Рішення № 75166316, 05.07.2018, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/559/17

п/с 2/164/16/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 липня 2018 року ОСОБА_1.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Токарської І.С.,

при секретарі Матвійчук Н.В., Панасюк Ю.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника Маневицької селищної ради - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маневицької селищної ради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в суд із вказаним позовом, мотивуючи заяву тим, що 11 березня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_6, з яким вона проживала однією сім’єю. По смерті чоловіка залишилося спадкове майно, а саме: ? квартири № 9, що знаходиться по вул. Луцькій, 4, в смт. Маневичі Волинської області. Спадкоємцями по смерті ОСОБА_6, крім позивача, є його дочка ОСОБА_7, яка прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви. ОСОБА_2 зазначає, що також прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Маневицької державної нотаріальної контори у встановлений законом строк, однак у зв’язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів про право власності на вказане спадкове майно, їй було відмовлено в нотаріальному оформленні спадкових прав, тому просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/8 частину квартири, що за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник Маневицької селищної ради Волинської області ОСОБА_5 щодо задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11 березня 2016 року помер ОСОБА_6, що пітверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ № 190186 (а.с. 5).

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 29 червня 2016 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який помер 11 березня 2016 року, однією сім’єю, без шлюбу з червня 1997 року по 11 березня 2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 листопада 2002 рокуАДРЕСА_2, по вул. Луцькій, 4 в смт. Маневичі Волинської області, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 4).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 жовтня 2016 року державним нотаріусом ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, оскільки позивачем не було надано жодних документів, які підтверджують державну реєстрацію спадкового майна (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1269 вищевказаного Кодексу визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до повідомлення Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області від 25 квітня 2017 року після смерті ОСОБА_6, який помер 11 березня 2016 року, була заведена спадкова справа № 165 за 2016 рік. 28 липня 2016 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_3, а 22 серпня 2016 року - ОСОБА_2 (а.с.22-24).

За частиною 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (ч. 2 статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2007 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 12 цього ж Кодексу, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вимоги Закону, а також те, що спадкоємцями за законом не укладався договір про зміну черговості права на спадкування, а ОСОБА_2 з такими позовними вимогами не зверталась, суд приходить висновку про відмову в задоволенні про визнання права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 12-13, 76-77, 81-82 , 265 ЦПК України, ст. ст. 3, 21, 36 СК України, на підставі ст.ст. 1259, 1261, 1269 ЦК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Маневицької селищної ради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 9 липня 2018 року.

Суддя Маневицького районного суду І.С. Токарська