Рішення № 75169165, 05.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14928/17

Провадження № 2/161/648/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гриня О.М.

при секретарі Муригіній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв’язку з чим підписа Заяву №б/н від 10 квітня 2006 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив, що свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами банку складає між ними та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 17 вересня 2017 року має заборгованість в розмірі 12 800,17 грн., яка складається з наступного: 1851,49 грн. – тіло кредиту, 5913,32 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 3949,54 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 585,72 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору.

Матеріали справи містять письмові заперечення представника відповідача на позов, які обґрунтовано тим, що надані до позовної заяви розрахунки заборгованості ж незрозумілими, з них важко зрозуміти яким чином утворився загальних розмір заборгованості та з чого він складається. Зокрема, згідно даних розрахунків відсоткова ставка до боргу застосовується як 36 % так і 71 % на рік. Однак, про підвищення в двічі відсоткової ставки його ніхто не повідомляв. Також відповідач вказує, що відповідачем при збільшенні відсоткової ставки в односторонньому порядку не було додержано вимог закону та Умов надання банківських послуг,оскільки повідомлення банку про зміну відсотків не було йому направлено і з ним не узгоджувалось, а тому таке збільшення не може вважатися правочином, вчиненим в письмовій формі і не має ознак додаткового договору, а відсоткова ставка за користування кредитною карткою повинна залишатись без зміни протягом строку, на який видано цю картку. Вважає, що його зобов’язання за картковим кредитом, що є предметом спору, є припиненим внаслідок його повного належного виконання, позов – безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Крім того, представником відповідача подано заяву про зменшення розміру неустойки, в якій просить зменшити розмір неустойки з 7 991,92 до 1% вказаної суми – 79,92 грн. в зв’язку з скрутним матеріальним становищем відповідача. Заявою від 02 лютого 2018 року представник відповідача заявляє про застосування строку позовної давності, вказує, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» пред’явлено поза межами загального трирічного строку позовної давності, відлік якого починається з встановленого строку дії кредитної карти, а саме: останнього дня березня 2008 року. З огляду на наведене, просить застосувати у справі правила строку загальної позовної давності 3 роки, а до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальний строк позовної давності 1 рік.

10 квітня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь ПАТ КБ «Приватбанк» на за печення відповідача, в якій позивач зазначає, що користуючись кредитними коштами, відповідач добре знав та розумів умови договору, оскільки із банківської виписки вбачається, що ОСОБА_1 знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Даною відповіддю ПАТ КБ «Приватбанк» детально роз’яснено порядок та спосіб здійснення розрахунку заборгованості. Щодо підвищення процентної ставки банк зазначає, що повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року, заяв про розірвання кредитного договору від відповідача не надходило, більше того, вже після підвищення процентної ставки відповідач продовжував активно користуватися кредитними коштами, неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких 23 січня 2017 року. Крім того, позивач спростовує твердження відповідача про звернення ПАТ КБ «Приватбанк» з даним позовом поза межами строку позовної давності.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заявою від 05 липня 2018 року просить розгляд справи здійснювати без його участі, за наявними матеріалами справи, позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі, щодо заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29 березня 2006 року підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згідний, що засвідчив своїм підписом.

Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач просив оформити на його ім'я картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у 2500 грн. Згідно із указаною заявою йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_1, користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_1, останнє з яких відбулось 23 січня 2017 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно Умов та правил надання банківських послуг.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно п. 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг в разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та на умовах кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

Відповідач ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, станом на 17 вересня 2017 року має заборгованість в розмірі 12 800,17 грн., яка складається з наступного: 1851,49 грн. – тіло кредиту, 5913,32 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 3949,54 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 585,72 грн. - штраф (процентна складова).

З укладеного договору про надання банківських послуг між сторонами вбачається, що процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 36 % річних. В подальшому процентна ставка була змінена.

Посилання сторони відповідача на те, що банк не мав права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта,зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобов'язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Як передбачено в пункті 1.1.2.3 Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов та Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка SМS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали справи містять копії SMS-повідомлення, направлені банком на номер мобільного телефону ОСОБА_1 у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, 01 серпня 2014 року та 01 квітня 2015 року. Як вбачається з матеріалів справи з заявами про розірвання договору ОСОБА_1 до банку не звертався. При цьому, вже після підвищення банком процентної ставки за користування кредитом, відповідач продовжував користуватися кредитною карткою та вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про прийняття ним умов договору.

Таким чином обґрунтованими та підставними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1851,49 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 5913,32 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. - штрафу (фіксована складова), 585,72 грн. - штрафу (процентна складова).

Водночас, діючим законодавством не передбачено стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення - прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тому, на думку суду, нарахування банком пені в розмірі 3949,54 грн. є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 6 квітня 2016 року в справі № 6-2387цс15, від 11 жовтня 2017 року в справі № 347/1910/15-ц.

Отже, вимога про стягнення неустойки в частині стягнення нарахованої пені до задоволення не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним та документально підтвердженим факт утворення відповідачем заборгованості у розмірі 8850,53 грн. в результаті не виконання умов кредитного договору, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат.

З приводу застосування строку позовної давності в наведених правовідносинах суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі за № 6-14цс14, 17 вересня 2014 року у справі за № 6-95цс14, 01 жовтня 2014 року у справі за № 6-134цс14.

Із виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснив останній платіж 23 січня 2017 року в розмірі 290,29 грн. Даний платіж відображено у виписці як автоматичне погашення простроченої заборгованості. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 14 квітня 2016 року здійснив погашення заборгованості в розмірі 100,00 грн. шляхом переведення коштів зі своєї карти через Приват24. З позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось 28 вересня 2017 року, тобто у межах строку позовної давності, а тому посилання на те, що банк пропустив строк звернення до суду є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість в сумі 8850,53 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судові витрати по справі, а саме: 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.