Рішення № 75169594, 19.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Справа № 804/1328/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, третя особа: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, третя особа: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить стягнути з рахунків Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339) у банках, що обслуговують такого платника податків, податковий борг у розмірі 10 817 445,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не сплачено у встановлені законодавством строки суми грошових зобов’язань, визначених самостійно платником та контролюючим органом по податку на додану вартість, що призвело до виникнення податкового боргу в загальному розмірі 10 817 445,92 грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Також, зазначив, що на теперішній час існує податковий борг в сумі, що зазначена в уточненій позовній заяві, просив відстрочити виконання судового рішення на один рік.

Представник третьої особи до суду не прибув.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради є платником податків та зборів. З 24.07.1993 року перебуває на податковму обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за № 34. Відповідач з 02.09.2011 року є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість КП «Нікопольводоканал» (код ЄДРПОУ 03341339) станом на 16.04.2018 року складає - 10 817 445,92 грн.

Податковий борг по податку на додану вартість виник в результаті несплати у встановлені законодавством строки сум грошових зобов’язань, визначених самостійно платником та контролюючим органом відповідно до:

- договору про розстрочення (відстрочення) від 29.01.2016 №4 (граничний термін сплати 20.12.2016) – 773,92 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 22.06.2017 № НОМЕР_1 (граничний термін сплати 27.11.2017) – 264763,94 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок № НОМЕР_2 за 01.10.2017 – 7500,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок № НОМЕР_2 вiд 30.11.2017 – 225,00 грн.;

- податкової декларації від 20.11.2017 №9244209122 (граничний термін сплати 30.11.2017) – 782509,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0002681201 (граничний термін сплати 07.12.2017) – 266176,40 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0058041214 (граничний термін сплати 09.12.2017) – 55800,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок № НОМЕР_3 за 01.10.2017 – 10895,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок № НОМЕР_3 вiд 19.12.2017 – 327,00 грн.;

- податкової декларації від 19.12.2017 №9271870645 (граничний термін сплати 30.12.2017) – 810662,0 грн.;

- податкової декларації від 19.01.2018 №9296155929 (граничний термін сплати 30.01.2018) – 894515,0 грн.;

- податкової декларації від 19.02.2018 № НОМЕР_4 (граничний термін сплати 02.03.2018) – 578520,0 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 09.11.2017 № НОМЕР_5 (граничний термін сплати 12.03.2018) – 27826,93 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 № НОМЕР_6 (граничний термін сплати 13.03.2018) – 129142,91 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017 № НОМЕР_7 (граничний термін сплати 29.03.2018) – 71436,29 грн.;

- податкової декларації від 19.03.2018 № НОМЕР_8 (граничний термін сплати 30.03.2018) – 678033,0 грн.;

- податкової декларації від 26.03.2018 № НОМЕР_9 (граничний термін сплати 08.04.2018) – 36660,0 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п.п.9.1.3 п. 9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 ПК України визначені строки сплати податкового зобов’язання .

Згідно п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 87 ПК України визначені джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків.

Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Статтею 100 ПК України визначені норми розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податку.

Відповідно п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

Пунктом 100.6 ст. 100 ПК України встановлено, що розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Пунктом 100.8 ст. 100 ПК України передбачено, що рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається стосовно загальнодержавних податків та зборів керівником контролюючого органу (його заступником).

Згідно п. 100.11 ст. 100 ПК України розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

Згідно п.п. 14.1.162 ст. 14 ПК України визначено поняття пені.

Так, згідно п.п. 14.1.162 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно пп.129.1.2 та пп.129.1.3. п.129.1 ст. 129 ПК України у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно п.129.4 ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Згідно п.п.129.1.1ст.129 ПКУ нараховано пеня - 792694,07 грн.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Визначення податкового боргу, надане у пп. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України. Так, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Податковий борг по сплаті в бюджет податків та зборів у КП «НВУВКГ» НМР виник ще у 2004 році, внаслідок несплати підприємством узгоджених грошових зобов’язань, та, по теперішній час, не погашений в добровільному порядку.

У зв’язку з чим, Нікопольською ОДПІ на виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла до 01.01.2011р.) на адресу КП «НВУВКГ» НМР були направлені податкові вимоги:

- перша податкова вимога від 24.02.2004 № 1/183;

- друга податкова вимога від 29.03.2004 № 2/294.

Дані податкові вимоги були отримані КП «НВУВКГ» НМР нарочно.

КП «НВУВКГ» НМР не було добровільно погашено суми податкового боргу по платежам та зборам до бюджету, зазначені в першій та другій податковій вимогах, тому вони не відкликалися.

Підставою винесення податкових вимог була наявність (виникнення) податкового боргу в сумі 68 646,19 грн. та 145 660,35 грн. по податкам та зборам.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податку, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов’язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення – рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов’язання надсилається окреме податкове повідомлення – рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пп. 191.1.45 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Під час розгляду справи відповідачем наявність податкового боргу у розмірі 10 817 445,92 грн. не спростована.

Відповідно до п.20.1.34 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 10 817 445,92 грн., оскільки доказів самостійного погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу заявленого представником відповідача клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно п.2 ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Відтак, враховуючи заяву представника відповідача про відстрочення рішення суду по справі №804/1328/18, яка мотивована тим, що винесене судом у даній справі рішення про задоволення позовних вимог, суттєво вплине на фінансовий стан відповідача, а погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у заявленому позивачем розмірі призведе до неможливості своєчасної виплати заробітної плати працівникам, несвоєчасної сплати поточних платежів до Державного бюджету України, несвоєчасної сплати платежів за використані енергоносії та, як наслідок, відключення КП «Нікопольводоканал» від електроенергії, що призведе до повної зупинки виробничого процессу, відсутність заперечень щодо вказаного питання представника позивача, суд, з урахуванням поданих представником відповідача доказів, вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду у справі № 804/1328/18 від 19.06.2018 року строком на 1 (один) рік.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 134, 257, 258, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, третя особа: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують платника податків - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339), на користь Державного бюджету податковий борг в загальному розмірі 10 817 445,92 грн.

Відстрочити виконання судового рішення на строк 1 (один) рік з моменту його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29.06.2018 року.

Суддя ОСОБА_3