Рішення № 75168475, 26.06.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6618/17

2/310/279/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді – Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання -Димової Л.В., Мирошниченко Н.Л.,

за участю позивача за первісним позовом –ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом – ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3,

представників відповідача за первісним позовом – ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ПП «Бердянськмеблі» про встановлення факту проживання однією родиною жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання майна особистою приватною власністю. При подальшому розгляді справи позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини.

З 16.11.1993 року по 09.07.2002 року ОСОБА_1 перебував у першому шлюбі з ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_6) О.Ю.

З 28.12.2005 р. ОСОБА_1 вдруге вступив у шлюб з ОСОБА_3

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.11.2010 р. шлюб між сторонами розірвано.

З 10 жовтня 1995 року по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом підприємницької діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

За час здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 в період часу до вступу у другий шлюб з ОСОБА_3 за особисті кошти фізичної особи-підприємця був збудований та введений в експлуатацію магазин з продажу меблів, розташований у м. Бердянськ по вул. 12 Грудня, в районі автовокзалу, з присвоєням в подальшому цьому об’єкту адреси: вул. 12 Грудня, 2-а та придбано за договором купівлі-продажу ціле убудоване приміщення, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, буд.51, але право власності на ці об’єкти було зареєстровано за ним вже коли він перебував у другому шлюбі.

ОСОБА_1 вказав, що джерелом набуття спірного майна не є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця. В період будівництва будівлі по вул. 12 Грудня та придбання будівлі по вул. Піонерська, 51 він не перебував з відповідачем ні у зареєстрованому шлюбі, ні у фактичних шлюбних відносинах. Спірне майно побудовано та відповідно придбане ОСОБА_1 не лише за його особисті кошти до шлюбу, а й за кошти від його підприємницької двіяльності, майно завжди використовувалося в його підприємницькій діяльності, а не в інтересах сім'ї, а тому прохав визнати його особистою приватною власністю ціле убудоване приміщення, що розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Волонтерів (вул. Піонерська), буд. 51 та 1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Бердянськ, пр. Західний (вул. 12 Грудня), буд. 2-а. Крім того, просив поновити йому строк для звернення до суду, посилаючись на те, що ОСОБА_3 ніколи не заявляла вимог стосовно спірного майна, а тому він вважав його належним йому особисто. Необхідність звернення до суду з вимогами про визнання майна особистою приватною власністю виникла влітку 2017 року, коли від нотаріуса йому стало відомо, що для продажу спірного майна необхідна буде нотаріально посвідчена згода ОСОБА_3 через те, що право власності зареєстровано в період перебування у шлюбі.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, та поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначала, що вони з ОСОБА_1 з 06.11.1993 року по 09.07.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, мешкали в одному будинку, проводили сумісний ремонт в будинку по вул.Ревуцького,61. 16.09.2005 року у них народилась донька, ОСОБА_7. Повторно шлюб зареєстрували 28 грудня 2005 року. Під час проживання однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_1 була побудована нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Бердянськ, пр. Західний (вул. 12 Грудня), буд. 2-а, та придбано за договором купівлі-продажу ціле убудоване приміщення, що розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Волонтерів (вул. Піонерська), буд. 51. Вважає, що спірне майно є спільним майном подружжя, оскільки придбано в перод перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю з відповідачем з 09 липня 2002 р. по 28 грудня 2005 р., а потім уточнивши період - з 01 вересня 2004 р. по 28 грудня 2005 р., тобто до реєстрації шлюбу 28 грудня 2005 року. Прохала суд поділити сумісно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, визнати за нею право власності на ? частиною цілого убудованого приміщення, що розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Волонтерів (вул. Піонерська), буд. 51 та на ? частиною нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Бердянськ, пр. Західний (вул. 12 Грудня), буд. 2а.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник підтримали основний позов у повному обсязі, зустрічний позов не визнали.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представники підтримали зустрічний позов та не визнали позов, заявлений ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд, заслухав сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає основний позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони з 06.11.1993 року по 09.07.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають доньку, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1

З 28.12.2005 р. по 06.12.2010 року сторони перебували у повторному шлюбі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.11.2010 р., яке набрало чинності 06.12.2010 року, шлюб між сторонами розірвано. Вказаним рішенням суду встановлено, що з жовтня 2008 року сторони припинили шлюбні стосунки.

Частиною 2 статті 315 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно із частиною першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органів реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити із того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Про ознаки проживання однією сім’єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Так, на підтвердження факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також ведення спільного господарства та придбання спірного майна, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просила взяти до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків, письмові докази та фотокартки.

Натомість ОСОБА_1 на спростування факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 посилався на показання свідків, письмові докази та фотокартки.

Обидві сторони по справі були допитані в якості свідків на підставі їх письмових заяв в порядку ст. 234 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду справи судом з боку позивача за зустрічним позовом були допитані свідки ОСОБА_6, мати ОСОБА_3 і ОСОБА_9, рідна сестра ОСОБА_3, ОСОБА_10, сусідка.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в спірний період часу постійно мешкала в м.Енергодар, в будинок на Ревуцького, 61 в м.Бердянськ у період часу з вересня 2004 року по грудень 2005 року приїздила в жовтні 2004 року на день народження онуки, ОСОБА_10, на один день, у вересні 2005 року, коли народилася друга онука, ОСОБА_7, також на один день з ночівлею, і ще один раз у жовтні 2005 року знову на день народження онуки ОСОБА_10. У ті рази, коли вона приїздила, бачила в будинку ОСОБА_1, він їздив разом з ОСОБА_3 до кафе організовувати день народження ОСОБА_10, дочки сторін по справі від першого шлюбу, одного разу бачила як ОСОБА_1 зранку виходив із кімнати. На дні народженні ОСОБА_10 в жовтні 2004 року ОСОБА_3 повідомляла про те, що вони разом з ОСОБА_1 планують великий ремонт будинку. Також пояснила, що дочка в спірний період часу дзвонила їй, консультувалася з нею з приводу хвороби ОСОБА_1, бо свідок має медичну освіту. Пояснила, що донька, ОСОБА_3, не одразу повідомила їй про розлучення з ОСОБА_1 в липні 2002 року, сказала про це десь через півроку. Про життя своєї дочки у вказаний період знає зі слів самої ОСОБА_3

Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_9, рідна сестра ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10, сусідка ОСОБА_3, пояснила, що в спірний період і до теперішнього часу проживає по сусідству, приблизно через п’ять будинків від будинку на Ревуцького, 61. Повідомила суду, що часто бачила ОСОБА_1 на Ревуцького, 61, він приїздив, грав з дочкою, точно знає, що з весни 2004 року по грудень 2005 року ОСОБА_1 мешкав в будинку по Ревуцького, 61, на питання, коли ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 впевнено заявила, що в 2006, 2007,2008 році. На питання чи був у ОСОБА_1 і ОСОБА_3 спільний бюджет у спірний період, відповіла, що звідки вона може про це знати. Також пояснила, що в 2005 році в будинку робився ремонт, вважає, що за спільні кошти ОСОБА_1 та його матері. Повідомила, що друга дочка народилася у сторін у листопаді 2005 року.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_6, матері ОСОБА_3, і ОСОБА_9, рідної сестри ОСОБА_3,оскільки зазначені особи є родичами позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, а тому зацікавлені у розгляді справи , крім того, їх свідчення базуються на припущеннях та опираються на слова ОСОБА_3 Враховуючи постійне місце проживання свідків в іншому місті, свідки не можуть достоменно знати про відносини сторін у спірний період часу.

Суд критично ставиться і до показань свідка ОСОБА_10, оскільки вона дала пояснення, що ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 в 2006, 2007,2008 році, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі,коли вони проживали в будинку на Ревуцького, 61, що свідчить про те, що свідок не знає достовірно періоди часу, коли ОСОБА_3 проживали однією сім’єю, а коли ні.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, не підтвердили спільного проживання та усталених сімейних відносин між сторонами у спірний період часу.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що в період часу з 01.09.2004 року по 28.12.2005 року вони проживали разом в будинку по вул. Ревуцького,61. Вели спільне господарство, мали взаємні права та обов’язки як подружжя, мали спільний бюджет. У вересні 2004 року разом за спільні кошти робили ремонт у будинку на Ревуцького,61, через це в будинку не можливо було проживати, тому вони усі разом (сторони по справі та їх донька) деякий час жили у матері ОСОБА_1, ОСОБА_3 В спірний період часу ОСОБА_1 дарував їй коштовності. 16.09.2005 року у них народилась донька, ОСОБА_7. ОСОБА_1 вмовив її повторно зареєструвати шлюб, шлюб зареєстрували 28 грудня 2005 року. В 2004 році їх сім’я (ОСОБА_1 і ОСОБА_3Ю.) почала будувати магазин по вул. 12 Грудня, 2-а, який був добудований в кінці 2005 року. В 2005 році ОСОБА_1 викупив магазин по вул. Піонерській, 51, який до цього орендував. На питання, що конкретно вам відомо стосовно будівництва спірного магазину по вул. 12 Грудня, 2-а та укладення договору купівлі-продажу магазину по вул. Піонерській, 51, відповіла, що нічого не знає, і що це так давно було, що нічого не пам’ятає.

Покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_10 щодо часу проведення ремонту будинку є суперечливими. ОСОБА_3 вказує, що у вересні 2004 року робили такий ремонт в будинку, що в ньому не можливо було проживати, тому вони деякий час жили у матері ОСОБА_1, ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_11 пояснили, що 08 жовтня 2004 року приїздили на день народження доньки сторін по справі і зупинялися саме в будинку по вул. Ревуцького,61 . Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ремонт робили в 2005 році.

Суд критично ставиться до наявних в матеріалах справи фотокарток, на яких відсутня дата їх виготовлення, а тому не можна визначитись в який проміжок часу вони були виготовлені та яке відношення вони мають до спірного періоду - з вересня 2004 року по грудень 2005 року.

Критично суд ставиться і до зміни позивачем за зустрічним позовом позовних вимог в частині початку спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, так як в позовній заяві від 23.10.2017 року вона вказала дату - з 09.07.2002 року, а потім змінила позовні вимоги та початок спільного проживання вказала- з 01.09.2004 року та в остаточній редакції позову просила ці вимоги задовольнити.

Так, ОСОБА_3 при зверненні до суду з зустрічним позовом вказує, що після розлучення з відповідачем у липні 2002 року продовжувала проживати з ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в будинку по вул.Ревуцького,61, вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили сумісний ремонт будинку, в якому мешкали.

Згодом позивач за зустрічним позовом змінила позовні вимоги і вказала про спільне проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 з 01 вересня 2004 року та підтвердила той факт, що «після розірвання шлюбу (в липні 2002 року) ОСОБА_1В винайняв собі інше житло і необхідності їй виїжджати разом з дитиною до іншого місця проживання не було».

ОСОБА_1 заперечував факт спільного проживання з ОСОБА_3 у вказаний у позові період.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що після розірвання шлюбу в липні 2002 року він винаймав житло за адресою Первомайська, 36, кв.34, куди перевіз свої особисті речі з будинку по вул. Ревуцького, 61. У спірний період часу, зазначений у позові, у нього був свій окремий бюджет, а на що і як жила, ОСОБА_3 йому невідомо. Він приїздив в будинок по вул. Ревуцького, 61 лише для для спілкування з дочкою. З липня 2002 року і до вересня 2005 року мав стосунки з дівчиною, ОСОБА_12, з нею на день закоханих, 14 лютого 2005 року, і не тільки, літав закордон. Також пояснив, що в квартирі на Первомайській,34 він постійно мешкав до початку травня 2005 року, потім переїхав до зйомної квартири на АДРЕСА_1, в якій постійно проживав до вересня 2005 року, а з вересня 2005 року до кінця грудня 2005 року постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2. Весь цей час ОСОБА_3 мешкала в будинку по вул. Ревуцького,61. Ніяких ремонтів в будинку по вул. Ревуцького, 61 в спірний період часу він не робив. Спірне майно було придбано ним за його особисті кошти, в період часу коли вони не проживали з ОСОБА_3 Усі дозвільні документи на будівництво магазину по вул. 12 Грудня,2-а були оформлені на ім’я фізичної особи-підприємця. Приміщення на вул.Піонерській, 51 він спочатку орендував як ФОП у Бердянської міської ради, потім зробив капітальний ремонт в ньому і на підставі цього викупив його у власника. Причиною появи дитини у вересні 2005 року ОСОБА_1 вказав судові, що дійсно мав інтимні стосунки з колишньою дружиною один раз після корпоративу.

За клопотанням ОСОБА_1 були допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що в спірний період часу працювала на ПП «Бердянскмеблі», її робоче місце знаходилось в одному кабінеті з матір’ю ОСОБА_1, ОСОБА_8, яка часто ділилася подіями, які відбувалися у житті її сина та її колишньої невістки, дуже хотіла, щоб вони, сторони по справі, зійшлися, навіть зверталася за допомогою до «так званих бабок», але у ОСОБА_1 були стосунки з іншою жінкою. ОСОБА_1 в спірний період часу проживав на зйомних квартирах, про це їй відомо, бо в її присутності водіям підприємства не один раз давали доручення перевезти речі ОСОБА_1 з одного адресу на інший. Ремонт у будинку по вул.Ревуцького,61 робила мати ОСОБА_1-ОСОБА_8, за свої кошти. Свідок пояснила, що ОСОБА_3А дуже раділа коли дізналася, що після народження дочки у вересні 2005 року він пішов у роддом, навіть не стала заходити до палати, щоб ОСОБА_1 і ОСОБА_3 побули наодинці, може зійдуться. Також пояснила, що сторони по справі почали проживати разом через декілька місяців після народження другої дитини.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що в спірний період часу працював водієм авто на ПП «Бердянскмеблі». Особисто перевозив якісь речі з квартири по вул. Первомайська здається на вул. Петровського, і невдовзі з вул. Петровського на вул. Леніна. Ключі від квартири, з якої вивозили речі, давав особисто ОСОБА_1 Речей було достатньо, бо їх перевозили двумя автомобілями. Коли точно це було не пам’ятає, але було тепло, ОСОБА_3 в цей час була вагітна, бо він її бачив в будинку по вул.Ревуцького, 61, куди на прохання ОСОБА_8, він привозив воду чи ще щось.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 тому що з травня 2005 року на літній період, разом зі своїм чоловіком здавала ОСОБА_1 належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_3 свідок ніколи не бачила. Точно пам’ятає, що в квартиру по Петровського, 29 ОСОБА_1 завозив свою пральну машину, кровать, ще якісь речі. Коли приходила до квартири бачила там дівчину, але не ОСОБА_3 Спожиті в цей період часу обсяги води, електроенергії, свідчили про те, що в квартирі проживали постійно.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 тому що з жовтня 2005 року по грудень 2005 року включно здавала йому належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_3 свідок ніколи не бачила. В квартиру по вул. Леніна, 8 ОСОБА_1 заїхав разом з дівчиною, вони завозили достатньо багато речей, посуд, крупи. Спожиті в цей період часу обсяги води, електроенергії, свідчили про те, що в квартирі проживали постійно.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що з ОСОБА_1 знайомий приблизно з 1999 – 2000 року, він звертався до їх радіостанції для розміщення реклами. Там же ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_12, яка також працювала на радіостанції. У свідка були дружні стосунки з ОСОБА_12, після розлучення ОСОБА_1 в липні 2002 року, вони усі разом спільно дуже часто проводили досуг, тісно спілкувалися. Свідок неодноразово приходив в гості к ОСОБА_1 і ОСОБА_12 на квартиру по вул. Первомайська, 34 протягом 2002-2005 років. Йому відомо, що вони декілька разів змінювали зйомні квартири, в інших квартирах він не був, бо в основному перебував у м. Києві. Коли приїздив до м. Бердянська вони зустрічалися в розважальних закладах, а у вересні 2005 року ОСОБА_12 приїхала до нього у м.Київ.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що займається наданням туристичних послуг. Знайомий з обома сторонами по справі по роду своєї діяльності, сторони користувалися його послугами спільно виїждали за кордон, але не в спірний період часу. В 2005 році ОСОБА_1 один раз користувався послугами свідка для виїзду за кордон на відпочинок з іншою жінкою.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що в спірний період часу працювала на ПП «Бердянскмеблі», весь жіночий колектив обговорював особисте життя ОСОБА_1 Знає, що в спірний період часу ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3, мав стосунки з іншою дівчиною, їздив з нею закордон, бо показував ролік з поїздки на телефоні. Разом з ОСОБА_3 почав проживати через деякий час після народження другої дитини.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона була подругою ОСОБА_8, матері ОСОБА_1, постійно мешкає у м.Запоріжжя. Практично кожного року приїздила на відпочинок до м.Бердянська, зупинялася проживати в будинку по вул.Ревуцького, 61, перебувала там приблизно по 2 тижні – місяць. Знає, що після першого розлучення сторін, ОСОБА_1 переїхав з будинку по Ревуцького,61. Точні адреси проживання ОСОБА_1 в спірний період часу не зазначила. Про спірний період часу пояснила, що була приблизно у вересні 2004 року, ОСОБА_1 в будинку не проживав, ремонту ніякого не було. Їй відомо, що пізніше ремонт в будинку робився, але за кошти ОСОБА_22.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що в спірний період часу працювала на ПП «Бердянскмеблі». Робоче місце свідка знаходилось в одному кабінеті з матір’ю ОСОБА_1, ОСОБА_8 Про події життя ОСОБА_1 знає зі слів матері ОСОБА_1, знає що сторони після першого розлучення не проживали разом, повторно почали проживати сім’єю після офіційного одруження. В спірний період часу особисто направляла водіїв підприємства для перевезення речей ОСОБА_1 зі зйомних квартир.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 не є родичами сторін, не є зацікавленими у розгляді справи особами. Їх покази узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами по справі.

На підтвердження доводів проживання однією сім'єю позивач за зустрічним позовом посилалася на письмові документи, проте їх не можна вважати належними доказами проживання однією сім'ю, виходячи з наступного.

Сам факт реєстрації позивача в житловому будинку по вул. Ревуцького, 61, де мешкала в спірний період ОСОБА_3, не доводить факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1, як чоловіка та дружини. ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному будинку з 02.10.1993 р. і по теперішній час, але як вбачається з пояснень ОСОБА_1 з 2011 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, але залишається зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, ОСОБА_1 також надані копія договору №15/10 від 01.11.2010 р., копія заяви про видачу готівки від 07.06.2011 р., копія трудового договору від 02.04.2012 р., копія заяви від 29.08.2017 р., з яких вбачається, що у всіх офіційних документах у різний час зазначається адреса реєстрації ОСОБА_1 – Ревуцького, 61, незважаючи на те, що фактично він там не мешкає.

Натомість в матеріалах справи містяться документи, які ОСОБА_1 оформлював в органах міліції для отримання дозволу на право зберігання, носіння мисливської рушниці ИЖ-27 к.12, №04731, з яких вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2005 року вказував іншу ніж у ОСОБА_3 адресу проживання: квитанції від 25.04.2005 р. №79757, 79758, 79759 про оплату послуг дозвільної системи при оформленні ОСОБА_1 дозволу на право зберігання, носіння мисливської рушниці ИЖ-27 к.12, №04731, в яких в графі «Платник» зазначено: «ОСОБА_23, Первомайская, 36-34»; заява на ім’я начальника Бердянського МВ УМВС України, подана ОСОБА_1 23.05.2005 р. про перенесення обліку належної йому рушниці з адреси АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1; корінець дозволу №030451 від 05.05.2005 р. на придбання мисливської рушниці, виданий ОСОБА_1, АДРЕСА_5; заява від 12.09.2005 р. на ім’я директора магазину «Беркут» про прийняття від ОСОБА_1 на комісійний продаж мисливської рушниці, в якій зазначена адреса ОСОБА_1: АДРЕСА_1; дозвіл на носіння мисливської рушниці №1103 від 31.05.2005 року.

Суд вважає, що ОСОБА_3 не надала належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона з 01.09.2004 року по 28.12.2005 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_1, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, мали взаємні права та обов'язки, мали спільні витрати для купівлі майна для спільного користування,тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України. Лише та обставина, що у вересні 2005 року у сторін народилася донька не може бути беззаперечним доказом того, що між учасниками справи в період часу з 01 вересня 2004 р. по 28 грудня 2005 р. існували фактичні шлюбні відносини, вони вели спільний побут, мали спільні права та обов'язки, тобто, проживали як одна сім'я та між ними були усталені відносини, притаманні подружжю.

Що стосується позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, то вони є похідними від встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та не підлягають задоволенню також з огляду на таке.

Ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, або за час шлюбу, але за за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року N 6-2253цс15.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі N 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

З 10 жовтня 1995 року по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, основним видом підприємницької діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.

03.08.1999 року між ФОП ОСОБА_1 і Управлінням комунальної власності було укладено договір оренди комунального майна №156, а саме приміщення, площею 309,4 кв.м., розташованого по вул. Піонерська, 51 у м. Бердянську.

Під час оренди спірного об’єкту ФОП ОСОБА_24 на підставі рішення Комітету по передачі в оренду №21 від 25.11.2004 року були виконані роботи з капітального ремонту орендованого приміщення, що надало йому право на викуп вказаного приміщення.

27.12.2005 року між ФОП ОСОБА_1 та територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради був укладений договір купівлі-продажу цілого убудованого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_25, зареєстрований в реєстрі за №3392. Згідно цього договору власником приміщення, загальною площею 158,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, буд.51, став ОСОБА_1 Вказаний договір купівлі-продажу зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 27.12.2005 року, номер правочину 1082417.

27.12.2005 року ФОП ОСОБА_1 на рахунок продавця внесена повна вартість приміщення у розмірі 83 530 грн. 80 коп., що підтверджується квитанціями №11/1 від 27.12.2005 р. на суму 40 000 грн., №11/2 від 27.12.2005 р. на суму 40 000 грн., №11/3 від 27.12.2005 р. на суму 3 530,80 грн.

25.01.2006 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на ціле убудоване приміщення, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, буд.51 у Бердянському КПТІ.

Крім того, 07.08.2003 року ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради погоджено місце розташування та надано дозвіл на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва магазину з продажу меблів на земельній ділянці, що розташована у м. Бердянськ по вул. 12 Грудня, в районі автовокзалу. Дозволено розпочати будівництво після узгодження проекту в установленому порядку, реєстрації права користування земельною ділянкою у Бердянському міському управлінні земельних ресурсів та одержання дозволу на виконання робіт в інспекції держархбудконтролю.

30.09.2004 року ФОП ОСОБА_1 укладено з ФОП ОСОБА_26 договір на будівництво магазину-салону з продажу меблів по вул. 12 Грудня в районі автовокзалу.

10.10.2004 року ФОП ОСОБА_1 отриманий дозвіл у міській інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт та розпочато будівництво.

30.10.2004 року ФОП ОСОБА_1 з Бердянською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину з продажу меблів, яка знаходиться у місті Бердянську, Запорізької області по вул. 12 грудня (в районі автовокзалу), загальною площею 0,0513 га.

22.12. 2005 року нежитлова будівля магазину з продажу меблів по вул. 12 Грудня в районі автовокзалу прийнята в експлуатацію на підставі акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та відповідно будівництво закінчено. Вказаний акт Державної приймальної комісії затверджений рішенням виконкому Бердянської міської ради від 28.12.2005 року за №793, присвоєно об’єкту поштову адресу: м. Бердянськ, вул. 12 Грудня, буд. 2-а.

23.01.2006 року ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно по вул. 12 Грудня, буд. 2-а та зареєстровано право власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина нежитлової будівлі, розташованої по вул. 12 Грудня, 2-а у м. Бердянську Запорізької області.

Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття спірного майна внаслідок спільної праці ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яке б було їхньою спільною власністю та підлягало поділу, оскільки не надано доказів ОСОБА_3 про наявність у неї таких коштів саме на момент придбання майна, внесення саме нею грошових коштів при придбанні спірного приміщення по вул. Піонерська,51 чи будівництві будівлі по вул. 12 Грудня, 2-а та джерел їх походження.

З пояснень ОСОБА_3, допитаної в якості свідка, вбачається, що трудової участі у будівництві будівлі по вул. 12 Грудня,2-а чи у придбанні будівлі по вул. Піонерська, 51 вона не приймала, скільки витрачено на будівництво грошей їй не відомо, свої гроші в будівництво не вкладала. Аналогічні пояснення дала ОСОБА_3 і відносно своєї участі у купівлі будівлі по вул.Піонерська,51 у м. Бердянську.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 не доведено факт проживання однією сім’єю в період часу з 01.09.2004 року по 28.12.2005 року без реєстрації шлюбу, суд приходить до висновку, що спірне майно придбано ОСОБА_1 за особисті гроші.

Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

ОСОБА_3 під час розгляду справи подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ? ч. приміщення по вул. 12 Грудня, 2-а особистим майном, посилаючись на те, що під час укладання договору купівлі-продажу ? частини вказаної нежитлової будівлі в 2006 році, ОСОБА_3 надавала свою згоду, як дружина, на продаж цієї частки.

ОСОБА_1 подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо усіх позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 2006 року відомо про виникнення у ОСОБА_1 права власності спірні приміщення, про здійснення в них підприємницької діяльності та відповідно отримання ним доходу від їх використання. Всі ці обставини існують і до теперішнього часу. Після розірвання шлюбу, майже протягом 7 років, вона не порушувала питання ні про поділ цих нежитлових будівель, ні про стягнення частки доходів від використання цих будівель.

Щодо пропущення строків позовної давності, заявлених сторонами по справі, суд зазначає наступне.

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року за N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необгрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необгрунтованістю.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ;an=843308">статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність три роки.Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. друга статті 72 СК України).

ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що на момент укладання договору купівлі-продажу ? частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою: вул. 12 Грудня, 2 –а, він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 З пояснень нотаріуса він зрозумів, що необхідність нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_3 на продаж ? частина належної йому на праві власності будівлі обумовлена тією підставою, що на час продажу він перебував з ОСОБА_3 у шлюбі, тобто сприйняв це як формальну процедуру. Текст заяви, підписаної ОСОБА_3 він не читав, нотаріус зі змістом цієї заяви його не ознайомлював. З тексту договору купівлі-продажу від 26.12.2006 р., який він читав перед його підписанням, не вбачалося, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, жодного посилання на норми сімейного законодавства в договорі немає. Тому ОСОБА_1 не вважав, що його право власності порушено. З часу припинення подружніх стосунків у жовтні 2008 року та до часу звернення ним до суду в 2017 року, жодних заяв від ОСОБА_3, про те, що вона має якісь права на спірні обєкти нерухомості від неї не надходило.

Оскільки, про порушення свого права власності позивач дізнався в 2017 році під час звернення до нотаріуса, яка повідомила йому про необхідність згоди ОСОБА_3 на продаж спірних приміщень, а відповідач за первісним позовом жодним чином не заявляла про свої права на приміщення, які використовуються ОСОБА_1 особисто для отримання прибутку, суд вважає, що у даному випадку наслідки пропуску строку позовної давності не застосувуються

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю, задовольнити повністю.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ціле убудоване приміщення, загальною площею 158,1 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів (вул. Піонерська), буд. 51 та ? частину нежитлової будівлі, загальною площею 617, 00 кв.м., розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ пр. Західний (вул. 12 Грудня), буд. 2-а.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 6000 (шість тисяч гривень), 00 копійок.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ПП «Бердянськмеблі» про встановлення факту проживання однією родиною жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2004 року по 28 грудня 2005 року та поділ майна подружжя, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України

Повний текст рішення суду складено 09 липня 2018 року.

Суддя