Рішення № 75166977, 29.05.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/11691/16-ц

Ім’ям України Провадження № 2/200/485/18

29 травня 2018 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Литвиненка І.Ю.,

при секретарі Козловій Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, третя особи – П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання недійсним приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення та їх скасування, визнання недійсним правочину з купівлі-продажу житлового приміщення та скасування реєстрації права власності на житлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду із позовом до відповідачів – ОСОБА_5 житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, третя особи – П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання недійсним приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення та їх скасування, визнання недійсним правочину з купівлі-продажу житлового приміщення та скасування реєстрації права власності на житлове приміщення (а.с. 2-5). Ухвалою суду від 30 березня 2016 року до участі у розгляді справи, як третю особу без права самостійних позовних вимог на боці відповідача, залучено ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (а.с. 132-133).

В обґрунтування своїх вимог вказав, що його сім’я у складі трьох осіб на підставі ордеру № 143, який виданий ОАО СМТ № 1, є користувачами квартири АДРЕСА_1, житловою площею 17,6 кв.м., загальною – 25,6 кв.м. На теперішній час у квартирі зареєстровані та мешкають він разом із своєю донькою ОСОБА_4 На підставі розпорядження № 231-16 від 25 березня 2016 року управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради ОСОБА_6, внаслідок приватизації видано свідоцтво про право власності на 55/100 частин квартири № 3 та № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі. У 2006 році його родина зверталась до органів приватизації із заявою про приватизацію квартири, в якій вони мешкають, однак їм було відмовлено із формальних підстав. 19 травня 2016 року ОСОБА_6 продала належні їй 55/100 частини квартири №№ 3,7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі ОСОБА_3 Вважає, що приватизація є незаконною, оскільки вона була здійснена без його згоди та згоди членів його сім’ї, а тому, відповідно, і договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, є недійсним. Внаслідок неправомірних дій відповідачів позивач позбавлений права власності на належне йому майно, а тому прохає задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні його тексту. Додатково пояснив, що у квартирі АДРЕСА_2 він мешкає з 1976 року по теперішній час. Раніше він у цій квартирі орендував кімнату у літньої жінки, яка в ній жила. Після її смерті він залишився мешкати у цій квартирі, одружився і в нього народилась дитина. Однак, ордер на право проживання у цій квартирі, площею 25,6 кв.м., він отримав лише у 2000 році. У 2006 році він звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3, однак йому відмовили через невірне оформлення документів. Письмової відмови він не отримував. З 1997 року йому надано право користування кухнею у цьому приміщенні, яка є спільною на 5 сімей. Квартирою № 3 він не користувався та не користується по теперішній час. Вважає, що відповідачі порушують його право на приватизацію квартири.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Пояснила, що позивач є наймачем квартири АДРЕСА_3, де мешкає разом із донькою ОСОБА_4 Вперше із заявою на приватизацію квартири № 7 позивач звернувся у 2006 році, однак йому відмовили, письмової відмови орган приватизації не надав, в тому числі і на її адвокатський запит. ОСОБА_6 була у шлюбі із колишнім наймачем квартири № 3 - ОСОБА_7 та була зареєстрована у цій квартирі, а тому вона мала право на приватизацію лише квартири № 3, а не 55/100 частин квартири № 3 та № 7. Вважає, що орган приватизації невірно об’єднав кімнати 3 та 7 в одну квартиру. Оскільки невідомо із яких приміщень складається 55/100 частин квартир № 3 та № 7, які були приватизовані ОСОБА_6, то може бути порушено право позивача на приватизацію належної йому 45/100 частин квартири. На теперішній час позивач вільно користується тими приміщеннями, на які має ордер, площею 25,6 кв.м. Фактично відповідачі не позбавили його ні права на користування, ні права на приватизацію його житлового приміщення. Його житлова площа внаслідок приватизації та укладеного договору купівлі-продажу не зменшилась, а тому права позивача діями відповідачів не порушені. Однак, не дивлячись на це, вважає, що позивач має право на задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є його знайомими. Остання запропонувала придбати йому 55/100 частину квартир № 3 та № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі, що належать їй на праві власності. Після укладення договору купівлі-продажу він звернувся до позивача та запропонував зробити окремі входи у квартиру, оскільки відповідно до договору йому належить приміщення № 3 та № 7. Жодного тиску та погроз у бік позивача він не чинив. Внаслідок придбання ним квартири житлова площа, якою користується позивач, не зменшилась, а тому його право жодним чином не порушено. Також він не винить перешкод у користуванні позивачеві місцями загального користування, якими є коридор і кухня.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 237-238), причину неявки суду не повідомила. У судовому засіданні 11 травня 2017 року позов не визнала. Пояснила, що знаходилась у шлюбі із ОСОБА_7, який відмовився від приватизації займаної ними квартири № 3 та вона одноособово приватизувала 55/100 частин квартири № 3 та № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі. На підставі укладеного договору купівлі-продажу продала належні їй 55/100 частин квартири № 3 та № 7 ОСОБА_3

Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні вважала, що позов підлягає задоволенню. Пояснила, що вона народилась у м. Дніпропетровську, з 1999 року по теперішній час мешкає із батьком у кімнаті № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі на підставі ордеру. У 2017 році батько звертався до органу приватизації, однак йому було відмовлено через те, що ним були надані документі не у повному обсязі. Показала, що з боку ОСОБА_3 надходили погрози виселення її батька із займаної ними кімнати.

Представник П’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, до суду надійшли письмові заяви державного нотаріуса про можливість розгляду справи за відсутності представника державної нотаріальної контори (а.с. 52-57, 104-105).

Представники відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції та ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з’явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 35-37, 60-61, 65, 69,71, 101, 112-113, 115, 135, 136, 192, 215, 225), причини неявки суду не повідомили. Учасники справи не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_6, представників відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради та П’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, а тому суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності цих учасників справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши фактичні обставини справи наданими сторонами доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є користувачем квартири № 7, що у будинку 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі, житловою площею 17.6 кв.м., загальною – 25.6 кв.м., на підставі ордеру № 143, що виданий ОАО СМТ № 1. У цій квартирі він зареєстрований та фактично мешкає разом із своєю донькою ОСОБА_4 Розпорядженням Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 25 березня 2016 року № 231-16 ОСОБА_6, внаслідок приватизації, видано свідоцтво про право власності на 55/100 частин квартири № 3 та № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі. Договором купівлі-продажу, укладеному 19 травня 2016 року, ОСОБА_6 продала належні їй 55/100 частини квартири № 3 та 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі ОСОБА_3

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Нормою ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивач є користувачем квартири № 7, що у будинку 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі (а.с. 6, 183). Розпорядженням органу приватизації від 25 березня 2016 року 55/100 частин квартири № 3 та № 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі передані у приватну власність ОСОБА_6 (а.с. 10). На підставі укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 19 травня 2016 року договору купівлі-продажу, останній набув право власності на 55/100 частини квартири № 3 та 7 у буд. № 18 по вул. Матроській у м. Дніпрі. У судовому засіданні встановлено, що з моменту набуття права власності ОСОБА_6, а згодом і ОСОБА_3, на нерухоме майно, позивач жодним чином не був позбавлений права користування житловим приміщенням, яким володіє на підставі ордеру, в тому числі, шляхом зменшення наданої йому у користування житлової площі чи зміни умов користування нею, що не заперечувалось а ні позивачем, а ні його представником у судовому засіданні. ОСОБА_5 житлового господарства Дніпропетровської міської ради підтверджено, що при оформленні правовстановлюючих документів на 55/100 частин зазначеної квартири був виконаний загальний розрахунок площ та часток власності наймачів (позивача та ОСОБА_6О.); загальна площа, що була передана у власність ОСОБА_6 визначалась як сума площ займаних жилих кімнат (з урахуванням площі закріпленої за наймачем кухні) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат (а.с. 149). Таким чином, факт приватизації ОСОБА_6 55/100 частин квартир № 3 та № 7 та їх відчуження ОСОБА_3 не порушує право користування позивача належної йому частини квартири № 7. Відповідачами не заперечується, визнається та не оспорюється право користування позивачем квартирою № 7 у тому розмірі, що зазначений у ордері. Неможливість позивача до теперішнього часу здійснити приватизацію того житлового приміщення, що виділено йому у користування, не є наслідком незаконних або протиправних правочинів, дій чи бездіяльності відповідачів, а є результатом неподання позивачем до органу приватизації визначених законом документів. А тому, підстав вважати, що відповідачі будь-яким чином порушили право позивача у суду немає. В зв’язку із цим у задоволені позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 17, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 10-11, 15, 36, 60, 74-76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів редакції Закону» від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання її копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну справу не було подано.

Суддя І.Ю. Литвиненко