Рішення № 75166037, 06.07.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/2671/18

2/221/729/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу 221/2671/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про тлумачення заповіту

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року позивач ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 міської ради Донецької області про тлумачення заповіту.

Обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що 21 вересня 2017 року померла її тітка ОСОБА_3. За життя вона склала заповіт, яким заповідала позивачу все належне їй майно, у тому числі житловий будинок №6, який розташований по вулиці Лермонтова в м. Волноваха Донецької області. ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, однак оформити своє спадкове право не має можливості через те, що в заповіті її прізвище зазначено «Мірошнік», а за паспортом вона «Мірошник». 16 квітня 2018 року постановою нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. У зв’язку з чим просила здійснити тлумачення п. 1 Заповіту, посвідченого 27 вересня 2005 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (зареєстровано в реєстрі за №1386) заповідачем по якому є ОСОБА_3 таким чином: «Все моє майно, яке буде мені належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалось, а також все те, на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1»

Будь-яких заяв по суті справи до суду не надходило.

У судове засідання позивач не з’явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач – ОСОБА_2 міська рада Донецької області в судове засідання надала заяву про розгляд справи у відсутність представника та вказала, що просить прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, ураховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 21 вересня 2017 року померла ОСОБА_3 (а.с.8).

Після її смерті залишилось спадкове майно, у тому числі житловий будинок №6, який розташований по вулиці Лермонтова в м. Волноваха Донецької області, який належав померлій на праві власності на спадщину за заповітом від 22.10.1985 року (а.с.12).

27 вересня 2005 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_5 (а.с.11). Заповіт посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1386.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, що підтверджено відповідним Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.7), однак оформити своє спадкове право не має можливості через те, що в заповіті її прізвище ім’я по батькові зазначено «Мірошнік Валентина Вікторівна», а за паспортом вона «Мірошник Валентина Вікторівна» (а.с.4).

16 квітня 2018 року постановою приватного нотаріуса ОСОБА_7 №297/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через наявність вищенаведених розбіжностей у прізвищі (а.с.6).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення заповіту - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно з п. 2.1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

При цьому, тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків спадкоємців, оскільки вони встановленні заповітом, як одностороннім правочином.

При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст, адже заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав та обов'язків на випадок смерті.

Як установлено судом, на час складання заповіту заповідач мала у власності житловий будинок №6, який розташований по вулиці Лермонтова в м. Волноваха Донецької області, заповіт складений понад 13 років потому, що свідчить про справжню волю спадкодавця передати належне майно саме позивачу, яка також здійснювала поховання ОСОБА_3, однак іншим шляхом ніж тлумачення заповіту судом, виконати волю спадкодавця неможливо.

Таким чином суд дійшов до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту в спосіб, що запропонований ним, а саме шляхом задоволення позовних вимог про тлумачення заповіту.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.213,1256 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про тлумачення заповіту задовольнити.

Здійснити тлумачення п. 1 Заповіту, посвідченого 27 вересня 2005 року державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (зареєстровано в реєстрі за №1386) заповідачем по якому є ОСОБА_3 таким чином: «Все моє майно, яке буде мені належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалось, а також все те, на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1».

Повний текс рішення складений 06 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Безрук