Постанова № 75167426, 05.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9924/17 Номер провадження 22-ц/775/910/2018

Категорія - 53 Доповідач Санікова О.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу № 243/9924/17

за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Донецької обласної державної адміністрації Департаменту освіти України про скасування дисциплінарного стягнення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року

(суддя Пронін С.Г., рішення ухвалено в м. Слов'янську Донецької області)

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 2010 року по теперішній час вона працює завідуючою кафедрою менеджменту освіти Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. 25 вересня 2017 року вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді догани за відсутність на робочому місці без поважних причин 19 вересня 2017 року. Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки вона відповідно до наказу про дозвіл на здійснення викладацької діяльності з погодинною оплатою праці на посаді вчителя хімії Слов'янської загальноосвітньої школи № 10 перебувала 19 вересня 2017 року до 12-00 години у цій школі, де викладала учням хімію. Після закінчення викладання предмету в період часу з 12-00 годин до 12-45 годин знаходилась на обідній перерві, а починаючи з 13-00 години до 15-40 годин займалася методичною роботою у школі, а саме проводила практикум «Дидактичне забезпечення для перевернутого класу». Закінчивши свою роботу поза межами інституту, впродовж 50 хвилин вона добиралася від школи до інституту. В зв'язку з викладеним, вважає, що 19 вересня 2017 року вона була відсутньою на основному місці роботи з поважних причин, що неможливо розцінювати як прогул внаслідок порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що у вищенаведеному наказі про оголошення догани керівництво Інституту посилається на пункти 4.1, 6.15, 9.3, 11.1-11.4 Правил внутрішнього розпорядку працівників Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, але вона ні на момент прийому на роботу, ні під час роботи в Інституті взагалі не була ознайомлена з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що суперечить вимогам пп. «б» п. 11 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом Міністра освіти України № 455 від 20 грудня 1993 року, де зазначено, що приймаючи працівника або переводячи його в установленому порядку на іншу роботу, власник або уповноважений ним орган (керівник) зобов'язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього розпорядку та колективним договором. Відповідно до зазначеного наказу таке ознайомлення доцільно проводити в письмовій формі. Поряд з цим, ОСОБА_2 зазначає, що в абзаці 3 п. 4 наказу в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 06 вересня 2017 року № 237-к визначено, що не є сумісництвом та здійснюється у робочий час лише сама викладацька діяльність; час, витрачений на дорогу до основного місця роботи (за умови, що цей час перебільшує 30 хвилин), має бути відпрацьований згідно передбачених законодавством норм робочого часу. На підставі викладеного просила суд задовольнити її позовні вимоги та визнати незаконним наказ № 765-к/тм від 25 вересня 2017 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Донецької обласної державної адміністрації Департаменту освіти України про скасування дисциплінарного стягнення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи; суд з незрозумілих причин не прийняв до уваги той факт, що в судовому засіданні вона наполягала на тому, що: - по-перше, відповідно до п.2 наказу №237-к від 06.09.2017 року їй було дозволено здійснювати педагогічну роботу за межами інституту не більше 240 годин на рік в рамках одного дня на тиждень, тобто відповідно до зазначеного наказу вона мала право здійснювати педагогічну діяльність за межами інституту не більше 6 годин в день один робочий день на тиждень; -по-друге, на 19.09.2017 року такого графіку не існувало взагалі, про що свідчить відсутність посилань на додатки або графіки у самому наказі №237-к від 06.04.2017 року; до того ж, згідно з п.3 даного наказу працівники, які здійснюють викладацьку діяльність за межами інституту, повинні надати до відділу кадрів довідки з навчальних закладів, які є підставою для складання графіку, до 28.09.2017 року, тобто до зазначеного наказу графік мав бути складений після 28.09.2017 року; суд не врахував, що її право на час обідньої перерви, яке закріплено пунктом 6.3 Правил внутрішнього розпорядку Інституту, згідно з яким «відповідно до чинного законодавства, тривалість робочого часу працівників Інституту не може перевищувати встановлених норм часу на місяць, не більше 40 годин на тиждень з обідньою перервою 45 хвилин…»; вирішуючи питання щодо поважності причин відсутності її в інституті 19 вересня 2017 року, суд прийняв однобоке, необ'єктивне і упереджене рішення, бо не прийняв до уваги ряд обставин, які були встановлені в залі судового засідання, а саме: приймаючи в якості доказу річний план роботи інституту на 2017 рік, в якому не зазначено проведення практикуму «Дидактичне забезпечення для перевернутого класу», суд не взяв до уваги її свідчення в судовому засіданні про те, що він був надрукований і оприлюднений в листопаді 2017 року і не звернув уваги на те, що план не погоджений з Міністерством освіти і науки України, що вказує на те, що його було вироблено після подій, що мали місце 19.09.2017 року і з нього навмисне було вилучено практикум, що проводився нею саме 19.09.2017 року; з незрозумілих їй причин суд не прийняв як доказ індивідуальний план роботи викладача і не взяв до уваги той факт, що зазначений план було виготовлено й узгоджено в січні-лютому 2017 року, а вимоги про зміни підписантів були внесені наказом від 24.04.2017 року №48/1; з цієї ж причини індивідуальний план не збігається і з річним планом роботи інституту, тобто індивідуальний план було вироблено й затверджено значно раніше ніж з'явився план роботи інституту.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів суд прийшов до переконання відсутності ОСОБА_1 19 вересня 2017 року на робочому місці в Донецькому обласному інституті післядипломної освіти більше трьох годин протягом робочого часу без поважних причин.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом першої інстанції розглянута справа з додержанням зазначених норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на час накладення на неї дисциплінарного стягнення керівництвом відповідача займала 1 ставку посади завідувача кафедри менеджменту освіти та 0,5 ставки доцента кафедри природничо-математичних дисциплін та методики їх викладання в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Згідно ухвали адміністрації і профспілки Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, а також колективного договору між адміністрацією Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та профспілковою організацією інституту, затвердженого зборами профспілкової організації ДоноблІППО 19 травня 2015 року та зареєстрованого 29 вересня 2015 року УСЗН Слов'янської міської ради за реєстраційним номером 112 ОСОБА_1 було включено до складу профспілкової організації для ведення колективних переговорів і укладення угоди між адміністрацією і профспілкою на 2015-2018 роки; ОСОБА_1 як представник трудового колективу підписала Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників Донецького обласного Інституту післядипломної освіти, які є Додатком № 4 до колективного договору.

Отже, суд критично поставився до доводів ОСОБА_1 щодо того, що її ані під час прийняття на роботу, ані під час роботи в Інституті не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_4 «Про викладацьку діяльність працівників» № 237-к від 06 вересня 2017 року на підставі клопотання ОСОБА_1 на ім'я в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_4, зареєстрованого 05 жовтня 2017 року за № 1104/1, та витягу з графіку педагогічної роботи працівників поза межами інституту, що є додатком до наказу № 237-к від 06 вересня 2017 року, ОСОБА_1 дозволено здійснювати педагогічну роботу поза межами інституту на посаді вчителя хімії Слов'янської загальноосвітньої школи № 10 Слов'янської міської ради Донецької області до 29 грудня 2017 року з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік за графіком 6 годин на тиждень у робочий час щовівторка та щочетверга з 09-00 години по 12-00 годину. Крім цього, Наказом № 237-к від 06 вересня 2017 року визначено, що не є сумісництвом та здійснюється у робочий час сама лише викладацька діяльність; час, витрачений на дорогу до основного місця роботи за умови, що цей час перевищує 30 хвилин, має бути відпрацьований згідно передбачених законодавством норм робочого часу.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п. 3 Переліку робіт, що є додатком до Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28 червня 1993 року, не є сумісництвом педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, що здійснюються працівниками, окрім їх основної роботи та роботи за сумісництвом, суд прийшов до висновку, що виконувана ОСОБА_1 педагогічна діяльність на посаді вчителя хімії Слов'янської ЗОШ № 10 за графіком щовівторка та щочетверга з 09-00 години по 12-00 годину з можливістю запізнення до Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти не більш як на 30 хвилин, не є сумісництвом, а отже на позивача за винятком часу з 09-00 години по 12-00 годину щовівторка та щочетверга з можливістю запізнення до інституту не більш як на 30 хвилин поширюються Правила внутрішнього трудового розпорядку Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, в зв'язку з чим час, що перевищує вищевказані 30 хвилин, має бути відпрацьований ОСОБА_1 згідно передбачених законодавством норм робочого часу.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, суд виходив з приписів п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно з якими прогул - це відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого часу без поважних причин. При цьому, прогулом, передбаченим цим пунктом, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Тобто, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є з'ясування поважності причин його відсутності. В той же час, оскільки діючим законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, суд, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, притягнутого до дисциплінарної відповідальності за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені законодавством.

Таким чином, вирішуючи вказані позовні вимоги ОСОБА_1, суд, по-перше, повинен встановити факт її присутності або відсутності на робочому місці в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти більше трьох годин протягом робочого часу, а по-друге, в разі встановлення факту відсутності позивача на робочому місці у вказаному інституті - встановити наявність або відсутність поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Згідно наказу в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_4 «Про оголошення догани ОСОБА_1.» № 765-к/тм від 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану на підставі ст. ст. 147-149, 151 КЗпП України, ст. 56 Закону України «Про освіту», п.п. 4.1, 6.15, 9.3, 11.1-11.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Донецького обласного інституту післядипломної освіти в зв'язку з виявленням факту прогулу, який полягає в тому, що 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин у період з 12-45 годин до 16-15 годин, про що 19 вересня 2017 року о 16-15 годині членами постійної комісії інституту з кадрових питань було складено відповідний акт.

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 на ім'я в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_4, зареєстрованої 25 вересня 2017 року за № 1044, та пояснень, викладених в акті про відсутність на робочому місці, складеного 19 вересня 2017 року о 16-15 годині відповідною комісією Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти позивач вважає, що 19 вересня 2017 року вона повинна була бути на робочому місці в інституті саме о 14-00 годині, оскільки з 12-00 години по 13-00 годину вона має обідню перерву, проте в зв'язку з тим, що вона керує лабораторією перевернутого навчання, 19 вересня 2017 року вона 2,5 години знаходилась у Слов'янській загальноосвітній школі № 10, де виконувала відповідні функції керівника такої лабораторії, а саме допомагала учням в адаптації до платформи MOODLE, здійснювала апробацію лабораторних та демонстраційних дослідів та підготовку до них, готувала устаткування та обладнання, що можливо здійснити лише на базі навчального закладу.

Натомість, приймаючи до уваги, що педагогічна діяльність, здійснювана ОСОБА_1 щовівторка та щочетверга в період часу з 09-00 години по 12-00 годину у Слов'янській ЗОШ № 10, не є сумісництвом, а отже й 19 вересня 2017 року позивач здійснювала таку педагогічну діяльність у школі не за сумісництвом у вільний від основної роботи в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти час, а в рамках робочого часу інституту поза його межами, суд дійшов до висновку, що на ОСОБА_1 поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, встановлені у Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, а отже й дотримуватися вона повинна саме їх. До того ж, досліджені в судовому засіданні наказ № 237-к від 06 вересня 2017 року та витяг з графіку педагогічної роботи працівників поза межами інституту свідчить про її згоду з ним, встановлено період часу саме з 09-00 години по 12-00 годину з можливістю запізнення до інституту на 30 хвилин, протягом якого позивач має право здійснювати викладацьку діяльність поза межами інституту, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивач мала бути на робочому місці в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти 19 вересня 2017 року не пізніше 12-30 години.

До того ж, оцінюючи твердження позивача про те, що, оскільки з 12-00 години по 13-00 годину вона має обідню перерву, то й на робочому місці в інституті вона повинна бути о 14-00 годині, суд виходив з вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності у неї в Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти обідньої перерви з 12-00 години по 13-00 години. Що стосується графіку роботи ОСОБА_1 19.09.2017 року у Слов'янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 Слов'янської міської ради Донецької області № 60 від 20 лютого 2018 року, наданого ОСОБА_1 в судовому засіданні, то з нього не вбачається що вона 19 вересня 2017 року з 12-00 години по 13-00 годину мала таку обідню перерву хоча б у школі. В зв'язку з цим, суд, керуючись ст. 77 ЦПК України, не взяв його до уваги, оскільки з нього не слідує, яку саме інформацію щодо предмета доказування він містить. З тих самих підстав суд не прийняв до уваги протокол № 11 засідання постійної комісії з кадрових питань Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти від 19 вересня 2017 року, оскільки з нього вбачається лише те, що ОСОБА_1 не була присутньою 19 вересня 2017 року на цьому засіданні, проте з даного протоколу не слідує, в який період часу було проведено вказане засідання, а отже й в який період часу 19 вересня 2017 року позивач була відсутньою в інституті.

Отже, надані учасниками докази досліджені судом першої інстанції і їм дана належна правова оцінка і у апеляційного суду немає підстав вважати її неправильною.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовані.

Так, дійсно наказом №237-к від 06 вересня 2017 року дозволено окремим працівникам Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до 29.12.2017 року здійснювати педагогічну роботу поза межами Інституту з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік за індивідуальним графіком (підстава - заява працівників). У додатку до наказу наведений витяг з графіку педагогічної роботи ОСОБА_1, в якому зазначений час роботи: вівторок 09.00-12.00; четвер 09.00-12.00. При цьому з матеріалів справи вбачається, що 05.09.2017 року ОСОБА_1 власноруч було написано клопотання, в якому вона просила дозволити їй педагогічну діяльність на посаді вчителя хімії Слов'янської ЗОШ I-III ступенів №10 Слов'янської міської ради Донецької області з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року з погодинною оплатою праці обсягом 240 годин на рік (6 годин на тиждень у робочий час без утримання за наступним графіком (без урахування часу в дорозі): вівторок 9.00-12.00, четвер 9.00-12.00. На а.с. 10-11 міститься індивідуальний план роботи викладача та її облік ОСОБА_1, в пункті 22 якого серед іншого зазначено «Практикум «Дидактичне забезпечення для перевернутого класу (Слов'янська ЗОШ №10)» і проставлена дата 19.09. Проте, зазначений документ - це «індивідуальний план роботи викладача», а не графік, про який йдеться в наказі №237-к від 06.09.2017 року і крім того, проти зазначеного заходу в індивідуальному плані не проставлені години проведення практикуму, тобто зазначений план не підтверджує, що практикум мав проводитися саме, починаючи з 13.00 години до 15.40 години і крім того, позивачкою не підтверджено, що про проведення практикуму саме у цей час було відомо керівництву інституту. Більш того, в своїй пояснювальній записці ОСОБА_1 не заперечувала, що 19.09.2017 року вона повинна була бути на роботі в інституті о 14.00 годині. Разом з тим, наказом №237-к від 06 вересня 2017 року передбачений час на дорогу не більше 30 хвилин, а Правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалість робочого часу для працівників інституту не може перевищувати встановлених норм часу на місяць, не більше 40 годин в тиждень, з обідньою перервою 45 хвилин. Отже, виходячи із зазначених положень 19.09.2017 року ОСОБА_1 повинна була бути в інституті не пізніше 13.15 годин. Так, згідно графіку роботи ОСОБА_1 19.09.2017 року, наданого директором навчально-виховного закладу середньої загальноосвітньої школи (а.с.106), ОСОБА_1 знаходилась у школі з 8.55 години до 13.35 години, але це підтверджує, що вона перебувала у школі поза межами, визначеними у клопотанні ОСОБА_1 та у додатку до наказу № 237-к і в цьому графіку відсутні часи для практикуму. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що наказом №237-к від 06 вересня 2017 року дозволена педагогічна діяльність 6 годин на тиждень не є підставою вважати, що ці 6 годин вона мала використати за один день 19 вересня 2017 року, оскільки не узгоджується з її власноручними письмовими поясненнями на ім'я в.о.ректора Донецького облІППО, її клопотанням на імя в.о. ректора Інституту про надання дозволу на педагогічну діяльність щовівторка та щочетверга з 9.00 до 12.00 години; додатком до наказу №237-к від 06 вересня 2017 року (витяг з графіку педагогічної роботи працівників поза межами Інституту). Доводи ОСОБА_1 про відсутність такого графіку станом на 19 вересня 2017 року не підтверджені належними та допустимими доказами, а є припущенням.

Доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі щодо висновків суду з приводу поважності причин відсутності її в інституті 19.09. 2017 року з посиланням на річний план роботи Інституту на 2017 рік також є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що він був надрукований і оприлюднений в листопаді 2017 року і з нього навмисно було вилучено практикум, що проводився нею саме 19.09.2017 року і що він повинен був погоджений з Міністерством освіти і науки України. З доданого до матеріалів справи плану роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на 2017 рік вбачається, що він був схвалений вченою радою Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 16 грудня 2016 року, протокол № 4, погоджений Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та затверджений в.о. ректора Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Посилання ОСОБА_1 на те, що індивідуальний план був виготовлений і узгоджений в січні-лютому 2017 року, а вимоги про зміни підписантів були внесені наказом від 24.04.2017 року №48/1 і з цієї причини індивідуальний план не збігається і з річним планом роботи Інституту є безпідставним, оскільки на зазначений наказ як на належний доказ обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в уточненій позовній заяві не посилалась, він не був предметом дослідження судом першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази; судом дана оцінка належності, допустимості, достовірності наданим сторонами доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності і у апеляційного суду немає підстав для їх переоцінки.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 09.07.2018 року.

Суддя-доповідач О.С. Санікова