Ухвала суду № 75170016, 13.06.2018, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/68/16-ц

Провадження № 2-п/168/2/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Назарука О.В.,

секретаря с/з – ОСОБА_1,

з участю:

заявника – ОСОБА_2,

представника заявника – ОСОБА_3,

прокурора – Сулімук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Любомльське лісове господарство», Нудиженської сільської ради Любомльського району до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 29 березня 2016 року, яке ухвалено у цивільній справі за позовною заявою Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Любомльське лісове господарство», Нудиженської сільської ради Любомльського району до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди , позовну заяву було задоволено повністю.

20 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Просить суд переглянути заочне рішення від 29 березня 2016 року у цивільній справі № 168/68/16-ц за позовною заявою Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Любомльське лісове господарство», Нудиженської сільської ради Любомльського району до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. За результатами перегляду заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку з підстав, викладених в заяві.

Заяву обґрунтував тим, що не отримував жодної судової кореспонденції, а тому був позбавлений можливості відстоювати свої інтереси в судовому засіданні, крім того зазначив, що має докази на підтвердження його невинуватості щодо заподіяної шкоди, в тому числі і свідків.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали з підстав наведених у ній, просили заяву задовольнити, заочне рішення скасувати і призначити справу до судового розгляду в загальному порядку.

Представник прокуратури заперечувала проти задоволення заяви та просила заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочним рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 29 березня 2016 року ухваленим у цивільній справі за позовною заявою Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Любомльське лісове господарство», Нудиженської сільської ради Любомльського району до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, позовну заяву було задоволено повністю.

Судом при розгляді заяви встановлено, що після надходження до суду позовної заяви, судом на виконання вимог частини 3 статті 122 ЦПК України (в редакції, що була чинною на момент подання позовної заяви) було встановлено адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с. 28), за якою судом здійснювалось листування.

Ухвалою Старовижівського районного суду від 10 лютого 2016 року провадження в справі було відкрито та призначено до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 24 лютого 2016 року (а.с. 30). Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з усіма додатками, однак у зв’язку з відмовою адресата від одержання судової кореспонденції матеріали повернулись до суду без вручення (а.с. 31, 42,43).

24 лютого 2016 року у зв’язку з неявкою відповідача та представників заінтересованих осіб розгляд справи було відкладено на 10 год. 00 хв. 15 березня 2016 року. Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи, однак у зв’язку з відмовою адресата від одержання судової кореспонденції судова повістка повернулась до суду без вручення (а.с. 39, 46, 47).

15 березня 2016 року у зв’язку з неявкою відповідача та представників заінтересованих осіб розгляд справи було відкладено на 10 год. 00 хв. 29 березня 2016 року. Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи, однак у зв’язку із закінченням терміну зберігання судової кореспонденції, судова повістка повернулась до суду без вручення (а.с. 51, 54, 55).

Відповідно до частини 8 статті 76 ЦПК України (в редакції, що була чинною на момент вирішення справи) у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов’язків заявником не отримано судову повістку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про те, що суд повідомив відповідача у законний спосіб про відкрите судове провадження та про час і місце розгляду справи, а тому є безпідставними твердження заявника про те, що він не знав про судове провадження, що в свою чергу позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні та захищати свої інтереси, а тому суд приходить до переконання, що заявник не довів суду ту обставину, що він не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.

Крім того, заявник ОСОБА_2 не надав жодних належних і допустимих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З наданої заявником в судовому засіданні копії квитанції не можливо встановити жодної обставини, оскільки така копія є нечитабельною, при цьому в судовому засіданні заявник не зміг пояснити походження квитанції, з якої зроблено копію, лише зазначив, що даний доказ підтверджує ту обставину, що він не вчиняв незаконної порубки лісу, що, в свою чергу, стало підставою для звернення прокуратурою із позовом про стягнення шкоди. Крім цього, заявник зазначав про свідків, зокрема ОСОБА_4, який може підтвердити його невинуватість, та свідка ОСОБА_5 Однак сам заявник в судовому засіданні вказав, що свідок ОСОБА_4 не був очевидцем подій, що стали підставою звернення до суду з даним позовом, і не довів суду те, що покази свідка ОСОБА_4 містять інформацію, яка могла вплинути на рішення суду.

Крім цього, при розгляді заяви про перегляд заочного рішення судом з матеріалів справи встановлено, що у березні 2015 року ОСОБА_2 звертався до Любомльського районного суду Волинської області із адміністративним позовом до інженера охорони та захисту лісу ДП «Любомльське лісове господарство» ОСОБА_5 про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі. Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 20 травня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено. Дана постанова на момент пред’явлення позову до ОСОБА_2 набрала законної сили. В зазначеній адміністративній справі судом було встановлено, що вчинення позивачем передбачених статтею 65 КУпАП дій повністю доведено. Стягнення на позивача накладено в межах санкції цієї статті, порушень його процесуальних прав при цьому не встановлено. При розгляді справи судом допитувався як свідок, серед інших, ОСОБА_5

Таким чином судом встановлено, що докази, на які посилається відповідач у своїй заяві не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Аналіз глави 11 ЦПК України «Заочний розгляд справи» дає підстави зазначити, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності двох умов:

1)поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не мав можливості повідомити суду,

2)встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для вирішення справи.

Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що у даному випадку передбачені законом підстави для скасування заочного рішення відсутні.

Керуючись статтею 287 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі за позовом Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Любомльське лісове господарство», Нудиженської сільської ради Любомльського району до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6