Рішення № 75169910, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/3097/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

03 травня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (далі – УСЗН Покровської РДА), у якому Позивач просить:

- визнати неправомірними дії УСЗН Покровської РДА щодо припинення виплати Позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам;

- зобов’язати УСЗН Покровської РДА виплатити Позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання з 08 листопада 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листопада 2016 року виплата грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг припинена.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до УСЗН з заявою про надання письмової відповіді щодо причин та підстав припинення виплати адресної допомоги.

У своїй відповіді Відповідач зазначив, що виплата була припинена та не може бути призначена відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі – Порядок №505) – особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки має право на отримання щомісячної адресної допомоги як особа, яка працевлаштувалася 21 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 07 травня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено засідання на 30 травня 2018 року.

Цією ж ухвалою відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

30 травня 2018 року відкладено розгляд справи до 20 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 частині позовних вимог про визнання неправомірними дій УСЗН Покровської РДА щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги та зобов’язання УСЗН Покровської РДА виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання з 08 листопада 2016 року по 25 листопада 2017 року залишити без розгляду.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається, а тому Позивачу відмовлено в призначенні допомоги.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: 85334, АДРЕСА_1 (довідка від 30 березня 2018 року № 0000504588/219).

Як вбачається з матеріалів справи виплата адресної допомоги Позивачу припинена з листопада 2016 року.

10 листопада 2016 року Позивач звернулася до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що протягом 2017 року вона неодноразово зверталася до Відповідача із аналогічними заявами, проте їй усно повідомляли про відмову в задоволенні таких заяв.

У трудовій книжці Позивача від 27 червня 2002 року Серії АВ №451573 міститься запис від 21 квітня 2017 року про працевлаштування ОСОБА_1 на посаді подавця непродовольчих товарів згідно з наказом №1 від 20 квітня 2017 року. Зазначене підтверджується також довідкою від 02 квітня 2018 року №1 ФОП ОСОБА_2

13 листопада 2017 року Позивач звернулася до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у якій зазначено про її працевлаштування з 21 квітня 2017 року.

05 березня 2018 року Позивач звернулася до УСЗН з заявою про надання письмової відповіді щодо відмови в виплаті щомісячної адресної допомоги.

У відповідь на зазначену заяву Відповідач надав лист, у якому зазначено, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається, а тому Позивачу припинено призначення допомоги.

14 травня 2018 року Позивач звернулася до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у якій зазначено про її працевлаштування з 21 квітня 2017 року.

З відповіді УСЗН на звернення ОСОБА_1 від 27 червня 2018 року № Р-24-11 вбачається, що за заявою про призначення адресної допомоги від 13 листопада 2017 року та від 05 березня 2018 року допомогу призначено на чоловіка та дитину Позивача. До розрахунку не включено ОСОБА_1 відповідно до постанову КМУ від 31 березня 2015 року №212 «Про внесення змін до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Зазначено, що до 26 вересня 2016 року Позивач відносилася до категорії працездатності «доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та їй виплачувалася допомога в розмірі 442,00 грн щомісячно. Потім змінилася категорія на «працездатний, який не здійснює догляд». ОСОБА_1 не працевлаштована понад шість місяців.

Рішення про відмову в призначенні адресної допомоги не приймалося.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.

Відповідно до пункту 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2 Порядку, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Згідно із пунктом 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім"ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім"ї (далі - уповноважений представник сім"ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884,00 грн. на одну особу (члена сім"ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім"ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно із пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після працевлаштування не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно із абзацом 8 пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Із змісту вказаного абзацу 8 пункту 3, а також із змісту вищенаведених пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім'ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, суд вважає дії щодо не призначення адресної допомоги ОСОБА_1 за заявами від 13 листопада 2017 року та від 05 березня 2018 року, у яких міститься відмітка про працевлаштування Позивача з 21 квітня 2017 року, протиправними.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Разом з тим суд не може підміняти УСЗН, уповноважений на виконання функцій з призначення та виплати адресної допомоги, та на свій розсуд зобов’язувати призначити та виплатити адресну допомогу з 26 листопада 2017 року.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, для повного захисту прав, свобод та інтересів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Відповідача повторно розглянути заяву про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання від 13 листопада 2017 року з урахуванням встановлених судом обставин у справі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з Відповідача необхідно стягнути його суму, а саме 704,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85334, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торговельна, 11, код ЄДРПОУ 25967772) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання від 13 листопада 2017 року з урахуванням встановлених судом обставин у справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 липня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.