.2018).

Судом встановлено, що згідно з витягом із протоколу № 144 від 22.02.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішили відповідно до п.12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування відмовити у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством, в тому числі ОСОБА_1 (арк.спр. 54).

Як зазначається у протоколі від 22.02.2018 № 144, у пункті 10, комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством, а саме: відсутність технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва про права власності (арк.спр.24-26).

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням від 23.02.2018 позивачу було відмовлено у призначені щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно з витягом з протоколу № 144 від 22.02.2018 на підставі п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 365 (арк.спр. 55).

Як встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір від 01.12.2016 про безоплатне користування позивачем садового будинку, який знаходиться в с/т «Автомобіліст» по вул. № , будинок № 3 (арк.спр. 52).

Позивач зазначає, що технічної документації на садовий будинок не має, земельна ділянка не приватизована, що підтверджується заявою від 18.01.2018 (арк.спр. 59).

Судом встановлено, що комісією по обстеженню технічного стану будинку для проживання на території Передільської ради було складено Акт від 11.01.2018 (далі – Акт від 11.01.2018). Комісією було здійснено візуальне обстеження будівлі для проживання, його конструктивних елементів та інженерних мереж за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, Передільська сільрада, с/т «Автомобіліст», вул. № 2, буд. № 3, за результатами чого складено висновок про те, що будинок придатний для постійного проживання на протязі року і знаходиться у задовільному стані.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із довідкою про отримання (неотримання) допомоги від 18.06.2018 за № 262 допомога ОСОБА_1 з 18.01.2018 по теперішній час не призначалась та не виплачувалась (арк.спр.70).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб2 від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII, якою визначено поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 4 Закону № 1706-VII).

Частиною 2 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

01.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 505, якою затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї), встановлено у пункті 3 Порядку № 505.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Як встановлено у пункті 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 8 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).

Пунктом 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі – Порядок № 365).

Цей Порядок визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Із змісту протоколу № 144 від 22.02.2018 вбачається, що підставою для відмови в призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1, як уповноваженому члену сім’ї є відсутність у позивача технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва про право власності.

До того ж, відповідач, як на підставу своїх заперечень та відмови в призначенні (відновленні) щомісячної адресної грошової допомоги посилається на положення абзацу 1 пункту 12 Порядку № 365 та зазначає про те, що окрім порушень, встановлених комісією та засвідчених у протоколі № 144 від 22.02.2018, підставою для відмови у призначені адресної допомоги є відсутність приватизації земельної ділянки.

Крім цього, відповідач з посиланням на правові норми Цивільного та Земельного Кодексів України, Державних будівельних норм України робить висновок про те, що дачний (садовий) будинок, який належить позивачу не є житловим приміщенням відповідно до українського законодавства, а відтак реєстрація постійного місця проживання в садовому будинку не можлива.

Положення загального Закону № 1706-VII підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює порядок здійснення соціальних виплат та гарантії забезпечення прав осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється української владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону № 1706-VII, так і Порядку № 509, Порядку № 505 та Порядку № 365, а також інших нормативно-правових актів України.

Суд, аналізуючи зміст спірних правовідносин на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Суд вважає, що позиція відповідача, яка викладена у відзиві на адміністративний позов є хибною, з огляду на те, що відповідно до Порядку № 365, а саме п. 12 законодавчо визначений виключний перелік підстав для припинення виплати соціальних виплат, як-то: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати (абзац 1); встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, Порядок № 365 не покладає на уповноважені органи та осіб, відносно яких проводиться перевірка фактичного місця проживання/перебування, надавати й вимагати для складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї будь-яких документів на підтвердження права власності на нерухоме майно, договорів оренди, технічної документації, відомостей щодо приватизації нерухомого майна, відповідність житлового приміщення нормам санітарно-епідеміологічного контролю чи перебування такого нерухомого майна в заставі, тощо.

Відсутність технічної документації на дачний (садовий) будинок, договорів оренди, свідоцтва про право власності чи приватизації земельної ділянки не є підставою для припинення або відмови у призначенні соціальних виплат за рішенням комісії або органів, що здійснюють соціальні виплати в розумінні положень абзацу 1 пункту 12 Порядку № 365.

Позивач надала суду акт комісії по обстеженню технічного стану будинку для проживання на території Передільської сільської ради від 11.01.2018. Згідно вказаного акту від 11.01.2018 будинок, розташований за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, Передільська сільрада, с/т «Автомобіліст», вул. № 2, буд. № 3 – придатний для постійного проживання на протязі року.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучено договір від 01.12.2016, відповідно до умов якого позивач отримав у безкоштовне користування земельну ділянку та садовий будинок за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, Передільська сільрада, с/т «Автомобіліст», вул. № 2, буд. № 3.

Більш того, судом встановлено порушення відповідачем процедури розгляду заяви внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги, визначеної у пункті 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Так, відповідачем в порушення пункту 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, протягом 15 робочих днів не було здійснено заходів щодо проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, чим порушено право позивача на своєчасність розгляду його звернення.

З урахуванням того, що нормативно-правовими актами не встановлено право УСЗН припиняти або відмовляти у призначенні (відновленні) такої соціальної виплати як щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за відсутності технічної документації на житло, договорів оренди, свідоцтва про право власності, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про скасування рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.02.2018 про відмову ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні адресної допомоги позивачу, починаючи з дня звернення за її призначенням, а саме з 18.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Оскільки судом встановлено, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим визнано протиправними дії щодо відмови у призначенні адресної допомоги позивачу, починаючи з дня звернення за призначенням, а саме з 18.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, та рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.02.2018 про відмову в призначенні (відновленні) ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім’ї, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання скасовано, тому належним та повним захистом порушених прав позивача є зобов’язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та сплатити виниклу заборгованість з дня звернення за її призначенням, а саме з 18.01.2018. Таким чином, позовні вимоги в цій частині слід також задовольнити.

Як вбачається із прохальної частини адміністративного позову, позивач просив постановити окрему ухвалу щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Станично-Луганської райдержадміністрації, винних у порушення права ОСОБА_1 на соціальний захист.

Щодо заявленого клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1)спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2)спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3)спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4)спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9)спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10)спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11)спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій абобездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12)спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13)спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1)що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2)що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3)про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4)щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (ч.2 ст.19 КАС України).

Таким чином, аналізуючи норми процесуального законодавства, клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб Станично-Луганської райдержадміністрації, винних у порушення права ОСОБА_1 на соціальний захист не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, оскільки жодною процесуальною нормою не передбачено розгляд окружним адміністративним судом питань щодо притягнення службових осіб до адміністративної відповідальності.

Оскільки при подачі адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (арк.спр. 3), понесені ним судові витрати, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 9, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчини певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1, починаючи з 18.01.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 №505.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.02.2018 про відмову в призначенні (відновленні) ОСОБА_1, як уповноваженому представнику сім’ї, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 03197049) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська область, м. Луганськ, кв. ОСОБА_3АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 93615, Луганська область, с. Передільськ, с/т Автомобілістів, вул. 2, буд. 3) виплату адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 №505 та здійснити виплату з 18.01.2018.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.Центральна, буд.52, код ЄДРПОУ: 03197049) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська область, м. Луганськ, кв. ОСОБА_3АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 93615, Луганська область, с. Передільськ, с/т Автомобілістів, вул. 2, буд. 3) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 09 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4