Постанова № 75167499, 05.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/490/2018(м)

242/4839/17

Категорія 48 Головуючий у 1-й інстанції Пирогова Л.В.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області, постановлену 21 травня 2018 року в м.Селидове, в частині повернення позивачеві уточненої позовної заяви від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, а саме: житлових будинків АДРЕСА_3; нежитлових приміщень №41, №45, розташованих в підвальному поверсі житлового будинку АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2 та розташованому на першому поверсі цього будинку гаражу НОМЕР_1, всього на загальну суму 1 409 623 грн. 02 коп. (т.1 а.с.2-9).

03 листопада 2017 року, на підставі ст.122 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) судом відкрито провадження і справа була призначена до розгляду на 10 листопада 2017 року (т.2 а.с.2).

06 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2, посилаючись на доцільність, уточнила позовні вимоги в частині поділу в натурі житлових будинків АДРЕСА_3 (т.2 а.с.6-9).

08 лютого 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, визнання майна, що є предметом поділу, а саме квартири АДРЕСА_2, особистою власністю позивача на підставі п.3 ч.1 ст.57 СК України.

Заява мотивована тим, що на час звернення із первісним позовом позивач не мала можливості додати до позову договори пайової участі на вище перелічене майно та квитанції про сплату пайових внесків на підтвердження позовних вимог про визнання майна особистою власністю, хоча повідомляла про те, що майно було придбано нею особисто до шлюбу. З причин постійних переїздів для лікування та профілактичного обстеження дитини, а також у зв'язку з неможливістю перебування у м.Донецьку під час загострення збройного конфлікту, спочатку вважала ці документи втраченими.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21 травня 2018 року прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 06 грудня 2017 року. У прийнятті уточненої позовної заяви про визнання частини майна особистою власністю та поділ майна подружжя від 08 лютого 2018 року відмовлено і повернуто позивачу.

Повертаючи уточнену позовну заяву від 08 лютого 2018 року суд виходив з того, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, новою редакцією ст.49 ЦПК України якого визначено, що позивач має право змінювати позовні вимоги до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду в частині відмови у прийнятті і повернення уточненої позовної заяви від 08 лютого 2018 року скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що повернення уточненої позовної заяви від 08 лютого 2018 року порушує процесуальні права позивача, оскільки згідно ст.31 ЦПК України (в редакції на момент подання позову) передбачалось право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті позивач мав право змінити предмет або підставу позову. Враховуючи, що підготовче судове засідання у даній справі не проводилось позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на зміну предмету або підстави позову у відповідності до вимог ЦПК України в поточній редакції. Звертає увагу на те, що уточнення позовних вимог були подані до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно п.8, п.9 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільно-процесуального кодексу України, в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ, до утворення апеляційних суддів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої і апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Донецької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, що ухвалив рішення, в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ.

Відповідно до положень ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню з таких підстав.

Сторони належать до складу осіб, які беруть участь у справі, а тому володіють загальними правами, які передбачені ст.43 ЦПК України. Проте в силу свого особливого процесуального статусу ці особи наділяться додатковими (спеціальними) правами.

Так, згідно ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На момент відкриття провадження у даній справі, згідно ст.31 ЦПК України «Цивільні права та обов'язки сторін» (в редакції чинній на час подання позову) передбачалось право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач мав право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підстави позову, а відповідач пред'явити зустрічний позов.

Отже, обмежень рамками підготовчого засідання для звернення до суду із заявою про зміну предмета або підстав позову не існувало.

Відповідно до ст.196 ЦПК України (в редакції від 15 грудня 2017 року) для виконання завдання підготовчого засідання в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження проводиться підготовче засідання.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі було відкрито за правилами ЦПК України у попередній редакції, підготовче судове засідання у справі не проводилось.

Згідно довідок секретаря судові засідання у справі, призначені на 10 листопада 2017 року та 12 грудня 2017 року не відбулися у зв'язку з неявкою сторін (т.2 а.с.4,18), судове засідання 22 грудня 2017 року не відбулося у зв'язку із зайнятістю судді в іншому процесі (т.2 а.с.292).

Відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.

За положення ч.3 та ч.4 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі було відкрито за правилами ЦПК у попередній редакції, підготовче засідання не проводилося, заява про уточнення позовних вимог була подана до початку розгляду справи по суті, оцінюючи зміст і характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті і поверненні уточненої позовної заяви від 08 лютого 2018 року.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, ухвала суду від 21 травня 2018 року в частині відмови у прийнятті і повернення уточненої позовної заяви від 08 лютого 2018 року підлягає скасуванню і направленню справи до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття, що належить до виключної компетенції суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 21 травня 2018 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку ст. 389 ЦПК України шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна