Рішення № 75167372, 09.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/ 1864 /2018

Номер справи 243/ 4784 /18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

« 09 » липня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 06 серпня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31 січня 2018 року має заборгованість – 117000,00 грн., яка складається з наступного:

- 7241,55 грн. – заборгованість за кредитом;

- 109758,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 січня 2018 року у розмірі 117000,00 грн., яка складається з наступного:

- 7241,55 грн. – заборгованість за кредитом;

- 109758,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судові витрати по справі у сумі 1762,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 21 червня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив. (а.с.46).

У наданому Відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» визнає частково.

Зазначає, що не заперечує, що підписав Заяву в банку та отримав картку «Універсальна Бонус Плюс», строк дії якої був на три роки, тобто до серпня 2016 року, що підтверджується карткою. Жодного разу іншої картки він не отримував, Банк не повідомляв його про перевипуск картки.

Будь-яких інших документів, окрім заяви не підписував, жодних повідомлень про зміни умов кредитування не отримував.

Позивач стверджує, що він надав свою згоду підписуючи заяву згоду на «Умови та правила надання банківських послуг», які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2010-256 від 06.03.2010 року (далі Правила) та «Тарифи Банку», що розміщуються на банківському сайті.

В витязі з ОСОБА_3 обслуговування кредитних карт «Універсальна» наведено перелік карт Універсальна, проте позивачем не зазначено, яка саме карта видавалась, хоча для різних видів карт встановлені різні ставки пені, різний пільговий період.

Кредитна карта – платіжна карта, з установленим кредитним лімітом (п. 1.1.1.4.6).

Мінімальний обов’язковий платіж, - розмір боргових зобов’язань клієнта, які щомісячно підлягають сплаті, протягом строку дії карти.

Вказаний платіж розраховується як сума Овердрафту та сума щомісячного платежу, яка складається з нарахованих відсотків та частини заборгованості по кредиту. В залежності від виду платіжної карти розмір та порядок щомісячного розрахунку Платежу зазначено в Заяві та в Пам’ятці Клієнта та виражений у відсотковому співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карт.

Оскільки Пам’ятка відсутня, а в Заяві такі відомості відсутні, то позивачем не доведено який розмір щомісячного платежу повинно було вноситись за картковим рахунком 521153733026222 від 06.08.2013 року.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Правил Клієнт зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

За загальним правилом, відповідно до п. 2.1.1.12.4 Правил строки та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а також овердрафта, який виник за такими картами, наведений в Пам’ятці клієнта (Довідці про умови кредитування), яка є невід’ємною частиною Договору та встановлюються цим пунктом. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частку заборгованості за кредитом. Строк погашення відсотків по овердрафту щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем за договором № б/н від 06 серпня 2013 року останній раз кошти були внесені за кредитом 07 серпня 2015 року у розмірі 76,45 грн., до цього 21 червня 2015 року та 17 червня 2015 року по 50 грн., однак він зазначає, що ці платежі не вносив, крім того, ці платежі менші ніж мінімальний щомісячний платіж, визначений Тарифами для карт «Універсальна», які надані позивачем, оскільки з 01.04.2014 року передбачено мінімальний платіж не менше 100,00 грн.

Останній раз ним внесено платіж, 18 вересня 2014 року у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором від б/н від 06 серпня 2013 року станом на 31 січня 2018 року складає: заборгованість за кредитом 7241,55 грн. (це залишок поточної заборгованості 6933,48 грн. та прострочена заборгованість 308,07), заборгованість за відсотками 109758,45 грн. (в графі 12 загальний залишок заборгованості за % 111339,67 грн., тобто є розбіжності, які необґрунтовані), також є відомості про суми пені, комісії.

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом 02 травня 2018 року, у зв’язку з чим вважає, що останнім подано позов з пропуском строку позовної давності, та просить застосувати наслідки пропуску звернення до суду та відмовити в частині задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Враховуючи, що обов’язкові щомісячні платежі повинні вноситись в строк до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, останній платіж він вніс 18 вересня 2014 року, наступний платіж повинен бути внесений в жовтні 2014 року, тобто перебіг строку позовної давності щодо цього місячного платежу почався з 26 жовтня 2014 року, за серпень до 26 вересня.

Вважає, що позовні вимоги, за період до 02 травня 2015 року не підлягають задоволенню, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Однак, протягом дії кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась, такі зміни відбувались з порушенням вимог законодавства, він не був письмово повідомлений банком про збільшення процентної ставки, не підписував будь-які угод щодо цього.

Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в односторонньому порядку банком, що є незаконними і не може бути підставою для стягнення з мене заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у підвищеному розмірі та, будь-яких доказів щодо інформування мене про таку зміну до Правил та Тарифів позивачем суду не надано.

Враховуючи зазначене, розмір заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами (кредитним лімітом) період з 01 листопада 2013 року по 31 січня 2018 року за його розрахунком, відповідно до вимог чинного законодавства складає 9056,20 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги, за період до 02 травня 2015 року не підлягають задоволенню, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, розмір процентів з 02 травня 2015 року до 31 січня 2018 року складає 5813,30 грн.

Отже, розрахунок заборгованості за процентами, який доданий позивачем до позовної заяви, не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а саме, пунктам 2.1.1.12.6, 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.6.4, 2.1.1.12.7.3 Правил, у зв’язку з чим ним здійснено власний розрахунок, виходячи з Правил, які додані позивачем до позовної заяви.

Визнає заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 серпня 2013 року за період з 02 травня 2015 року по 31 січня 2018 року яка складає 6933,48 грн. заборгованість за кредитом; 5813,30 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» просить відмовити. (а.с.48-52).

У наданій Відповіді на Відзив на позовну заяву, представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_4, яка діє на підставі Довіреності № 9437-К-Н-О від 03 листопада 2017 року, зазначила, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі – Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг..

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднення.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку – Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та ОСОБА_3.

Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та ОСОБА_3, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5211537333026222 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п.1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил.

Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.

З моменту оформлення кредитного договору пройшло 4 роки, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Посилання Відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважаємо недоречною з огляду на наступне.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах та Правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами кредитного договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Також ч. 2 ст. 640 ЦК України встановлено, що для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок та надав Позичальнику кредитну картку (фото клієнта з картою додається), таким чином між банком і відповідачем було укладено кредитний договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 %в місяць або 30 % на рік.

Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються). Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України). Відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком.

Так, згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 21 червня 2015 р., підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 28.05.2018 року — до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 64-74).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається матеріалів справи, відповідно до укладеного Договору № б/н від 06 серпня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України «Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору…»

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України «Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту».

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України «Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов’язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31 січня 2018 року має заборгованість – 117000,00 грн., яка складається з наступного:

- 7241,55 грн. – заборгованість за кредитом;

- 109758,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на застосування строку позовної давності до спірних правовідносин та на ті підстави, що він останній раз сплачував заборгованість за кредитом 18 вересня 2014 року у сумі 1000,00 грн., а позивач звернувся до суду лише 02 травня 2018 року, поза межами строку позовної давності, оскільки з детального розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 останній раз сплачував кредит, поповнював кредитну картку, 21 червня 2015 року на суму 50,00 грн. (а.с. 75-77), а позивач звернувся до суду з даним позовом 28 травня 2018 року, про що свідчить штамп на конверті (а.с.43), тому позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Що стосується розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк» щодо доведеності розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, то повністю з даним розрахунком суд погодитися не може.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти і станом на час розгляду справи її заборгованість за тілом кредиту становить 7241,55 грн.

Проте, суд вважає, що Банк безпідставно вимагає повернення процентів за користування кредитом у сумі 109758,45 грн. через те, що Банк збільшив відсоткову ставку з 30 % до 34,8% та 43,20% без його згоди.

Тому відповідач не може нести цивільну відповідальність за неповернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що відповідно до ОСОБА_3 банку станом на 06 серпня 2013 року за користування кредитом сторони домовились про сплату ОСОБА_2 процентів у розмірі 2,5 % на місяць, або 30% на рік.

Але протягом дії кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період:

- з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – 34,8 % річних;

- з 01 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року - 43.2% річних.

Про це свідчить розрахунок заборгованості за договором від 06 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 (а.с. 7-9).

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Судом встановлено, що збільшення Приватбанком процентної ставки за користування відповідачем кредитними коштами відбувалось з порушенням вимог вказаного Закону. Відповідач не була письмово повідомлена банком про збільшення процентної ставки, з нею не підписувались будь-які угоди щодо цього. Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в односторонньому порядку банком без згоди позичальника. Тому такі дії ПАТ КБ «Приватбанк» є незаконними і не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у підвищеному розмірі.

Отже, відповідач має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року та за період з 01 квітня 2015 року по 31 січня 2018 року, однак не з розрахунку 34,8 % та 43,20% річних, оскільки збільшення процентної ставки в односторонньому порядку банком без згоди позичальника є незаконною, а з розрахунку 30% річних, як це передбачено кредитним договором.

Судом встановлено, що борг відповідача за кредитом складає 7241,55 грн., прострочення сплати з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2018 року, дорівнює 1248 днів, тому заборгованість за відсотками за цей період складає 7501,09 грн. (7241,55 грн. х 0.083% (на день) х 1248).

Оскільки відповідач несвоєчасно виконувала зобов’язання за кредитним договором суд приходить до переконання про необхідність стягнення заборгованості процентів за користування кредитом, яка відповідно до розрахунку, станом на 31 серпня 2014 року, накопичувальним підсумком складає 1646,97 грн., яка розрахована виходячи із суми заборгованості за кредитом за відсотковими ставками 30% що відповідає умовам, передбачених кредитним договором та є такими, що не порушують права відповідача, як споживача кредитних послуг.

За період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2018 року ОСОБА_2 сплачено 1100,00 грн., а саме: 18 вересня 2014 року - 1000,00 грн., 17 червня 2015 року – 50,00 грн., 21 червня 2015 року - 50,00 грн. (а.с. 74-77).

Отже, відповідач повинен сплатити банку заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 31 січня 2018 року складає 8048,06 грн.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що Відповідач перестала виконувати зобов’язання за кредитним договором. З 01 вересня 2014 року по 31 січня 2018 року заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, згідно розрахунку проведеного судом, складає 7501,09 грн., тому до сплати заборгованість по відсоткам за користування кредитом дорівнює 8048,06 грн. (7501,09 грн. + 1646,97 грн.-1100,00 грн.)

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 06 серпня 2013 року станом на 31 січня 2018 року у розмірі 15289,61 грн., яка складається з наступного:

- 7241,55 грн. – заборгованість за кредитом;

- 8048,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У відповідності до Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за 2 півріччя 2013 року від 01.02.2014 року « У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення ( Постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13)».

Таким чином суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за Кредитом в сумі 15289,61 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп. (а.с.42).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 15289,61 грн.

Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 13,07 % (( 15289,61 грн. –задоволені вимоги) / ( 117000,00 грн. – заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 230 грн. 29 коп. (1762 грн. – сплачений судовий збір * 13,07 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 230 грн. 29 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 526,527,530,1048,1049,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за Договором № б/н від 06 серпня 2013 року, яка станом на 31 січня 2018 року складає: заборгованість за кредитом 7241,55 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 8048,06 грн., а всього 15289 грн. 61 коп. (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев’ять грн. 61 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 230 грн. 29 коп. (двісті тридцять грн. 29 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3