Ухвала суду № 75167432, 04.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/12810/17

Номер провадження 11-кп/775/651/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Ковалюмнус Е.Л.,

суддів Акуленка В.В., Стародуба О.Г.,

при секретарі Пащенко А.О.,

за участю:

прокурора Горячка П.Б.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області кримінальне провадження № 12014050150003272 від 12.11.2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року стосовно нього, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, колишнього військовослужбовця військової частини ПП В4673, учасника бойових дій, працюючого заступником голови Хотинської районної ради, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді у виді України 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 повністю звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Комунального закладу охорони здоров'я «Бахмутська центральна районна лікарня» (р/р 35416001034854, банк - ГУ ДКСУ в Донецькій області м. Бахмут, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 2220) витрати, понесені лікувальним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, у розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) грн. 45 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, 12 645 (дванадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 32 коп. - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь держави витрати за проведення експертизи № 2/19-260 від 26.09.2017 року (балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету». Код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження». Призначення платежу: за висновок експерта № 2/19-60 від 26.09.2017 року) в розмірі 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп.

Відповідно до вироку суду 12 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, в темний час доби, ОСОБА_2, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині - ПП В4673 на посаді старшини зведеної батареї ПЗРК 128-ї окремої механізованої бригади, маючи посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи цивільним автомобілем марки «RENAULT ESPACE RT V6», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по освітленій ліхтарями вуличного освітлення вулиці Незалежності в м. Бахмуті Донецької області з боку вулиці Свободи в напрямку вулиці В. Першина з увімкненим ближнім світлом фар. В ході руху, діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 12.3 Правил Дорожнього руху України», згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», внаслідок чого поблизу магазину «Сільпо» по вулиці Незалежності, не зменшивши швидкість свого руху, аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину вулиці Незалежності зліва направо відносно напрямку його руху та який внаслідок даного наїзду отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, закритого перелому потиличної кістки, закритого перелому кісток носа, перелому внутрішнього виростка правого стегна, зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки, розриву зв'язок колінних суглобів, саден верхніх та нижніх кінцівок, які, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

На вказане рішення обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити у частині цивільного позову та відмовити потерпілому ОСОБА_1 у задоволенні вимог цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі. Вважає, що висновки суду про присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., не відповідають обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються жодними доказами. Також звертає увагу суду, що при стягнення моральної шкоди суд першої інстанції не обґрунтував прийняте рішення для визначення розміру моральної шкоди.

У судове засідання з'явились потерпілий ОСОБА_1 та прокурор Горячок П.Б..

Обвинувачений ОСОБА_2 не з'явився до апеляційного суду, але був повідомлений належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчать розписки поштових повідомлень.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Горячка П.Б., обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_1, які заперечували у задоволені апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ніким не оскаржуються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 ніким не оспорюється, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неправильне, на його думку стягнення розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються ні на матеріалах кримінального провадження ні на вимогах закону.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я є найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом, саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, тобто джерелом підвищеної небезпеки, а тому згідно до діючого законодавства повинен відшкодувати моральну шкоду, завдану потерпілому.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., суд першої інстанції правильно встановив наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Так, судом враховано характер неправомірних дій ОСОБА_2, тяжкість наслідків вчиненого злочину, обставини завдання такої шкоди, що призвели до завдання потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких йому була встановлена 3 група інвалідності терміном на 1 рік.

При цьому, на переконання колегії суддів, із врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, характеру та тривалості заподіяних потерпілому моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у його житті та ступеню вини обвинуваченого, стягнута судом на користь потерпілого ОСОБА_1 сума грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., є обґрунтованою. Такий висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, слід зазначити, що виходячи із положень ст.129 КПК України, ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості. Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).

Отже, враховуючи, що моральна шкода ОСОБА_1 заподіяна діями обвинуваченого, що призвели до встановлення групи інвалідності, розмір призначеного йому грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн., на думку колегії суддів є цілком справедливим та обґрунтованим.

Таким чином, твердження обвинуваченого, що суд першої інстанції у своєму вироку не зазначив жодного критерію визначення моральної шкоди, є належним чином необґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову та стягнення на користь потерпілого 50 000 грн., в якості моральної шкоди. Суд достатньо повно виклав в мотивованій частині вироку підстави для задоволення цивільного позову, а саме ступень вини обвинуваченого та інших обставин, до яких віднесено: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, який залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення первинного стану, виклавши свої доводи у вироку, пославшись на норми закону та позицію Постанови Пленуму Верховного суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», щодо необхідності стягнення моральної шкоди, колегія суддів заслухавши доводи потерпілого, який вважав, що суд правильно стягнув на його користь суму моральної шкоди, оскільки в результаті злочину скоєного щодо до нього обвинуваченим, він відчував моральні страждання, пов'язані з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, довгий термін перебування на лікарняному понад 4 місяці, його родина була позбавлена його опіки, він був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя - не міг працювати, спілкуватись з дитиною, в результаті нервово зриву, пов'язаного з його травмою, його вагітна дружина народила раніше строку, а він був позбавлений можливості її доглядати.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо стягнення завданої моральної шкоди, розмір якої відповідає принципам виваженості, розумності й справедливості, які належним чином вмотивовані.

Таким чином, твердження обвинуваченого у апеляційній скарзі, що суд першої інстанції у своєму вироку не зазначив жодного критерію визначення моральної шкоди, є належним чином необґрунтовані.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в достатній мірі врахував характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого, які виразились в переживаннях, втраті душевного спокою, що потягло погіршення стану здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, а тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Підстав для скасування чи зміни вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без зміни.

Ухвала набуває законної чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що тримається під вартою в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: