Рішення № 75169481, 30.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Справа № 804/2753/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББА ГРУП" про застосування арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББА ГРУП" та просить застосувати арешт коштів відповідача на вказаних у позові розрахункових рахунках.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.04.2018р. директор відповідача ОСОБА_4 відмовив у допуску до перевірки посадовим особам контролюючого органу, яка була призначена на підставі наказів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3073-п від 16.06.2017р., №3381 від 29.06.2017р., №1956-п від 04.04.2018р. та направлень №9430, №9431, №9432, №9433, №9434 від 22.06.2017р. Про недопущення посадових осіб податкового органу до перевірки був складений відповідний акт №17529/04-36-14-16/38836457 від 10.04.2018р., який був вручений директору відповідача ОСОБА_4 У зв’язку з тим, що відповідач відмовився від допуску до проведення перевірки, позивачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно відповідача в порядку п.94.6 ст.94 ПК України та розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків. З урахуванням того, що платник податків умисно ухиляється від проведення перевірки та фактично перешкоджає здійсненню контролюючим органом податкового контролю, беручи до уваги те, що адміністративний арешт як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його зобов’язань не в повній мірі спонукає відповідача до виконання таких обов’язків, у день застосування адміністративного арешту (10.04.2018р.) позивач звернувся з даним позовом та просить застосувати арешт коштів на рахунках відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 10.05.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с. 39).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача згідно до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АББА ГРУП” зареєстроване як юридична особа 01.08.2013р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Червона, буд. 15, оф. 2, перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (а.с.9-11).

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято наказ №3073-п від 16.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “ОСОБА_2 груп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р. тривалістю 10 робочих днів, що підтверджується його копією (а.с.14).

Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3381 від 29.06.2017р. було перенесено терміни проведення вищевказаної перевірки до дати отримання копій або забезпечення доступу до вилучених документів підприємства, який був отриманий ОСОБА_4 (директором відповідача) 05.07.2017р., що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.13).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1956-п від 04.04.2018р. з 05.04.2018р. було поновлено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “АББА ГРУП” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р. тривалістю 10 робочих днів, що підтверджується його копією (а.с.12)

Вказаний наказ був вручений під підпис представнику відповідача (директору) ОСОБА_4 05.04.2018р., що підтверджується відповідною відміткою (а.с.12).

10.04.2018р. посадовою особою позивача було здійснено вихід за місцезнаходженням відповідача з метою проведення перевірки, проте, відповідачем не було допущено посадову особу позивача до проведення перевірки.

За фактом недопущення відповідачем посадової особи позивача до проведення перевірки був складений відповідний акт №17529/04-36-14-16/38836457 від 10.04.2018р., який отримано директором відповідача 10.04.2018р. (а.с.20-21).

Позивач звернувся з адміністративним позовом та просить застосувати арешт коштів на рахунках відповідача у відповідності до вимог п.94.6 ст.94 ПК України та розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Підставами для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду – п.п. 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з цим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Частиною 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Також і відповідно до п.3 розділу VІІ наказу Міністерства Фінансів України від 14.07.2017р. №632, який набрав чинності з 15.09.2017р., для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що податковим законодавством України встановлено одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

При цьому, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв’язку, суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов) за яких існує правова можливість для застосування таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства, для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках твариства, відкритих в банківських установах.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі №813/2316/17 (К/9901/1695/18) та від 15 травня 2018 року у справі №820/4710/16 (К/9901/44814/18).

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, зі змісту позову та із доданих документів судом було встановлено, а представником позивача підтверджено, що позивач просить застосувати арешт коштів на рахунках товариства з підстав недопуску відповідачем посадових осіб позивача до перевірки, що не є правовою підставою згідно податкового законодавства, для застосування арешту коштів, виходячи з вимог п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст.94, п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, яка повинна бути застосована адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що адміністративний арешт майна врегульовано ст. 94 Податкового кодексу України, за п. 94.1 якої це є винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є окремою підставою застосування адміністративного арешту майна, про що зазначено у п.п. 94.2.3 п. 94.2 цієї статті. За положеннями пункту 94.5 арешт майна може бути повним або умовним.

Арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 ПК України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Представником позивача не було надано суду доказів прийняття податковим органом рішення про застосування арешту майна відповідача та доказів , які б свідчили про перевірку його обґрунтованості протягом 96 годин судом у відповідності до вимог п.94.10 ст.94 ПК України.

За викладених обставин, дані позовні вимоги позивача про застосування арешту коштів на рахунках відповідача не можуть бути задоволенні адміністративним судом.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов’язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано суду доказів на підтвердження підстав для звернення контролюючого органу із даною позовною заявою про застосування арешту коштів відповідача, що передбачені п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України та виходячи із вищенаведеної правової позиції Верховного Суду.

Також і не можуть бути взяті до уваги твердження позивача про те, що звернення до суду з даним позовом про застосування арешту коштів ТОВ «АББА ГРУП» відбулося у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до п.3 розділу VІІ наказу Міністерства Фінансів України від 14.07.2017р. №632, оскільки таких доказів позивачем суду надано не було.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності підстав для звернення до адміністративного суду з даним позовом та не надано доказів на підтвердження дотримання вимог процедури такого звернення, встановленої нормами податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББА ГРУП" про застосування арешту коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 05.06.2018р.

Суддя ОСОБА_1